Тріумф змісту й форми

28.02.2012

В історії німого кіно є лише два «Оскари»: у 1929 році — за фільм «Крила», та у 2012–му — за «Актора». (Фото Рейтер.)

У ніч iз 26 на 27 лютого нарешті завершився сезон роздачі кінонагород 2011—2012. Результати — як завжди — настільки справедливі, наскільки це можливо. У тріумфі чорно–білої німої стрічки «Артист» (п’ять «Оскарів») читається данина змісту, а у перемозі «Хранителя часу» (також п’ять нагород, але в технічних номінаціях) — форми. Проте нинішній «оскарівський» лайн–ап — найслабший за кілька останніх років, ба більше — жоден iз номінантів на нагороду в категорії «Найкращий фільм» не дотягує за рівнем до найслабших фігурантів минулорічної церемонії нагородження.

Ностальгія — останній писк кіномоди

Основна тема цьогорічних фільмів на «Оскарі» — це кіно та ностальгія. Режисери більшості стрічок полишили спроби вирішувати проблеми людства та поринули у найцікавіший для них світ — світ кінематографа. «Артист» Мішеля Хазанавічуса — стилізація під німе кіно кінця 1920–х років, «Бойовий кінь» Стівена Спілберга — дещо обтяжливий, але в цілому непогано виконаний оммаж стрічкам «Золотої ери» Голлівуду — на тлі пурпурового заходу сонця та з героїчними подвигами, а «Хранитель часу» Мартіна Скорсезе — це взагалі підручник з історії кінематографа для наймолодших. Що вже казати про «Опівночі в Парижі» Вуді Аллена, магістральною темою якого є ностальгія — як джерело натхнення та як невиліковна хвороба, з якою важко йти вперед. До речі, стрічка отримала «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій.

Незважаючи на це, майже всі стрічки, починаючи з «Артиста» й завершуючи, наприклад, «Залізною леді» Філіди Ллойд, — це набір недосконалих фільмів, які потрапили до номінацій або через надокучливе лобі продюсерів, або через властивості характеру кіноакадеміків, які, як відомо, є дуже специфічними. Утім переможців не судять, і тому нам не залишається нічого кращого, ніж оглянути основних лауреатів церемонії та зробити певні висновки.

Чому Меріл Стріп краща за «Залізну леді»

Основні «Оскари» забрав, як і передбачалося, французько–американський фільм Мішеля Хазанавічуса «Артист», головну роль у якому зіграв Жан Дюжарден. Стрічка отримала п’ять нагород із десяти можливих, серед яких головнi: «Найкращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкращий виконавець головної ролі», «Найкращий дизайн костюмів» та «Найкраща музика до фільму». Критики вже давно обговорюють, у чому причина успіху цього фільму — чи в душевності, яка межує з наївністю, чи в тому, що і глядачі, і кіноакадеміки втомились від високих технологій, чи в тому, що продюсерами фільму виступили брати Вайнштейни, відомі своїми магічними здібностями в плані лобіювання своєї продукції. Власну відповідь український глядач може дати самостійно — з 16 лютого «Артист» іде у вітчизняних кінотеатрах на 25 копіях.

Статуетку дядечка «Оскара» за найкращу жіночу роль отримала Меріл Стріп за роль Маргарет Тетчер у стрічці «Залізна леді». З огляду на те, що сама по собі «Леді» не є дуже сильним фільмом (навіть до переліку дев’яти номінантів на «Найкращий фільм» не потрапила), робота Стріп у ній є неперевешеною. Здатність цієї ікони акторської майстерності втілювати персонажей будь–якої складності є беззаперечним фактом, і вже вкотре цей талант відмічає Кіноакадемія: теперішній «Оскар» уже третя нагорода і 17–та номінація у кар’єрі Меріл Стріп. До слова, «Залізна леді» виходить в український прокат 1 березня.

«Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану дістався Крістоферу Пламмеру за роль батька головного героя у пронизливій стрічці «Початківці». Пламмеру вже 79 років, він знімається в кількох фільмах щороку. Видатний актор! Але до цього не був відзначений нагородою Американської кіноакадемії. У «Початківцях» (де головні ролі зіграли Еван Макгрегор та Мелані Лоран) він грає батька головного героя, який лише після смерті дружини зізнався в тому, що він — гей. Після смерті батька головний герой усвідомлює, що життя варте того, щоб проживати його з тими, кого ти любиш, байдуже, коли ти це зрозумієш.

Трошки недороблені

Октавія Спенсер отримала «Оскар» за виконання ролі другого плану у стрічці «Прислуга», яка вийшла в наш прокат 16 лютого. Це надміру політкоректне кіно про те, як на початку 1960–х років у Міссісіпі, найконсервативнішому штаті США, білі домогосподарки принижували чорношкіру прислугу. Екранізація однойменної книжки розповідає про те, як ця повiсть створювалася: прогресивна молода журналістка Скіпер (Емма Стоун) починає збирати історії життя нянечок, прибиральниць та кухарок, права і людську гідність яких утискують щодня. Однак, незважаючи на те, що «Прислуга» розкриває благодатну для кіноакадеміків тему політкоректності, до кінця вона не розвинута, і це вкотре підтверджує факт, що номінанти на «Оскар» цього року далекі від філігранного завершення своїх творів.

Друга номінантка в цій же категорії — акторка Джессіка Честейн — також зіграла одну з ролей у «Прислузі». Її героїня — безтурботлива молода дівчина, у неї багатий чоловік, якого вона дуже любить, проте якому не може народити дитину. Щоб якось розвіяти свою самотність, вона наймає на роботу героїню Октавії Спенсер. Удвох вони начебто можуть упоратись iз життєвими проблемами, але якщо в прислуги ці проблеми дійсно існують, адже чорношкірі американці жили в тому містечку під страхом смерті (нікому не могло завадити образити когось iз них або й навіть убити) та в умовах постійного приниження, то проблеми білої красуні а ля Мерилін Монро сприймаються як надумані та не варті окремої уваги. Але, вона теж є заручницею соціальної несправедливості — жінка на початку 60–х у США лише почала виходити з добре облаштованих кухонь та будувати кар’єру, не отримуючи при цьому таких самих соціальних гарантій, як чоловіки. Куди поділося бажання режисера Тейлора встановити соціальну справедливість по відношенню до жінок — невідомо. Очевидно, цю тему він залишив для наступного фільму.

Стрічка від Мартіна Скорсезе «Хранитель часу», як ми вже зазначали, отримала п’ять «Оскарів». Цей фільм свого роду апофеоз для кіноакадеміків — невибагливе кіно про кіно, без обтяжуючих сенсів та підтекстів.

Проте, якщо поглянути на «Оскари–2012» більш відсторонено, стане очевидним, що ці результати — найкращі з можливих, а всі претензії, які можна виголосити на адресу Кіноакадемії, стосуються лише номінацій. За наявних шорт–листів список переможців 84–ї церемонії нагородження «Оскар» виглядає більш ніж справедливо — всі присутні в сучасному голлівудському кіно тренди відзначені й наголоси розставлені.