Рінат Ахметов — наш книжковий Миколай?

Просування культурних брендів на міжнародному ринку — справа довга, затратна і не під силу поодиноким місіонерам. Адекватна держава — на неї звернуті погляди творців культурних кодів і людей, що хочуть пишатися своєю країною — зобов’язана продукувати і промотувати цінності поза споживчим кошиком, але, на жаль, не наша. Українська література через суму випадкових запрошень, ірраціональних симпатій, спорадично вибудуваних ланцюгів і 2% системних зусиль окремих людей уже промовляє до західного читача 5—6 іменами, і ми їх усі знаємо. А вітчизняні видавці на тлі розмов про смерть паперової книжки і далі намагаються «нарощувати» шеренгу літературних хедлайнерів: у ці дні двома групами вирушають на важливі книжкові виставки — у Лейпциг (15—19 березня) та Париж (16—19 березня).

Німецька ініціатива й умови

Один із найстаріших у світі Лейпцизький книжковий ярмарок за структурою подібний на Львівський форум видавців — і там, і там наявні професійний видавничий ринок і великий літературний фестиваль, і обидва рази — у 2006–му та в 2012–му — колективний український стенд у Лейпцигу організовує президент львівського Форуму Олександра Коваль. «По всьому місту відбудеться 3000 тисячі заходів при загальній кількості відвідувачів ярмарку 150 тисяч, — каже пані Олександра, — як на мене, це взірець, який варто наслідувати. Я не розумію, чому в Лейпцигу так багато заходів і на них приїжджають люди з усієї Німеччини і з–за кордону, а в нас 400 імпрез і кажуть, що треба скорочувати».

Лейпциг, що традиційно цікавиться літературою Східної і Центральної Європи, цього року в рамках літературного фестивалю розпочинає трирічну программу «Транзит: Польща, Україна, Білорусь» (понад 20 заходів із 32 письменниками з трьох країн тільки в 2012–му), тож німці фактично ініціювали і мотивували український видавничий десант — принаймні 10–метровий стенд для України виділили безплатно (це коштує в межах 6 тисяч євро). Але після зустрічі директора Лейпцизького книжкового ярмарку Олівер Цілле з керівниками Держкомвидаву стало ясно, що держава тут не помічник — ця виставка не стоїть у планах державного відомства, що займається книжками. Відтак 9 українських видавництв («А–Ба–Ба–Га–Ла–Ма–Га», «Грані–Т», «Родо­від», «Книга–ХХІ», «Фоліо», «Клуб сімейного дозвілля», «Теза», «Картографія», «Видавництво Старого Лева») і кілька письменників і перекладачів їдуть у Лейпциг за гроші Фонду Ріната Ахметова «Відкрита Україна». «Фонд виділив 170 тисяч гривень, хоча закордонна діяльність не є їхньою прерогативою», — каже «УМ» Олексанадра Коваль.

У рамках «Транзиту» перед німецькою публікою виступатимуть Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан, російськомовна поетеса Олена Заславська, Наталя Сняданко, Андрій Курков, а хедлайнером однієї з центральних вечірок ярмарку будуть Жадан і «Собаки в космосі», причому організатори ярмарку самі обирали письменників, більше того, в німецькомовний каталог порекомендували включити тільки тих літераторів, чиї книжки вже перекладені і видані у Німеччині. За словами пані Коваль, навіть найвідоміших наших письменників, які довго крутяться на німецькому ринку, знають лише у вузьких колах фахівців, і це теж непогано, а масову популярність має тільки Андрій Курков — втім, як і скрізь.

А що ж видавці? Презентуватимуть нові книжки: єдина окраса і дизайнерська «фішка» українського стенду — велика плазмова панель, на якій нон–стоп показуватимуть презентації. Українська сторона попросила дирекцію ярмарку організувати для наших видавців зустріч із німецькими колегами, і вона має відбутися, але великого ентузіазму в німців цей захід не викликає.

«Ми запропонуємо німецькому ринку наші англомовні видання і не тільки, — каже директор видавництва «Родовід» Лідія Лихач. — Для Лейпцизького  ярмарку всі наші видання — новинка, бо ми там уперше.   Правда, для наших німецьких букселерів новинкою буде тільки «Борис Косарев. Харківський авангард 1915—1931», оскільки інші ми презентували на жовтневому Франкфурті.  Ми сподіваємося на нові контакти, ідеї, думки, які б підтягували наш рівень і давали наснагу розпочати нові серії, нові видання і знайти ефективніші шляхи розповсюдження». У рамках ярмарку відбудеться презентація міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ та його книжкових проектів, презентації двох футбольних антологій німецькою мовою —  «Тотальний футбол» (упорядник Сергій Жадан) і  «Фототапета» з іншим набором авторів і їх поглядом на футбольну тему.

Паризький формат: без стенду, зате з презентацією

Українська присутність на Книжковому салоні в Парижі має інший формат, його організовує група «Більше країн — більше книжок» (Анетта Антоненко), і гроші на поїздку трьох письменників (близько 18 тисяч гривень, тревел–гранти) із семи на цю виставку теж дає... Фонд Ріната Ахметова. «Дикунами» українські видавці на Salon du livre їздили, але цього разу, — каже Анетта Антоненко, — ми є офіційними учасниками: внесені в каталог як Асоціація українських видавців і книгорозповсюджувачів, ми заплатили внесок (497 євро), маємо своє місце в The Rights Centre, орендували зал для презентацій (понад 2000 євро), де представлятимемо франкомовний 90–сторінковий Альманах сучасної української літератури, в який ввійшли фрагменти творів Т. Гавриліва, Л. Денисенко, А. Дністрового, О. Забужко, В. Кожелянка,  Є. Кононенко, Л. Кононовича, А. Кушніра, І. Ликович, Л. Лузіної, М. Матіос, Є. Положія, І. Роздобудько, І. Рябчія, Н. Сняданко і Д. Чистяка. Сім літераторів, у тому числі й Марія Матіос, особисто читатимуть свої твори. Я вважаю, що брати стенд тут немає сенсу, тому вирішили організувати роботу таким чином. В українських письменників, крім того, будуть зустрічі з читачами в українській бібліотеці ім. Петлюри в Парижі та презентація в російській книгарні «Глоб», яка виявила бажання зробити постійну поличку української книжки. Тепер ще й одна польська книгарня в Парижі захотіла торгувати українською літературою. А потім у нас з Елеонорою Симоновою («Нора–друк») будуть два насичені дні зустрічей і переговорів. Насамперед, я дуже хочу підписати офіційну угоду з літературним фестивалем у місті Коньяк, збираюся далі «агітувати» французьких видавців видати твори Тимофія Гавриліва і Леоніда Кононовича (його «Тема для медитації» вже лежить на розгляді у Gallimard). Адже вдалося нашим видавцям продати «Ворошиловград» Жадана і нову книжку Андруховича на французький ринок, і тут не важливо, яке видавництво це зробило, нам головне — щоб просто видавали українську літературу. Тому ми не можемо пропадати надовго, потрібно з’являтися на міжнародних книжкових ярмарках».

Симптоматично, що обидві групи нарешті їдуть із необхідним «інструментом» — німецько–, франкомовними каталогами, альманахами, і що в Парижі, і в Лейпцигу вони мають своїх резидентів — у першому випадку спільний український літагент Ірина Дмитришин, у другому — Асоціація перекладачів з української мови. Як кажуть у таких випадках прості люди, користі від цих поїздок на хліб не намажеш, а розумні кажуть, що це велика інвестиція у майбутнє наших дітей.