Геолог зі 111–річним життєвим досвідом

21 лютого рідні, знайомі та журналісти вітали бабусю–довгожительку з днем наро­дження. Антоніна Тищенко народилася 21 лютого 1901 року в селі Покошичі Чернігівської області. Зараз ювілярка живе разом iз 82–річною донькою Іриною та онуком Андрієм у центрі Києва.

Пані Антоніна недочуває та погано говорить, зате у неї гарний зір, тож пише й читає без окулярів. На здоров’я жінка не скаржиться, не вживає ліків, не користується послугами медиків. Коли лікується — то лише народними методами. У її раціоні немає нічого особливого — здорові домашні страви. Взагалі їсть небагато, намагається не їсти солодкого, але іноді дозволяє собі поласувати шоколадними цукерками. Усе життя Антоніна Павлівна пила воду з цілющих джерел або з криниць.

Але літа беруть своє: років зо п’ять бабуся Антоніна не виходить надвір. Спостерігає за шаленим темпом столичного життя з балкона квартири на п’ятому поверсі, а до 100 років жінка кожне літо проводила в саду заміського будинку.

Що роблять люди, коли їм аж 111 років? Пані Антоніна розповідає, що звичні заняття останніх років — читання книг та газет, вишивання, навіть малювання. Віднедавна пише листи–спогади. Пояснює: пам’ять мала хорошу, але з часом забуває події, які відбувалися давним–давно. Найцінніша родинна реліквія — старовинний рушник, вишитий руками няньки відразу після того, як народилася Антоніна Павлівна.

Антоніна Тищенко — геолог, заслужений працівник надр. Очолювала експедиції, багато подорожувала за фахом, чи не весь Радянський Союз пройшла пішки. Жінка має нагороди й грамоти, які, крім картин i портретів родичів, прикрашають стіни кімнати.

Донька 111–річної іменинниці пишається тим, що батьки її матері походять iз козацького роду. «Це генетичне загартування», — пояснює мамине довголіття Ірина Миколаївна. Вона так само, як і її мати, мала «мандрівну» професію, була археологом.

У житті столичної довгожительки було велике кохання. Вона вийшла заміж за чоловіка, якого любила. Бабуся всім радить кохати й бути коханими, адже щирі почуття дарують щастя, що є ключем до довголіття. «Я і зараз ще вмію радіти життю, цінувати його», — каже пані Антоніна.

«Це жінка–епоха», — каже про довгожительку депутат Київради Алла Шлапак, яка теж прийшла привітати іменинницю. Подарунок — розкішний букет троянд, торт, тепла ковдра, а ще — тисяча гривень, виділених iз депутатського фонду.

НАШІ РЕКОРДИ

Козаки–довгожителі

Найстарша людина України — Катерина Козак iз села Хотимир на Івано–Франківщині — днями відзначила 115–річний ювілей. Завдяки команді Президента Віктора Януковича, який подарував жінці пухову хустку, про неї дізналася вся Україна. А що ще подаруєш жінці у такому віці?! «Єдина проблема — ще треба стільки прожити, щоб її зносити», — відповіла жартом ювілярка. Катерина Козак не знає жодного рецепту довголіття, все життя працювала на землі, вставала до схід сонця, як усі сільські люди, лягала пізно. Щоправда, весь час мешкала в екологічно чистій гірській місцині.

Представник Книги рекордів України Микола Зелінський зізнався, що досі не знав про пані Козак і вважав найстаршим українцем 111–річного Петра Лизана з Тернополя. Тепер же довгожителька з Прикарпаття, за словами пана Зелінського, буде представлена до Книги рекордів Гіннесса як претендентка на звання найстаршої людини планети.

Слід сказати, що кілька років тому, до 2007–го, громадянин України носив титул найстарішого землянина. Це Григорій Нестор, мешканець села Старий Яричів, що на Львівщині. Григорій Дмитрович не служив у війську, не був одруженим і не мав дітей, усе тому, що, як він сам казав, не вдався зростом. Бог відміряв чоловікові менше 150 см зросту. Зате — 117 років життя. Народився Григорій Нестор 15 березня 1891 року, а помер 15 грудня 2007 року.