Достукатися до виборця

Цього тижня у Вінниці лідер партії «Україна — вперед!» Наталія Королевська разом з однодумцями обіцяє презентувати власний план нової економіки, який стане такою собі «підвалиною» у побудові нової країни. Далі, за її словами, на команду нових лідерів чекає запекла боротьба під час передвиборчої кампанії. Бо опоненти — як із табору влади, так і з табору опозиційного БЮТ (до якого ще донедавна належали депутати Наталія Королевська, Євген Суслов та Олексій Логвиненко) — «не шкодуватимуть бруду» для нових та амбітних політиків, які позиціонують себе, як третю силу.

«Старі політики бажають на все нове наліпити побільше бруду, щоб на їхньому тлі самим не такими брудними виглядати», — вважає лідерка партії. Щоб очиститися духом та отримати благословення на передвиборчому старті, Наталія Королевська разом зі своїм заступником по партії Євгеном Сусловим поїхала минулих вихідних на його рідну Сквирщину Київської області — в село Буки. Мовляв саме з цього «острівця краси, духовності та добробуту» варто розпочинати важливу справу. Сюди ж запросили і журналістів із різних регіонів.

Був смітник — постав храм

Село Буки розташоване на кордоні Київської та Житомирської областей і за українськими мірками є невеликим — тут мешкає близько восьмисот осіб. Утім це село добре знають в Україні: за останні п’ятнадцять років воно неабияк змінилося. «Тепер до нас ледь не щодня туристи сотнями приїздять!», — хваляться «УМ» селяни. Причина таких змін в ентузіазмі відомого на Київщині підприємця та мецената, керівника агрокорпорації «Сквира» Івана Суслова, який зумів «заразити» своїми успішними проектами змін на краще не лише численну родину, а й земляків.

Що й казати: у центрі села нас одразу по приїзді вразив величний п’ятикупольний храм Святого Євгенія Великомученика. Поруч — дзвіниця, на якій розташовані скульптури чотирьох найвідоміших подвижників православ’я. За цей проект храмового комплексу архітектора Юрія Бабича навіть нагороджено Державною премією. Повінчатися, охрестити дітей (храм відомий своєю красивою та незвичною хрестильною залою) сюди приїздить чимало мешканців столиці та сусідніх областей.

Важко повірити, що наприкінці 90–х років на цьому місці був величезний смітник! Селяни пригадують, що знадобилося аж шість сотень КаМАЗів, щоб його вивезти. «На день наро­дження сина Євгена я дав йому лопату і сказав: «Тут буде подарунок. Копай!» Потім лопату узяли по черзі усі члени нашої великої родини, бо в моїх батьків одинадцятеро дітей було, — розповідає «УМ» Іван Суслов. — Того дня ми закопали там хреста, освятили місце, яке раніше вказав сліпий ченець, а згодом звели храм».

Поруч розташувався зведений за приватні кошти меморіал пам’яті жертв мільйонів українців, що загинули в різні періоди історії України ХХ століття, який під час будівництва прокуратура спочатку сприйняла за «господарську споруду» і ледь не заборонила його зведення. Знайшлося місце і для відомого фонтану — того самого, який в часи УРСР стояв на майдані Незалежності. Покинутий і порізаний «металістами» на третину, нікому не потрібний він згодом дістався Суслову–старшому, який фонтан відновив і встановив у центрі Буків.

По інший бік річки Роставиця Суслови звели міні–дендропарк. «Літні канікули я часто проводив у бабусі в Умані, тож у відомому дендропарку «Софіївка» усі стежки оббігав, — пригадує нардеп Євген Суслов. — Коли виріс, задався питанням: чому ледь не все красиве в Українці іноземцями зроблене? Так виникла ідея започаткувати дендропарк у Буках. Після того багато селян почали наводити лад на власному обійсті, мовляв, «ми не гірші за вас, Суслових»!»

Поруч із власною садибою Суслови облаштували ще й маленький звіринець (є тут кілька ведмедів, лев, поні, осел, кролі). Забезпечує живленням та підсвічує парк та храмовий комплекс міні–гідроелектростанція. Цікаво, що вхід до парку безкоштовний для всіх. Так само віруючим не потрібно купляти свічки у храмі (пожертва на храм за бажанням).

Про щасливу сімку та про жабу

Родина Суслових відома ще й створенням першого в Україні приватного дитячого будинку. За словами пана Євгена, його батько, маючи двох синів, мріяв про велику родину, тож, порадившись із дружиною, вирішив всиновити стільки дітей, скільки вистачить сил виховати, дати освіту, забезпечити житлом та роботою. Так, незважаючи на спротив держави, у селі Буки виник «Центр розвитку дитини — 7». Сімка — улюблена цифра Суслова Івана Миколайовича, адже він був сьомою дитиною у батьків та й ініціали його прізвища, імені, та по–батькові утворюють це щасливе число.

«Нині тут росте і навчається 17 моїх братів і сестер, — розповідає Суслов–молодший під час відвідин Центру. — Ще п’ятеро нині навчаються у вищих навчальних закладах. Часто живуть у мене в Києві».

