Чай із розладом шлунка

Начальник потяга N349–350 «Харків–Тернопіль» Олександр Абросімов зателефонував у редакцію і з ходу ошелешив запитаннями: «Ви, коли їдете в потязі, п’єте чай? Вмиваєтеся, зуби чистите? А чи знаєте, що за вода у вагонних титанах і туалетах та як вона туди заливається?». Звичайно ж, кожен пасажир хоч раз у житті пив чай у потязі. А ті, хто пам’ятає ще з дитинства залізні підстаканники, навіть своїм дітям навмисно візьмуть скляночку хай і не дуже запашного, але такого «цікавого» чаю. Та, за словами провідника із більш ніж 20–річним стажем, нинішня вода, з якої роблять «вагонний» чай, може обернутися для пасажирів проблемами зі здоров’ям.

Наливальнику, наливай!

«Якщо ви звернете увагу на шланги, що валяються між коліями на кінцевих станціях, то знайте — саме через них заливають воду для пиття у потяги, — каже Олександр Абросімов, який очолює вільну профспілку Південної залізниці. — Зараз на Київському залізничному вокзалі можна побачити, як ці шланги валяються на затоптаному, брудному снігу (наша перша розмова відбулася наприкінці лютого. — Авт.). Поруч із ними бігають бродячі собаки та пацюки, іноді миються та п’ють з наливних колонок безхатченки. А між коліями падає смердючий жовто–коричневий лід, який утворився на трубах з туалетів! Можете собі уявити, яка там антисанітарія! Така ж картина і в Харкові та будь–де по Україні. Я кілька разів звертав увагу керівництва на цю проблему, але ніякої реакції не було».

Згідно з санітарними нормами, шланги мають зберігатися на твердій основі вище рівня грунту, а голівка шланга має бути захищеною від забруднення і можливого використання сторонніх осіб. «Рік тому на харківському вокзалі підставки для шлангів украли безхатченки — на металобрухт, — продовжує Олександр Абросімов — Відтоді ці шланги валяються просто на землі! Коли до нас приходили з перевіркою з санітарно–епідемічної служби, то просили дати на дослідження зразки води не з туалету, а з титану, до того ж уже кип’ячену. До речі, баки з питною водою повинні двічі на рік промиватися разом iз дезінфікуючим засобом. Але ніхто цього не робить! А пасажири навіть не здогадуються, на яку небезпеку себе наражають».

Водночас пасажир довести, що підхопив кишкову інфекцію в поїзді, ніяк не зможе. Та й мало кому спаде на думку, що це сталося після того, як почистив у потязі зуби чи попив чаю. Людина швидше грішитиме на взятий у дорогу бутерброд або на пиріжок, куплений на вокзалі.

Небайдужого залізничника це настільки вразило, що він передзвонив у санітарну службу, де йому чітко пояснили: якщо хтось iз пасажирів отруїться, відповідатиме... він, як начальник потяга.Брати на себе таку відповідальність Абросiмов не наважився. Натомість домігся створення комісії, до якої ввійшли санітарні лікарі, керівництво Південної залізниці та лідери профспілок. Комісія факт порушення зберігання наливних шлангів визнала, але винними у цій ситуації опинилися… звичайні роботяги — наливальники (люди, які заправляють состави водою). «Зараз їх примусили голівки шлангів вставляти одну в одну і класти зверху на люки, розташовані між коліями. Але ж це не вирішує проблеми! Наливальникам тільки додали ще більше роботи, але не викорінили саме порушення. Людей у такий спосіб намагаються зіштовхнути лобами з профспілками: мовляв, профспілкові лідери порушили це питання, а розхльобувати — вам... Але ж це нонсенс: людей поять у потягах неякісною водою, а крайнім залишається наливальник, а не начальник. Керівник Південної залізниці і його підлеглі роблять щомісячні об’їзди своїх володінь, відправляючись із вокзалу, де ці наливні шланги валяються. Але вони їх досі… не помічали, — обурюється керівник профспілки. — Як не помічають і того, що наливальники ходять між коліями по великому щебеню, б’ють ноги, а жінки–наливальниці вривають руки і животи важкелезними шлангами, бо останніх не вистачає і їх доводиться перетягувати з місця на місце!».

Легше заплатити штраф, ніж усунути порушення

Рік тому Абросімов уже намагався добитися справедливості — він ініціював перевірку санстанції з приводу такого порушення, як зберігання постільної білизни — як чистої, так і брудної — в одному приміщенні з провідником. За нормами це суворо заборонено. Але здебільшого саме так і є: на нижній полиці їде провідник, а на верхній — білизна. «Для провідника це небезпечно. Адже брудна білизна перебуває з ним в одному купе, де він відпочиває, спить, їсть. Людина всю зміну цим дихає! — каже Абросімов. — Але після цієї перевірки, як завжди, знайшли «стрілочника» — заступника начальника Харківської вагонної дільниці з експлуатації — на нього наклали штраф (приблизно 180 гривень). І на цьому закінчилося. Просто керівництву легше відбутися штрафами, ніж усунути порушення. А їх достатньо: поїзди їдуть у рейс iз поламаними титанами, несправними туалетами або системою опалення. Часто в потягах не працюють зливи, вентиляція, кондиціонер, освітлення, потяги не миті ззовні, хоча і є дві миючі машини. Виходить, що на заміну старих питних баків та унітазів у керівництва грошей немає, а на власні футбольні та волейбольні команди — знаходяться?!»

Начальник поїзда згадує, як увечері 23 лютого перед черговою відправкою в рейс викликав лікарів санітарної служби. «Вони побачили на власні очі, як «готується» потяг у дорогу, і на весь состав наклали заборону. На всі 16 вагонів!» — каже пан Олександр. Сам Абросімов навідріз відмовився підписувати талон безпеки. Але потім отримав команду від начальника резерву таки вирушати в рейс. «Хоча поїзд не можна було випускати в дорогу в тому стані і з таким екіпіруванням — непрацюючими кип’ятильниками, несправними насосами», — переконаний Абросімов.

«Ми уповноважені перевіряти підприємства тільки раз на рік і... попереджати про це за 10 днів, — пояснив ситуацію головний лікар санепідстанції Південної залізниці Ігор Косарєв. — Правда, можемо розпочати перевірку, якщо до нас надійде скарга. Щодо водогінних шлангів, то ми постійно порушуємо це питання на рівні керівництва залізницею. Штрафуємо і наливальників, і керівників з експлуатації. Але навіть якщо після нашої перевірки встановлюють нову підпірну арматуру для зберігання шлангів, наступного дня її виривають «із коренем» — на металобрухт. Кожної весни з настанням паводків ми перевіряємо водоналивні колонки, умови зберігання шлангів. Дякувати Богу, за останні п’ять років у нас не було проблем iз якістю питної води в потягах. Її викачують зi спеціалізованих залізничних свердловин і вона відповідає всім нормам».

Залишається сподіватися, що це дійсно так. Але з огляду на деталі, викладені людиною, яка знає залізничну «кухню» зсередини, певні сумніви щодо цього виникають. А заяви про чергове подорожчання квитків — лише обурюють. От і нещодавно віце–прем’єр Борис Колесников, нагадаємо, пообіцяв до кінця 2012 року пiдвищення цін на квитки в купе на 12 відсотків.