Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Вікторія Булітко у виставі Віталія Малахова «Минулого літа в Чулимську».
26 березня, напередодні Міжнародного дня театру, в Києві вручатимуть «Київську пектораль». Цього року театральна премія відзначає двадцятирічний ювілей. Дата, особливо у контексті нашого часу, дуже не стабільного, солідна. Тож для наступних поколінь її справедливо вирішили зафіксувати у вигляді ювілейного буклета, в якому зібрана інформація про всіх переможців цих двох десятиліть Незалежностi. Презентуючи видання, керівниця міського управління культури Світлана Зоріна ніби між іншим зауважила, що не завжди список лауреатів був укомплектований на сто відсотків — відомі випадки, коли ті чи інші номінації — а всього їх чотирнадцять — залишалися без переможців. Хтось сприйме це як просто інформацію: зрештою, все буває, і зняття тих чи інших номінацій «Київської пекторалі» — з об’єктивних причин! — також. Той, хто слідкує за премією вже не один рік, насторожиться: невже знову повториться минулорічна ситуація? Нагадаю, що дев’ятнадцята «Пектораль», усупереч рішенню експертів, «схудла» на кілька номінацій. Причому відомо це стало вже на самій церемонії нагородження, а номінантів навіть не запросили на сцену...
За інформацією «з–за лаштунків», перспектива такої ситуації не виключена і цього року: на засіданні оргкомітету ухвалили скасувати номінацію «Акторський дебют». Сталося це якимось дивним чином. Один із членів оргкомітету захворів і нібито делегував свій голос іншому члену оргкомітету. А потім, уже після прийняття рішення, з’ясувалося, що ніхто нікому ніякого голосу не делегував... Так чи інакше, остаточний список переможців буде відомий вже на церемонії нагородження у понеділок. З огляду на минулорічний досвід експерти вирішили максимально проконтролювати фінальний етап голосування.
Що стосується головної складової премії, то у фаворитах «Київської пекторалі–2012» — Театр драми і комедії на Лівому березі та Театр на Подолі, вистави чи представники яких є у фінальних трійках майже всіх номінацій. За звання кращої вистави змагатимуться спектаклі «Минулого літа в Чулимську» і «На дні» Віталія Малахова та «Найвище благо на світі» Андрія Білоуса. Першість в акторських номінаціях виборюватимуть Василь Кухарський, Вікторія Булітко, Анна Варпаховська, Наталя Озірська, Людмила Смородіна, Марія Рудковська та інші. Переможцем номінації «За краще виконання чоловічої ролі другого плану» точно буде хтось із Театру на Лівому березі: у фіналі — Андрій Самінін, Лев Сомов та Микола Боклан («Найвище благо на світі»). Лев Сомов позмагається і за звання найкращого хореографа («Пасажир у валізі»), у відповідній номінації він конкуруватиме з Ольгою Семьошкіною («Романс. Ностальгія») та Анжелою Борисовою («Людина і Вічність»). Найцікавішими режисерами–дебютантами року експерти назвали Станіслава Жиркова («Наташина мрія», театр «Вільний погляд»), Тамару Антропову («Божі корівки повертаються», Театр драми і комедії), Олександру Меркулову («Дванадцять статевих заповідей», театр «Абетка»)...
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>