До речі, всиновлюючи дітей, пан Іван разом із дружиною Наталією не наполягають на тому, щоб вони змінювали прізвище, бо вважають, що дитина має пам’ятати власне коріння. Тому до 18 років діти лишаються на своїх прізвищах. Утім чимало їхніх дітей, досягнувши повноліття, обирають собі прізвище Суслов.

Голова родини в розмові з «УМ» говорить, що, незважаючи на отримані ним нагороди, звання та грамоти, в різні часи його вiдносини з владою (зокрема з «губернаторами») були складними. В селі Буки побували всі президенти України (окрім Віктора Януковича), чимало прем’єр–міністрів, а патріарх УПЦ КП Філарет навіть освячував місцевий храм.

Нині ж родина Суслових перебуває під прискіпливим оком силовиків. «Хочуть забрати землю в Івана, про храм прямо натякають, щоб передали його до Московського патріархату, в районних інстанціях десь «погубили» документи на земельну ділянку, на якій ми побудували чимало краси, — обурюється в розмові з «УМ» Суслов–старший. — На законно отримані документи щодо права власності на землю, які я маю, суддя не зважає, вказує пальцем наверх... Так ми дійшли вже до Верховного Суду у своїй справі».

У селі ще добре пам’ятають, як минулорічної осені сотня бійців спецпідрозділів, пошикувавшись у «ланцюг», ішла по полю, щоб затримати керівника агрокорпорації під надуманим приводом. З власного будинку не випускали його дружину, а сина Євгена не пускали на рідне подвір’я, незважаючи на депутатську недоторканність. Нардеп Суслов пов’язує це зі своєю політичною позицією: «Через тиск на батька хочуть вплинути на мене. Але в нашій родині вже традиційно склалося: чим більше на нас тиснуть — тим більше ми згуртовуємося!».

На думку депутата, лише об’єднання може подолати неприглядну рису української політики, коли «давить жаба». Як нагадування про це, саме цій земноводній на березі Роставиці встановлено жартівливий пам’ятник.

Стукайте і відчинять...

Сміючись Наталія Королевська припускає, що, мабуть, без жаби не обійшлося, коли її разом із соратниками незаконно виключили з БЮТ. Нині ж керівники партії «Україна — вперед!» змушені «читати про себе чимало вигадок в iнтернеті». Колишні БЮТівці запевняють, що не є проектом адміністрації Президента, як про це стверджують їхні екс–соратники. Мовляв, «якби ми співпрацювали з владою, то хіба порушували б стільки надуманих кримінальних справ проти наших близьких, друзів та однодумців»? До того ж пропозиція нардепа Логвиненка до команди Турчинова—Кожем’якіна назвати конкретні факти такої співпраці з Банковою так і лишилася без відповіді.

«Я міг тоді відсидітися на засіданні фракції і вийти на новий політичний виток, — згадує виключення з БЮТ нардеп Олексій Логвиненко. — Але я вирішив підтримати молодих будівничих майбутнього країни. Побачивши Буки уперше, я зрозумів, що у перспективі так має виглядати вся Україна, де є місце і духовності, і міцній родині, і пам’яті, і красі, і добробуту. У цьому селі почали будувати нове життя, хоча могли працювати лише на власну кишеню».

Лідер партії Наталія Королевська впевнена, що все, що відбулося з ними останнім часом, — лише на краще. Амбітна мета — перемога на виборах. Яким чином? У пані Наталії власний рецепт: згідно з соцопитуваннями, близько 50% ви­борців уже не довіряють ні владі, ні опозиції, бо, змінюючи один одного на державному Олімпі, вони турбуються лише про власні кишені. Тому, на думку Королевської, головна мета її партії як нової сили — достукатися до людей. Під час служби у храмі Св. Євгенія вона вкотре почула відоме біблейське: стукайте — і відчинять вам.

«Люди не вірять, що у політику можуть пробитися нові люди. Але ми підемо важким шляхом, будемо намагатися достукатися до серця кожного, бо тільки так можна змінити ситуацію в країні, — зазначає пані Наталія. — Реально змінити якість життя. Реально змінити якість особистої економіки кожної людини. Бо є потенціал, є досвід інших країн. Головне — щоб люди нас почули і повірили.

Наостанок, перед від’їздом, автор поцікавився у Євгена Суслова, у чому головна різниця між селом Буки та іншими відомими модерними селами. Наприклад, чим відрізняється сусідня Ковалівка (яка стала «крутою» завдяки родині екс–«губернатора» Київщини Анатолія Засухи) чи село Чайкіне на Чернігівщині, де народився екс–Президент Кучма. «У нас, у Буках, усе зроблено за приватні кошти, а там за державні. Я не проти, хай би кожен високопосадовець зробив кращим хоча б одне село, тоді б змінилася і країна. Мало цього, все, що ви побачили у Буках, — воно зроблено всупереч державній підтримці, а не завдяки».