Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Малюнок Т.Шевченка «В Переяславі».
Шевченкознавець–архівіст Сергій Гальченко підготував до друку, а видавництво, що спеціалізується на колекційних книгах (Дніпродзержинськ: Андрій), випустило «Альбом 1845 року Тараса Шевченка».
Той рік був, вважають дослідники, найпліднішим у біографії Т.Шевченка. А два роки перед тим він випустив альбом офортів «Живописна Україна», який тоді став мистецькою подією. Т.Шевченка першим у Російській імперії удостоєно звання академіка гравюри, його навіть стали йменувати «російським Рембрандтом».
Улітку 1845–го Т.Шевченко знову їде в Україну й робить ескізи для другого випуску «Живописної України». Цей альбом добре зберігся, і оце його факсимільно відтворено. Дивні збіги: півтора сторіччя тому, плануючи видати другий том, художник звертався до меценатів з проханням організувати передплату, яка б уможливила друк. Так само і на виготовлення повної копії «Альбому 1845 року» нині пішли меценатські кошти — від народних депутатів М.Томенка, С.Міщенка та Є.Суслова, бізнесмена О.Вадатурського. До речі, це вже друге відтворення унікальної Шевченкової пам’ятки: уперше факсиміле вийшло 2000–го коштом ще одного депутата, А.Толстоухова.
Відтоді більш досконалою та доступною стали спеціальні види друку та особливі сорти паперу. Нинішнє відтворення максимально наближене до оригіналу. Фактично, маємо змогу зберігати в домашній колекції збірку з 20 акварельних малюнків руки Тараса Шевченка. До самого альбому додано брошуру зі статтею та докладними коментарями С.Гальченка до кожної роботи. Чимало зафіксованих тоді Шевченком краєвидів побачити уже неможливо: їх поглинуло Канівське водосховище. Але інші було би дуже цікаво порівняти з сьогоднішніми фотографіями тих місць (як, наприклад, щодо репродукованого малюнку «В Переяславі»). Можливо, на нас далі чекають і такі візуальні коментарі. Адже з огляду на вишуканість цього видання воно повторить долю попереднього: тисячний наклад 2000 року випуску став предметом бібліофільських пошуків.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>