Українці стануть «людьми мороку»?

Годинникові стрілки ніяк не дадуть спокою можновладцям. Днями Кабінет Міністрів України вніс на розгляд парламенту законопроект «Про порядок обчислення часу на території України». Він має на меті встановити на території України київський час без щорічного переведення годинникової стрілки. Якщо за документ проголосують депутати і його підпише Президент, цієї весни ми востаннє переведемося на «літній» час, а восени повернемося до свого природного «зимового» часу. Назавжди. Останнє переведення приурочили до Євро–2012. В протилежному випадку це спричинило б додаткові незручності для гостей футбольного чемпіонату.

У високих кабінетах навіть не підозрюють, до чого призведе їхнє нововведення. Наприклад, у багатьох регіонах України за «зимовим» часом улітку почне смеркати вже о сьомій–восьмій вечора. Хто–хто, а селяни й дачники цьому точно не зрадіють...

Часові пояси суміщають iз державними кордонами

Добре відомо, що поверхня Землі умовно поділена на 24 часові пояси. Що пов’язано з обертанням планети навколо своєї осі та неоднаковим часом сходу і заходу Сонця. За нульовий меридіан домовилися вважати той, що проходить через Грінвіч (на західній околиці Лондона), надалі порядковий номер пояса зростає в міру просування на схід. Тривалість кожного з поясів становить 15 градусів довготи або близько 1665 кілометрів. Нульовий (Гринвіцький) меридіан простягається від 7,5° західної довготи до 7,5° східної довготи. Відповідно, перший часовий пояс має межі 7,5° сх. д. — 22,5° сх. д. і т. д. Якщо у Лондоні — північ, то в межах першого часового поясу — перша година ночі, другого — друга тощо.

Цей невеликий лікнеп може здатися обтяжливим, проте він необхідний для розуміння сутності процесів, пов’язаних із посуванням узад–уперед двічі на рік годинникової стрілки. Насправді часові пояси не пролягають точно вздовж меридіанів. Найчастіше їх суміщають iз державними кордонами, змушують оминати міста і населені пункти. Більша частина території України перебуває у другому поясі, крім Луганської, Донецької і фрагмента Харківської області, що знаходяться у третьому, та незначної частини Закарпаття, яке розташоване в першому поясі. Проте історично склалося, що вся країна живе за одним часом.

Поясний час здебільшого відповідає реальному положенню світила на горизонті, проте не зовсім збiгається з людським потребами. Для прикладу: в Полтаві в 2011 році в день літнього сонцестояння, 22 червня, якщо вірити календарю, Сонце зійшло (за поясним часом) о 3.37 і зайшло о 19.54. Неважко порахувати, що в Луганську, наприклад, схід–захід світила відбуватиметься ще на кількадесят хвилин раніше. Такий ранній світанок потрібен хіба що одинадцятикласникам у випускну ніч та бабусям–дачницям, що полюбляють розважати себе розповідями типу «поки ви спите, я вже всю картоплю обгорнула і полуницю визбирала». Виникає цілком природне бажання «пересунути» час вперед, щоб громадяни менше спали у світлий час доби, а більше займалися чимось суспільно–корисним.

Із подібними проблемами зіштовхуються жителі усієї Земної кулі. Долають їх по–різному: 108 країн світу запрова­джують літній час, пересуваючи стрілку годинника вперед, у колишньому СРСР у 1930–х рр. встановили так званий «декретний час» (на годину вперед, без усяких повернень), просто переходячи на час наступного за своїм часового пояса. Питання, за яким часом жити, у нас чомусь неймовірно політизувалося. Мовляв, ми до Москви рухаємося чи до Європи? Повірте, жодної політизації тут немає і бути не може. І Москва, і Європа рухаються в одному напрямі! І тільки ми — в протилежному.

Найбільш «вдячними» будуть селяни

Якщо якоїсь весни, в останню неділю березня, в Україні не запровадять літній час (а все до того йде), наша країна стане унікальною і неповторною. В Україні, а особливо на Сході, розвиднятиметься незабаром після опівночі, зате вже годині о 19–й наставатимуть сутінки. Ми спатимемо під яскравим сонячним промінням і вмикатимемо світло на годину–дві раніше, ніж могли би. Найбільш «вдячними», гадаю, будуть селяни і мешканці невеликих міст, у котрих фактично крадуть годину світла увечері, необхідну для вирішення усіляких господарських справ. Треба бути дуже багатим, щоб дозволити собі так розпоряджатися світлою частиною доби та енергоносіями, і дуже «розумним», щоб створити своєму народу такі умови!

