Останнім часом можна бачити активний прорив кордонів, репрезентацію українських письменників на інших національних теренах. Зокрема, у книжці перекладів поезії Ігоря Павлюка, що видана у Нью–Йорку. Переклад виконано російською та англійською мовами, виконавець останньою — Юрій Лазірко, який є також автором поетичного корпусу цієї книжки. Не говоритиму про якість перекладу — це територія перекладознавців, але у довільній добірці поезій Павлюка хочеться упізнати сховану за лаштунками поетичних слів подобу автора, через яку пізнаватиметься українська література на інших культурних територіях.

Книжка публіцистики тільки тоді «жива», актуальна й має попит, коли пройшла апробацію на шпальтах преси. Вироблений кредит довіри у читачів переростає в зацікавленість виданням. Книжка «Меридіан розуміння» Дмитра Дроздовського побачила світ саме таким шляхом: зі шпальт — через читацьке відголосся — у видання. «20–літтю несправджених ілюзій і кожному, хто творив Україну всупереч часу карликів», присвячене.

Ретроспектива італійського кіно — рідкісний і від того бажаний гість на наших великих екранах. Дистриб’юторська компанія «Артхаус Трафік», котра вперше провела італійський кінофестиваль у 2010–му році, та Інститут італійської культури в Києві представляють добірку з п’яти найгучніших італійських картин за останні роки.

Нещодавно в «Україні молодій» надруковано матеріал «Кульгава грамотність». Його автор, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка Анатолій Капелюшний, проаналізував мовлення передач українського телебачення, зробив доречні зауваженння й дав належні рекомендації. Але з двома пунктами цієї статті погодитися важко. Справедливо критикуючи українськомовні титри до російських фільмів, автор пропонує замість «Коли зацвіте багно» варіант «Коли розквітне багульник». Чому замість «зацвіте» обов’язково мусить бути «розквітне»? Обидва слова українські: «Радісна, тиха надія, мов квітка лелії, розквітла» (Леся Українка); «Зелений степ зацвів маками» (М. Стельмах). А назва болотяної чагарникової рослини Ledum palustre, використовуваної в народній медицині, таки багно, рідше «багонник». Не варто натомість пропонувати російське слово «багульник», якого немає в жодному словнику української мови.