«А годувати по дорозі ніхто й не обіцяв»

Корова в усі часи була головною годувальницею для українців. Поки корова в домі є — голоду не буде, кажуть люди. Втім за роки незалежності поголів’я великої рогатої худоби в Україні скоротилось майже в шість разів. Про це на засіданні уряду вчора сказав Прем’єр–міністр Микола Азаров. За його словами, після декількох нарад із фахівцями молочно–тваринницької галузі та учасниками ринку було зроблено висновки, що альтернативи розвитку вітчизняного тваринництва немає.

Двадцять років тому крупнотоварні сільгосппідприємства виробляли 76% молока, а сьогодні 80% виробляється в приватних господарствах, констатує глава уряду. Подібні зміни відбулися і в структурі виробництва м’яса. Якщо в 1990 році великотоварні господарства давали Україні 71 відсоток м’яса, то зараз — тільки 54.

Якщо з поголів’ям свиней і птиці у Україні все більш–менш у нормі, то з вирощуванням корів — набагато складніше. «4,5 мільйона голів для країни з населенням 46 мільйонів — це вкрай мало. Тому і яловичина, і молоко коштують надто обтяжливо для гаманців більшості українців. Як наслідок, у м’ясному раціоні українця яловичина становить тільки 18% замість рекомендованих медициною 40%. Споживання молока майже наполовину менше від раціональних норм харчування», — зауважив Прем’єр.

Міністерство аграрної політики наполягає на підтримці крупнотоварного виробництва. Але якими темпами воно відновлюється?

Механізми дотацій на розвиток виробництва не спрацювали, відзначив Азаров. Минулого року збудували 26 молочнотоварних ферм. Але це збільшення поголів’я лише на 20 тисяч голів. Поточного року планується збудувати вдвічі більше — ще 40 ферм. А нам необхідно щорічно додавати в десять разів більше по 200–300 тисяч голів худоби. Водночас отелення в селянських господарствах щороку приносить до 2 мільйонів голів, які, власне, й годують країну. «Якщо про них остаточно забути і десять років будувати комплекси, вийде як в анекдоті: «А дорогою до світлого майбутнього годувати ніхто не обіцяв», — пожартував глава уряду.

Тож ідучи назустріч виборам, Микола Азаров вимагає від профільного міністерства визначити протягом тижня суму, яку потрібно доплачувати селянину, щоб він не пускав телят під ніж, скільки премії давати за продуктивність корів та якість молока, щоб їх було вигідно тримати, як стимулювати виробництво недорогих комбікормів і як зупинити несправедливу наживу перекупників та переробників, котрі опустили закупівельну ціну до 1,8 гривні за літр молока, а роздрібна залишається на рівні 7–8 гривень.

У ході дискусії експерти, фахівці й керівники господарств дійшли висновку, що потрібно розгорнути масовий кооперативний рух і рухатися у паралельних напрямках — нарощувати частку крупнотоварного виробництва і дотувати виробництво молока у селян, які тримають менше п’яти корів.

«У США і країнах Західної Європи поголів’я великої рогатої худоби скорочується, але збільшуються обсяги виробництва внаслідок більш ефективного використання тварин, — говорить в коментарі «УМ» голова Національної асоціації виробників молока Андрій Дикун. — В Америці надій на корову становить 10 тонн молока на рік, а в Україні — 4 тонни. У нас і поголів’я скоротилося, і продуктивність не виросла. Основна причина — на свино–молочне скотарство ніхто не дивився як на бізнес. В радянські часи був колгосп,­ при ньому — ферма, щоб дати людям роботу в селі, а молочні продукти в магазинах коштували копійки, бо повністю були на субсидіях. Союз розвалився — дотації зникли, почався дикий капіталізм. Селяни більше уваги почали приділяти рослинництву, відповідно маємо непогані показники в цій галузі, а молочна ферма лишилася збоку. В Україні не більше 30—50 підприємств, які розглядають молочне господарство як бізнес і його розвивають. 80% молока виробляють господарства–одноосібники і 20% — молочнотоварні ферми, де існує вже певна кооперація. Компанія «Данон», наприклад, створила кооператив з одноосібників, які співпрацюють безпосередньо з заводом. Але такі випадки поодинокі».