Поліські мандри київських письменників

Кому–кому, а Іванові Андрусяку до зустрічей із дітьми не звикати — статус популярного сучасного дитячого письменника, а заодно й літературного редактора одного з провідних видавництв дитячої літератури «Грані–Т» зобов’язує принаймні раз на тиждень спілкуватися з «малявками» (це його фірмове словечко як щодо своїх дітей, так і до читачів загалом). Але не щоразу після поїздки на його сторінці в інтернеті з’являються такі захопливі коментарі: «Поїздка на Рівненщину справила колосально позитивне враження! За два дні ми виступили в 11 (!!!) школах — і малявки були прекрасні!».

Не менше захоплення світилося і в очах жителів сіл Полиці, Лозки, Любахи, Довговоля, Каноничі, Озеро, Стара Рафалівка, Собіщиці, Більська Воля, Городець та Антонівка Володимирецького району, де Іван виступав разом із журналісткою і поетом Наталкою Позняк–Хоменко. Бо ж досі ніхто з дорослих так просто і щиро ще не бавився з дітьми, розповідаючи про Чупакабру, Чакалку чи родину Бабаїв, демонструючи, як зі звичайнісінької рукавички зробити зайчика, відкриваючи секрети, як стати дитячим письменником і що зробити для того, щоб не лише бегемот почав літати, а й народ теж відчув за плечима крила.

Зустрічі відбувалися в рамках благодійної акції «Книга в дарунок», організованої Благодійним фондом «Наш край». «Це вже третій етап акції, — говорить її ініціатор, голова правління фонду Василь Яніцький. — Розпочали ми це діло у квітні минулого року, під егідою Рівненського земляцтва, коли привезли в районні бібліотеки рівненського Полісся півтисячі найцікавіших новинок для малюків і підлітків, а також організували зустрічі з популярними дитячими авторами — Сашком Дерманським, Сергієм Пантюком, художнім редактором журналу «Малятко» Оксаною Кротюк, Олександром Есауловим. А восени ми допомогли видати збірку казок «Країна Казкомрій» чудового письменника з мого рідного райцентру Зарічне Романа Демчука — і практично весь наклад було передано в бібліотеки. І до нас почали звертатися iз запрошеннями з інших сіл. Так виникла ідея цього рейду. А тепер, проїхавшись із письменниками, побачивши реакцію дітлахів, я знаю, що такі акції мають відбуватися в кожному селі».

До речі, і самі письменники зробили для себе багато відкриттів, адже кожна школа має свої традиції й особливості. У Довговолі, наприклад, сцена була прикрашена цікавими рушниками — з 1996 року тут кожен випускний клас залишає в дарунок школі полотно з вишитими прізвищами учнів та іменами першої вчительки і класного керівника. А в Собіщицях та Городці при школі діють чудові шкільні етнографічний та літературний музеї (в останньому селі існує вже досить відомий літературний фестиваль «Городецький автограф»). Для Наталки Позняк–Хоменко особливим видався візит до Антонівки — села, в якому вона народилася і де свого часу вчителювали її батьки.

Крім спілкування з авторами, кожна сільська школа по маршруту отримала з десяток літературних новинок, ще близько сотні книг було передано в бібліотеки, куди не встигли завітати учасники акції. «Я, як істота хронічно книжна, неодмінно зазирав у фонди шкільних бібліотек — і з сумом завважував там хіба яку дещицю нових книжок, — зауважив Іван Андрусяк. — А то все старі радянські видання, серед яких дуже багато гарної, доброї й мудрої класики, — але ж світ невпізнанно змінився, і змінилися його інтерпретації».

«Такі акції — як ковток свіжого повітря, — додає заступник директора з роботи з дітьми Володимирецької централізованої системи публічно–шкільних бібліотек Людмила Босик. — Не секрет, що 30 тисяч гривень на рік — річний бюджет на поповнення фондів бібліотечної системи району — невелика сума, зважаючи на те, що місцеві книготорговці, з якими ми пов’язані угодою, дитячі книги брошурного формату пропонують за ціною до 20 грн., а повноцінне друковане видання коштує в середньому 40—90 грн. А в нас 46 закладів. Ми, в першу чергу, закуповуємо програмну літературу та довідкові видання, а на художні книжки коштів майже не лишається. А після таких акцій відвідування бібліотек на порядок зростає».

Олена ВІТИЧ