Заборонити не можна дозволити

Найближчим часом в Україні можуть заборонити аборти. Відповідний законопроект зареєстровано у Верховній Раді на початку березня. Його автор — народний депутат Андрій Шкіль — мотивує свій крок відповідними зверненнями до законодавців з боку очільників українських церков — Греко–католицької і Римо–католицької. «Два мільйони ненароджених дітей щороку гине в Україні внаслідок абортів. 40 мільйонів ми свідомо і добровільно вбили за 20 років незалежної України», — висловив стурбованість голова УГКЦ Святослав Шевчук. На тлі цієї цифри, вважає голова УГКЦ, діти, що народилися за 20 років, — це вцілілі, ті, яких випадково оминула вбивча рука батьків...

Церква трактує переривання вагітності на ранніх термінах як гріх, і святі отці, вочевидь, вважають, що варто урівноважити цю ситуацію радикальними кроками. Однак чи все так просто і чим насправді може обернутися така заборона?

Зелене світло для шарлатанів

«Я багато років працювала лаборантом у пологовому будинку і була свідком того, що навіть в умовах стаціонару під час аборту жінці перфорували матку і внутрішні органи... Нещасні випадки трапляються навіть тоді, коли до справи беруться досвідчені лікарі. Але що буде, коли жінку позбавлять права користуватися послугами дипломованих лікарів, і вона, шукаючи можливості позбутися небажаної вагітності, потрапить до рук шарлатанів? А шарлатани виповзуть на світло, щойно такий закон про заборону абортів набуде чинності. І хто тоді гарантуватиме жінці здоров’я й життя? Держава? Чи нардепи?» — дивується 50–річна киянка Ганна Павлівна.

Керівник програм Міжнародної федерації планування сім’ї в Україні Галина Майструк також стурбована можливою неоднозначністю ситуації. «Де брати донорську кров на усунення наслідків від кровотеч у результаті підпільних абортів, хто сплачуватиме за місця в лікарнях та антибіотики?» — непокоїться пані Майструк, акушер–гінеколог за фахом. «І не менш важливо, — додає вона, — хто нестиме відповідальність за жінок, які надходитимуть до лікарень із тяжкими ускладненнями від кримінальних абортів. Чи є певність, що «провайдери» таких послуг не користуватимуться безвихіддю жінок?»

Нині у світі є низка країн, де штучне переривання вагітності заборонено. Однак, як кажуть експерти, це не гарантує суттєвого впливу на рівень народжуваності. Жінки, яким держава забороняє аборти, перетинають кордони, щоб зробити цю процедуру легально. «Якщо жінка прийняла рішення позбутися вагітності, вона знайде спосіб зробити це за будь–яку ціну, — вважає голова підкомітету з міжнародно–правових питань та гендерної політики Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Олена Бондаренко. — Але якою буде та ціна, чи не коштуватиме це їй здоров’я або навіть життя?».

Закон про заборону абортів Олена Бондаренко називає таким, що дискримінує жінок, позбавляючи їх права на репродуктивний вибір і планування сім’ї, загрожує їхньому здоров’ю та благополуччю. Пані Олена звертає увагу на те, що сьогодні українська жінка займається громадською діяльністю, політичною, бізнесовою, зрештою просто працює і нерідко є годувальницею родини. «А ми повертаємось до того, що функція жінки зводиться до суто репродуктивної, — зауважує нардеп. — Отже, наступним законом маємо змусити чоловіка, батька родини, працювати, забезпечувати свою дружину і дітей, а не поневірятися в пошуках роботи чи просто не працювати тому, що жінка забезпечує всю родину? А що робити жінкам незаміжнім? Можливо, з допомогою закону заборонити їм зустрічатися з чоловіками? І як бути з дітьми, яких мами народжуватимуть, але не будуть у змозі прогодувати? Де гарантія, що кількість малюків, від яких відмовляються батьки, не збільшиться?»

Популізм чи турбота?

Звичайний популізм — так кажуть жінки, здивовані «раптовою турботою» про їхню долю. «Чергова «мулька» напередодні виборів, — обурюється законотворчою ініціативою 35–річна полтавчанка Ольга Фурсенко. — Можливо, депутатам годилося б насамперед подбати про рівень життя «пересічного виборця», який уже й так нижче плінтуса. Подумати, як зробити, аби жінка не стояла перед вибором: народити дитину чи відмовитись від материнства... Бага­тьох же зупиняє якраз матеріальна нестабільність. Боюся, що насправді нардепам байдуже здоров’я жінок».

Як зазначив у розмові з «УМ» головний акушер–гінеколог Міністерства охорони здоров’я В’ячеслав Камінський, абсолютна більшість його колег і він особисто — проти абортів. Однак, як свідчить практика, здебільшого аборт — не настільки медична, наскільки соціальна проблема. «Якщо опитати жінок, які приходять на переривання вагітності, що стало причиною такого кроку, почуємо — відсутність житла, роботи, низька зарплата, проблеми сімейного плану», — зауважує пан В’ячеслав.

