Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Незважаючи на те, що цей день став ознакою високосних років лише з 1582 року, коли більшість Європи перейшла на григоріанське літочислення, українці, навіть ті, що були під Російською імперією (себто до 1918–го жили за «старим стилем»), вважали 29 лютого «нехорошим днем». За народними віруваннями, це був день Касіяна. Технічний прогрес широкими кроками прорвався в суспільне життя, пробурив наші мізки, струснувши з них мул прадавніх страхів. Але — о диво! — так і не зміг докорінно знищити забобони, які нашаровувалися в людині століттями.
«УМ» зібрала дані про те, чому «феноменальний» день не є незвичайним і що людство понавигадувало про 29 лютого.
В українців про високосний рік існують такі забобони: він несе біди, і обов’язково мусить статися щось лихе як не в країні, то в долі багатьох людей; у цей рік більше людей косить смерть; не бажано одружуватися у високосний, бо шлюб не буде щасливим. Окрім таких «головних» забобонів, є й «другорядні». Так, за народними повір’ями, у високосний рік краще не починати нову справу, скажімо, будувати дім чи перебиратися в іншу оселю.
Попри розкутість мислення сучасна молодь, як і їхні батьки, перебувають деякою мірою під тягарем середньовічних уявлень про джерело страхів. «Кілька років тому мені трапилася на очі статистика смертності–народжуваності в Україні, і я порахувала, що високосні роки відрізнялися від невисокосних лише на кількасот смертей, причому в одному «високосному» випадку навіть у бік зменшення, — констатує київський психолог Тетяна Михайленко. — У мене колись була пацієнтка, яка до своїх фобій «доплюсовувала» забобони, всілякі прикмети. Жінка просто боялася жити під таким тягарем! Це дуже шкідливо для психіки».
Із «другосортних» прикмет, що не свідчать на користь високосного року, є й така: не бажано збирати гриби, бо вони начебто всотали в себе прокльони та намовляння лісових чаклунів за останні чотири роки. Науковці стверджують, що це єдиний із забобонів, який має хоч приблизне логічне пояснення. Справді, раз на чотири роки грибниця вироджується, відповідно, гриби, що виросли зі старої грибниці, містять більше токсинів. Проте не всі ж грибниці зародилися саме у високосні роки, а відрізнити стару від молодої вкрай складно.
«Дурниці це все, бабусині казки, — бурчать у Центральному РАЦСі столиці у відповідь на прохання сказати, чи у високосні роки справді більше розлучень. — Такої статистики під рукою зараз немає, але так і напишіть: у високосні роки, порівняно з «нормальними», відхилень від середньостатистичних даних ні в кількості розлучень, ні в кількості пар, які взяли шлюб, немає». А те, що найближчим часом черга з охочих узяти шлюб помітно зменшилася, в РАЦСі пояснюють початком Великого посту. Мовляв, велика кількість молодят не так зважає на забобони щодо високосного року, як хоче слідувати церковним традиціям.
Поштовх до продовження роду (яким, власне, і є церемонія пошлюблення) — один iз визначальних у житті людини, тому споконвіку цій події приділялася така надзвичайна увага, враховувалися всілякі, навіть несуттєві, дрібниці, з яких і утворився впродовж століть цілий набір «знаків», тобто ритуал, пояснює Тетяна Михайленко. «Традиція пекти коровай, обсипати молодят зерном, зв’язувати попарно ложки та келихи тощо, — все це дуже красиво. І все це, якщо розмірковувати раціонально, допомагає підкреслити небуденність події, зробити її якомога знаковішою, запам’ятати назавжди, — провадить психолог. — Та, окрім приємних традицій, були і такі, що ми їх сьогодні можемо оцінити як варварські. Згадаймо звичай вивішувати сорочку нареченої після першої шлюбної ночі, щоб переконати сусідів у тому, що дівка була цнотливою. Від цієї народної традиції давно відмовилися, бо вона «незручна». А прикмета про «лихий» високосний рік жива тільки тому, що вона не несе аж такої незручності для «користувачів», хто хоче — може сміливо знехтувати нею».
29 лютого, за народним календарем, — день Касіяна. Що то за один? «Касіяна у давнину боялися. Про нього розповідали неслухняним дітям «страшилки». Уявляли Касіяна страшним дідом iз сивими бровами, з довгою бородою та довгими, аж до землі, віями. Саме з цієї причини Касіян ніколи не підводив очей, за винятком одного разу на рік, у «свій» день. Дивитися Касіяну в очі боялися, вважалося, що в них людина побачить щось неймовірно жахливе», — розповідає журналіст та етнограф Ярослава Музиченко. Отже, Касіян — це такий собі гоголівський Вій, який спопелив поглядом Хому Брута. «Вочевидь, у період співіснування двох релігій святий Касіян замінив уявлення про якесь язичницьке страхіття, імені якого не збереглося, — припускає Ярослава Музиченко. — Крім того, ці дуже давні уявлення наклалися на зміни в календарі, відтак 29 лютого вкарбувалося в народні перекази як «поганий» день».
Утім не все вважалося таким поганим у «поганому» дні. Скажімо, нам не вдалося знайти свідчення знавців народних традицій про те, що народженим 29 лютого не таланитиме в житті. Бог вітає появу людини на світ, коли б то не сталося. Єдина незручність для таких оригіналів — святкувати день народження доводиться «по–справжньому» лише раз на чотири роки.
Серед відомих українців, яким випало прийти на світ цього дня, — лідер Соціалістичної партії, 68–річний Олександр Мороз. Проте в давньому інтерв’ю «Дзеркалу тижня» Мороз зізнався, що запис «29 лютого» стоїть у його метриці, але насправді він народився на десять днів раніше. «Йшла війна, безлад був, — пояснив пан Мороз. — Тому й записали мене пізніше».
«Діти» 29 лютого
1792 Джоаккіно Антоніо Россіні, італійський композитор.
1829 Антоніо Бланко, диктатор Венесуели (1870–1877 рр.)
1860 Герман Холлеріт, засновник ІВМ, винахідник табулятора — першої
електронно–обчислювальної машини, що зчитує інформацію з перфокарт.
1900 Йоргос Сеферіс, грецький поет та дипломат, лауреат Нобелівської премії з літератури (1963).
1924 Володимир Крючков, радянський державний діяч, голова КДБ СРСР у 1988—1991 рр., член ГКЧП.
1932 Юрій Богатиков, радянський, український та російський естрадний співак (баритон), уродженець Єнакієва.
1940 Йожеф Сабо, футбольний тренер «Динамо».
1944 Олександр Мороз, голова Соцпартії, екс–Голова Верховної Ради України.
1952 Раїса Сметаніна, радянська лижниця, чотириразова олімпійська чемпіонка і п’ятиразова чемпіонка світу.
Події 29 лютого
1288 Шотландія встановила, що в цей день жінка може запропонувати шлюб
чоловікові.
1468 У Вільні оприлюднено «Судебник» короля Казимира, що став історичною пам’яткою законодавства Великого князівства Литовського.
1762 Петро І підписав маніфест про вільність дворянства, російську «шляхту» було звільнено від обов’язкової військової служби, дозволено було виїздити до інших країн, вступати там на службу чи вчитися.
1880 завершено будівництво Сен–Готтардського тунелю в Альпах, який поєднав Швейцарію з Італією.
1940 церемонія вручення «Оскарів». Вісім відзнак отримала стрічка «Віднесені вітром».
1944 у сутичці з партизанами УПА командувач 1–го Українського фронту Микола Ватутін отримав поранення, від якого помер 15 квітня.
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
