«Бурановскіє бабушкі» вжарять перед Європою удмуртське етно. (Фото з сайту itar–tass.com.)
Шок, приємний і життєствердний. «Євробачення» вже не виглядатиме як конкурс молодих–завзятих, але вже тертих у жорнах шоу–бізу. Учасниці від Росії — гурт з відповідною статусу назвою «Бурановскіє бабушкі» — що сумарно, що в «індивідуальному заліку» вже б’ють усі рекорди європейського пісенного конкурсу. Найстарша учасниця, аксакал народного удмуртського співу Наталія Пугачова, має 76 років. Решта її колег iз хору накрутили по життю півсотні літ, за винятком однієї, яка «випала» з обойми бабусь, відзначивши цьогоріч лише 43 роки.
Чистий фольк рідко «приїздить» на Євробачення, тому можна сказати, що такий репертуар колективу, а не тільки поважний вік, буде помітною родзинкою на конкурсі, що стартує в Баку 22 травня. «Бурановскіє бабушкі» навіть говорять і мислять нетипово для естрадної сцени. «Це Бог нам вказав цю дорогу», — резюмує перемогу у всеросійському відбірковому турі Галина Конєва. До речі, дякуючи Богові, бабусі перемогли у національному конкурсі хіп–хопера Тіматі та Діму Білана.
Пісня, яку підготували удмуртські жінки на «Євробачення», — «Вечеря для всіх» — звучить їхньою рідною мовою, лише приспів довелося перекласти англійською. «Англійська далася бабусям дуже важко», — зізнається в інтерв’ю Бі–Бі–Сі художній керівник колективу Ольга Туктарьова. «Ми співаємо про те, що накрили стіл білою скатертиною, затопили піч, замісили тісто, і на душі всім від цього стало тепло і легко, бо діти скоро прийдуть додому, — розповідає Туктарьова. — І от діти приходять, усі через вінця щасливі, всі разом танцюють і веселяться. Такий простий житейський сюжет». n
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
