Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Цирк на дроті
06.04.2012
Сергій Лобан.
Попри успіх на Міжнародному Московському кінофестивалі 2011 (спеціальний приз журі), XX Відкритому фестивалі «Кіношок» (Гран–прі) та кінофестивалі «Текстура» (приз за кращу режисерську роботу) стрічку не взяв під свою опіку жоден російський прокатник. «Шапіто–шоу» мало всі шанси залишитись виключно фестивальним кіно, недоступним пересічному глядачу. В Росії команда фільму самотужки возила стрічку та показувала у місцевих кінотеатрах. У таких умовах про прокат в Україні не йшлося.
Але ходу українськими кінотеатрами стрічка розпочинає з 5 квітня. Прокатником виступила компанія «Артхаус Трафік». Днями організатори влаштували допрем’єрний показ та творчу зустріч з автором сценарію «Шапіто–шоу» Мариною Потаповою. Як результат — повна зала кінотеатру «Жовтень», незважаючи на «не кіношний» хронометраж стрічки в чотири години.
«Шапіто–шоу» своєю передчасною славою в Україні зобов’язаний перш за все творцям. Тандем Лобан — Потапова свого часу завоював прихильність шанувальників артхаусу фільмом «Пил». Ця фантастична драма отримала приз Гільдії кінознавців та кінокритиків у 2005 році. Наступною співпрацею режисера та сценаристки стала комедійна фантасмагорія під назвою «Шапіто–шоу». Стрічка розділена на чотири новели: «Любов», «Дружба», «Повага» та «Співпраця». Деякі персонажі «Пилу» перекочували в «Шапіто». Проте, за словами сценаристки, останній фільм ніколи не задумувався як продовження попереднього: «Якщо «Пил» — це фільм про ставлення людини до самої себе, то «Шапіто–шоу», швидше, торкається теми відносин iз іншими людьми».
Дія стрічки розгортається у Москві та Криму. Власне, в містечку Симеїз доля зводить героїв усіх чотирьох новел разом. «Ми задумали зняти щось менш складне, ніж артхаусна драма, — музичну комедію–лабіринт про подорож до моря», — розповіла Марина Потапова. Та, незважаючи на спроби зробити кіно простішим, «Шапіто» не вкладається в будь–які традиційні екранні канони. Складається враження, що автори, знімаючи стрічку, експериментували та «хуліганили». Її важко вписати в певну жанрову площину чи в контекст якоїсь мистецької кінотечії. Такий дивакуватий «почерк» і забезпечив режисеру Сергію Лобану славу незалежного артхаусного режисера.
У столиці стрічку демонструватимуть лише у двох кінотеатрах — «Жовтень» та «Київ».
