Як вижити інвестору?

— Буде нам тут права качати, ср...й американець! — після цих слів 68–річний інвестор зі США Ісаак Каліхман головою вперед пірнув із дбайливих рук людей у формі в нетрі заґратованого міліцейського «уазика». Того самого, який у народі ще досі називають «бобиком». Де і провів наступні півтори години свого життя — поки у його офісі тривав не особливо законний обшук.

Важко спрогнозувати, чим міг би закінчитися подібний інцидент — в умовах суворих українських реалій — якби на місці Каліхмана виявився наш співвітчизник. Цілком можливо, в офісі пильні правоохоронці «виявили» би пляшки із запалювальною сумішшю, зброю, наркотики та план підземних ходів адміністрації Президента. Але цього інвестора, як це не смішно звучить, урятував паспорт громадянина США. Майор у цивільному, який, не назвавшись, проводив обшук, раптом змінив гнів на милість — і наказав відчинити заґратовані двері. «Моя дружина зі США зателефонувала в американське посольство в Україні й попросила домогти. Вже навіть після закінчення інциденту, коли мені повернули мобільний телефон, людина з американського посольства телефонувала до мене кожні 15 хвилин — запитувала, чи не б’ють мене, чи не вчиняють незаконних дій», — розповідав підприємець кореспондентові «УМ».

«Та ми його практично й не били!»

Черговий випадок перерозподілу власності — з цілої серії подібних, що тут і там виникають в Україні, який несподівано для його ініціаторів набув міжнародного розмаху, зблизька викликає напрочуд сумне враження.

Сьогодні ж рівненські стражі законності намагаються з мінімальними втратами для свого іміджу виплутатися з неприємної ситуації. «За цим фактом проводиться службова перевірка, — сказав «УМ» начальник слідчого управління Рівненського УМВС Анатолій Грицишин. — Утім попередніх підстав, щоб вважати дії правоохоронців неправомірними, немає». Як це зазвичай буває, версія міліціянтів категорично розходиться зі свідченнями потерпілої сторони. Особливо щодо деталей справи.

Рівненські опери шалено здивовані шумом навколо цієї справи. Мовляв, і сидів він там не так уже й довго, у цьому комфортабельному «бобику», та й не били у прямому значенні цього слова. Може, «трохи пом’яли». Чи надто міцно обіймали... «Роздули тут...» — такий головний лейтмотив цієї справи — у трактуванні міліції.

У міліціонерів найбільший подив викликав той факт, що Каліхман вирішив оприлюднити тиск на нього — і навіть скликав задля цього прес–конференцію. На якій показав отримані «бойові рани». А не зробив так, як від нього чекали. І як велить наша «національна традиція». Як доказ своєї правоти і того, що міліція діяла у рамках закону, пресі продемонстрували відео. Як відомо, правоохоронці зазвичай документально фіксують слідчі дії — у тому числі й для використання у вигляді доказу в конфліктних ситуаціях.

Один проти всіх: як американський пенсіонер камеру знищив і міліцію нейтралізував...

Так і цього разу: розмова з людьми у формі на цій плівці й справді виглядала досить толерантно. Але! Запис обірвався до того, як інвестор із США потрапив у заґратовану міліцейську машину. Дивний збіг у міліції пояснили просто і без зайвих фантазій: «Він вибив камеру з рук нашого оператора».

Хоча побачити цю сцену, варту хорошого голлівудського блокбастера, можна було би без зайвих проблем — приміщення, у якому Каліхман буцімто так відчайдушно клав на лопатки озброєну українську міліцію, обладнане камерами відеоспостереження. «Пам’ять жорсткого диска дозволяє переглянути події у цих приміщеннях, що відбулися упродовж останнього місяця», — каже американець. Але ці записи міліціонери... вилучили. Для проведення, ясна річ, слідчих дій. І саме з цієї прозаїчної причини не змогли показати працівникам ЗМІ. На відміну, скажімо, від запису благородної розмови правоохоронців з американцем... Можливо, тому що постраждалий може мати рацію, коли стверджує — обшук у його офісі проводив не тільки слідчий, а й майор у цивільному, що відмовився представитися, який поводився грубо і силою виривав мобільний телефон. Що в підприємця забрали його сумку з кредитними угодами та навіть особистим листуванням. Та й, до речі, ордер на обшук був виписаний... на зовсім іншу адресу.