Сучасна цивілізація сформувалася таким чином, що більшості людей притаманні пробудження десь близько 7–ї години і відхід до сну близько 23–ї. Під це «заточені» телевізійні канали, спортивні та розважальні заходи, громадський транспорт. На це налаштовані організми тих, хто народився, навчався, розпочинав трудову діяльність у Радянському Союзі. Можна, звичайно, знехтувати цим усім, жити за поясним часом, прокидатися на світанку і лягати спати з півнями — саме до такого, схоже, нас спонукає влада. За таких умов можна взагалі скасувати будь–яку систему обліку часу, а годинники здати на брухт.

Я не медик за освітою, я географ, тому про медичні аспекти теми можу тільки ділитися су­дженнями, і в жодному разі не робити висновків. Та все одно не здатен без сміху читати розмірковування академіків щодо того, що не перехід на зимовий час здатен спричинити розлади здоров’я у багатьох українців. Можна досліджувати, доводити, сперечатися стосовно наслідків для здоров’я від переведення стрілок. Хай цим займаються ті, кому належить за посадою. Але як може погіршити здоров’я не переведення годинників, поясніть?

За радянських часів у більшості установ робочий день тривав з 9.00 до 18.00. Незалежна країна перенесла цей графік на годину раніше. При «старому режимі» ми прокидалися, відправляли дітей до школи (уроки здебільшого розпочиналися о 8.30, як і тепер), після чого самі приступали до роботи. Тепер же доводилося або вирішувати хатньо–вранішні проблеми в експрес–режимі, або ж стабільно викрадати в себе годину сну. І те, й інше до добра не доведе. Окремі роботодавці поступово зрозуміли це і перенесли початок робочого дня на 9–ту. Але за таких умов українців підстерігатиме інша халепа. Не встигне людина, що закінчила працювати о 18–й, повернутися додому, поїсти, відпочити, як вже сутінки. Коли ж тоді вдома господарювати, з дітьми гуляти?

За роки незалежності тривалість життя українців суттєво скоротилася. Я далекий від думки вважати вранішній стрес головною причиною цього, зрозуміло, були причини значно вагоміші. Проте хто доведе, що оці годинникові смикання не мали ніякого негативного впливу? Психологи на різних мовах дають поради, як пережити без негативних наслідків для свідомості найкоротші дні року в середині грудня. Наша влада краде у нас годину світла і дуже задоволена собою. Вона вважає нас «людьми мороку», чи сама належить до цієї категорії?

Спатимемо вдень, а працюватимемо вночі?

Далі — ще парадоксальніше. Ретельне вивчення карти часових поясів наштовхнуло мене на висновок: «Я другой такой страни нє знаю...». Усі, без винятку, часові пояси мають відхилення на Захід. Це означає, що кожна країна намагається у такий спосіб зробити все, щоб Сонце на її території сходило і заходило якнайпізніше. Туреччина, як і Україна, розташовується у 2–му поясі. До третього належить тільки невелика гірська частина на Сході цієї країни. Проте вся Туреччина перейшла в третій пояс. Грузія, Білорусь, Росія зафіксували у себе «літній» час і не збираються з нього повертатися. Іспанія, Франція, Нідерланди, що мали б жити за Грінвічем, перейшли у перший пояс. У США межі поясів зсунуті на кількасот кілометрів на Захід. Все з тією ж метою — збільшити корисну для людини тривалість світлового дня. Детально вивчивши карту часових поясів, я стверджую: жодна країна світу не пішла нашим шляхом, жодна не посувала межу часового поясу на Схід. Крихітна океанічна Тонга навіть винайшла власний, 25–й пояс, аби тільки перевести годинник уперед. Ніхто не бажає спати вдень і працювати вночі. Пропоную кожному за допомогою інтернету чи атласу світу перевірити цю тезу. Якщо я виявлюсь неправим, зобов’язуюсь публічно з’їсти папір, на якому цей текст буде надрукованим. Є один–єдиний виняток: Східна Гренландія, вкрита льодом і практично безлюдна, живе за часом більш освоєної західної частини цього острова. В Україні ж Донбас фактично прирівнюють до льодової пустелі. І прилеглі до нього території теж...

Анатолій КАРПОВ,
викладач географії