Вирішити проблему планування родини таким способом на теренах нашої держави намагаються вже не вперше. У 1936 році аборти у СРСР було заборонено. Статистика тих часів мала вкрай обережні функції, однак, констатують експерти, на початку 1950–х кількість дітовбивств і летальних випадків унаслідок штучного переривання вагітності зросла на 70 відсотків. За складних соціальних і матеріальних умов, від яких потерпала більшість населення країни, це лише призвело до збільшення кількості кримінальних абортів зі страшними наслідками для здоров’я та життя жінок. Тож 1956 року аборти знову юридично легалізували.

Не забороняти, а переконувати

«Аборт ніколи, за жодних умов не минає безслідно, — переконаний директор Інституту репродуктивної медицини, професор Федір Дахно. — Це травма фізична, моральна, емоційна, соціальна, психологічна». Дуже часто таке втручання в організм майбутньої матері призводить до складних запальних гінекологічних захворювань, безпліддя. Психіатри говорять про так званий постабортний синдром, коли жінка, що пройшла через переривання вагітності, переживає муки совісті й докори сумління, які обертаються для неї важкими психічними наслідками.

Однак якщо відштовхнутися від ситуації, що жінка таки наважується на переривання вагітності, то краще, коли цю процедуру проведе кваліфікований лікар в умовах стаціонару, певен В’ячеслав Камінський. «Правова структура, що регулює аборти, має безпосередній вплив на безпеку процедур переривання вагітності. У країнах, де вони нелегальні, ризик смерті та ускладнень унаслідок абортів у середньому в 30 разів вищий, ніж у країнах, де ця процедура легальна», — зауважує фахівець МОЗ.

На думку пана Камінського, проблеми небажаної вагітності та абортів варто вирішувати через просвітницьку роботу, посилювати профілактичні заходи, дбати про доступність сучасних методів планування сім’ї. Треба не забороняти, а переконувати, наголошує лікар. Дати жінці можливість народити здорових дітей, щоб ці діти були бажаними.

«Для початку приберіть з телеканалів розпусту...»

Киянці Тетяні Авраменко — 25. Мама двох дітей, вона категорично проти абортів, оскільки «запобігання вагітності ніхто не скасовував». Однак ставлення до абортів у жінки двозначне. «Що краще, — риторично запитує вона, — вбити ненароджену дитину чи заморити голодом, викинути на смітник новонародженого? Звісно, думати про наслідки варто наперед. Але як у нас викладають ті два параграфи з анатомії на уроці біології? «Параграф такий–то, вивчити самостійно...» Допоки дітям у такий спосіб розповідатимуть про тіло, секс, пологи — ситуація з абортами не скоро зміниться. Моральну культуру людей краще підвищувати, а не показувати на всіх телеканалах розпусту, а потім дивуватися — звідки у нас така кількість небажаних вагітностей?».

Підтримує Тетяну і 30–річна Ольга Климена з Вінниці. «Чиновники і законотворці не хочуть подумати, що для почату краще навчити дівчаток азам сексуальної культури, — зауважує співрозмовниця. — Пригадую, у дев’ятому класі у нас був урок, присвячений місячним. Подивились на макети, пореготали, потім нам роздали «тампакси» — і на цьому справа завершилася. А таку культуру слід виховувати з дитинства, не боятися відверто говорити з дітьми про секс і його наслідки. Можливо, тоді абортів поменшає?»

«Так, сучасній молоді потрібно детально розповідати про контрацепцію. Це часто рятуватиме від небажаних наслідків, — додає хмельничанка Людмила Годованок. — Але залишаються випадки, коли аборт необхідний. 13–річну дівчинку з нашого будинку зґвалтували, вона завагітніла. Батьки заборонили робити аборт, бо це ж дитина. Сподівалися — донечка народить, звикне, полюбить... Дівчина народила, як їй здалося, точну копію свого ґвалтівника, і невдовзі наклала на себе руки...»

СТАТИСТИКА

За даними МОЗ, за останні 10 років в Україні кількість абортів зменшилася у шість разів. Якщо в 1990–х роках абортивним методом намагалися регулювати кількість дітей близько одного мільйона жінок щороку, то 2011 року було зафіксовано 156 193 аборти. Починаючи з 2001 року, кількість пологів перевищує кількість абортів. Зокрема, 2011 року на близько 490 тисяч пологів припало 156 тисяч абортів (з них понад 101 тисяча — через небажану вагітність).

ДОВІДКА «УМ»

Аборт прирівнюється до вбивства і на нього діє повна заборона в Афганістані, Венесуелі, Гватемалі, Гондурасі, Єгипті, Індонезії, Іраку, Ірані, Ірландії, Лівії, Сирії, ОАЕ та ще в низці африканських країн. Із деякими обмеженнями і застереженнями за медичними, соціально–економічними показникам — в Алжирі, Аргентині, Болівії, Бразилії, Ізраїлі, Кенії, Мексиці, Польщі, Індії, Англії, Ісландії, Японії. У деяких країнах аборти дозволяють у випадку зґвалтування.

ДО РЕЧІ

У законопроекті про заборону абортів передбачене право на штучне переривання вагітності у разі хвороби матері на туберкульоз, цукровий діабет, тяжкі захворювання печінки, серцево–судинної системи, якщо вік матері — менше 16 років, вона ув’язнена, вже має п’ятеро дітей чи дитину–інваліда або коли в жінки перед тим помер чоловік.