Є мільйон, нема мільйона

...Американський громадянин, який народився в Україні, Ісаак Каліхман, вклав у свою колишню батьківщину трохи більше мільйона доларів. У глобальному вимірі це не найбільша інвестиція. Але у розрізі Рівненської області — не так уже й мало. «За останніми статистичними даними, обсяг прямих іноземних інвестицій у Рівненську область становить 291 млн. доларів, — розповідає «УМ» начальник Головного управління економіки та інвестиційної політики ОДА Ігор Тимошенко. — Із них на освоєння інфраструктурних об’єктів припадає близько 15%». Саме в інфраструктуру — не виробництво за давальницькими схемами — і вкладав український американець. До моменту, коли зрозумів, що його вітчизняні партнери навмисне доводять бізнес до банкрутства: найманий директор здає приміщення в оренду по 2 гривні за квадратний метр — за ринкової ціни 100 гривень, у готельному комплексі не проводять ремонт, сантехніка іржавіє, стіни вкриваються цвіллю. Все — аби цей бізнес змінив господаря. «Колишній менеджмент показував оборот у межах 30—35 тис. гривень щомісяця, — каже інвестор. — Хоча ми у «мертвому» січні вийшли на 100 тис. грн.». Зауважимо, в 2000 році разом із двома українськими компаньйонами Євгеном Кучеруком і Олегом Сухляком Ісаак Каліхман створив підприємство «Нерудтехпром». Аби звести на трасі Київ—Чоп готель і заправку, він із США надав йому позику $850 тис. Коли підприємство з 2006 року перестало повертати позичені гроші, то готель за рішенням суду перейшов у власність американської фірми U&I International. Однак компаньйонам це не сподобалося. Партнери Сухляк і Кучерук, на думку американця, «добре присмокталися до корита» й тепер роблять усе, аби забрати готель. Хоча, здавалося б, для вирішення майнових суперечок існують господарські суди. Як і коли тривіальна боргова справа набула не тільки кримінального, а й міжнародного масштабу, у Рівному не може пояснити ніхто. «На Рівненщині не існує жодних проблем у стосунках влади та інвесторів», — запевнили «УМ» в обласній держадміністрації, наголосивши: тут спеціально створили незалежну комісію із захисту інвесторів. Яка, втім, простоює без роботи — бо людям, котрі вкладають кошти у регіон, ніхто і ніщо не загрожує. Небагатослівне також і керівництво прокуратури. Заступник керівника Рівненської районної прокуратури — саме за поданням якої місцева міліція і відкрила справу — Орест Чернецький заявив «УМ», що нині його відомство прискіпливо вивчає дії співробітників міліції у їхній запеклій боротьбі з іноземними бізнесменами. «Якщо ми виявимо порушення з боку працівників УМВС, проти них буде відкрито кримінальну справу», — пообіцяв заступник прокурора.

«Ну не бачили ми цього протоколу!!!»

Аргументи міліціонерів на свій захист зводяться до того, що під час передачі майнового комплексу вони побачили розкрадання майна в особливо великих розмірах. Мовляв, аби процедура набула законного вигляду, має бути згода трьох співзасновників, сформульована у протоколі загальних зборів. «А такого протоколу ми не знайшли. Хоча спеціально для цього приїжджали з обшуком в офіс фірми», — сказали в УМВС. «Це — не так! — каже адвокат підприємця Ігор Солімчук. — Ми показували його оперативним працівникам і надали копію». І додає, що підписання мирової угоди не є правочином про відчуження майна.

Утім, не помітивши головного документа, який змусив їх відкрити кримінальну справу, правоохоронці під час обшуку активно відкривали ... пляшки з горілкою. Яку саме документацію хотіли вони там виявити, сказати важко. Зрештою, якщо потрібен був лише єдиний документ, то чому винесли всі папери та особисті речі американця. Проте офіційні нестиковки завжди змушують до неофіційних висновків. А за ними виходить, що якщо в когось відбирають бізнес, то це комусь потрібно. Скажімо, можливо, цим самим «регіонам». У правильному, тобто політичному значенні цього слова. Неофіційна версія пояснює нез’ясовані дії силовиків просто: територія, на якій розташовано готельний комплекс грошовитого американця, під час поділу «окупованої» частини, можливо, відійшла до сфери інтересів якоїсь не останньої людини?

Перерозподіл майна від «чужих» до «наших», який нині відбувається в Україні, зазвичай проходить тихо — без шуму і зайвого галасу. Щоправда, нещодавно Президент Віктор Янукович заявив, що йому — вперше за весь час його правління (!) — написав листа–скаргу один з іноземних інвесторів, якого в Україні обдерли мало не до нитки. Віктор Федорович публічно пообіцяв відреагувати у своїй фірменній донецькій манері — швидко і безкомпромісно. У вірогідність показового шмагання можна повірити: якщо інтереси дрібні і вони далеко, то імідж може бути важливішим...

Такий розклад додав наснаги пану Каліхману, який отримав свою порцію емоцій від споглядання неба через ґрати. «Я стану другим, хто напише такого листа Президенту», — пообіцяв він.

Єдине питання, яке при цьому залишається без відповіді, — до кого звертатися по допомогу іншим інвесторам, які, вклавши у власну справу чесно зароблене, раптом можуть опинитися у нетрях «бобика» тільки тому, що їхнє майно впало в око українським бізнес–партнерам чи комусь з дуже «правильною» політичною позицією? Адже Каліхман далеко не перший у цьому переліку і, що найсумніше, напевно аж ніяк не останній.