Синдром утомленого менеджера

Сорокарічний Володимир тривалий час успішно займався бізнесом. Фірма, яку він очолював, спеціалізувалася спершу на продажу комп’ютерної техніки. Згодом колеги вирішили розширити сферу діяльності, на що знадобилися додаткові зусилля. Справи йшли добре, однак чоловік почав відчувати: працювати з такою ефективністю, як раніше, вже не здатний. Він швидко втомлювався, став дратівливим, а подеколи навіть агресивним. До того ж його перестали задовольняти результати власної праці, бо не встигав зробити все те, що запланував. Володимир почав заговорюватися, плутати слова, цифри. Почастішали головні болі, запаморочення, погіршилися увага, пам’ять, порушився сон — словом, з’явилися ознаки виснаження мозку, тривожні сигнали про початок серйозного захворювання. Однак спершу чоловік пояснював усе стресами, магнітними бурями, вважав, що з часом усе мине само собою. Та врешті зрозумів: далі нехтувати своїм здоров’ям не можна. Тим паче що під загрозою опинилися і бізнес, і сімейне благополуччя. Володимир звернувся до лікарів і після детального обстеження почув діагноз: синдром хронічної втоми. Цю хворобу ще називають «синдромом менеджера». Хоча нині проблема цілодобової роботи стала актуальною не лише в середовищі бізнесменів. Багато хто змушений шукати додаткових засобів для існування. Працювати нормально в такому режимі вельми складно. Зрештою утворюється замкнене коло: почуття невдоволення собою гальмує працездатність і, відповідно, наростає, призводячи до неминучої катастрофи.

Відпочивай, навіть поки молодий

Головний критерій синдрому хронічної втоми (СХВ) — зниження працездатності у 2–4 рази. Однак цей симптом характерний для безлічі інших захворювань. Тiльки якщо всі вони «не підходять», тодi лікарі діагностують СХВ. Можна, звичайно, глузувати над такою недугою, називати її «відмазкою для нероб». Однак усе набагато серйозніше, ніж здається на перший погляд.

«Додаткове навантаження вимагає перебудови організму для роботи на якісно новому рівні, у складнішому ритмі, та переходу з фонового стану в резервний, — пояснює «УМ» київський лікар–невролог, доктор медичних наук, професор Національного технічного університету України «КПІ» Уляна Лущик. — З погляду фізіології, організм сучасної людини, яка відчуває постійний стрес, хронічно перебуває в перенапруженому стані. Наша нервова система має два ритми роботи: фоновий (звичайна діяльність без особливих перевантажень) і резервний (коли потрібне підсилення при стресах, перенавантаженнях). Звичайно, людина запрограмована на фоновий рівень. Але оскільки життя ставить перед нами дедалі більші вимоги, то ми змушені все частіше підключати резервні запаси організму. Якщо резерв задіяний упродовж тривалого часу (хронічна стресова ситуація, перенавантаження, недосипання, робота без вихідних), поступово і непомітно для себе людина починає жити в режимі хронічної втоми. Так, доки ти молодий, тобою рухає ідея–фікс, на ентузіазмі можна багато чого зробити. Але не варто забувати: будь–який організм має вчасно отримувати належну порцію відпочинку».

Підступність синдрому хронічної втоми в тому, що навіть деякі лікарі не вірять у його існування. Адже, по суті, це хвороба–невидимка. Її не можна ні побачити, ні зафіксувати, ні визначити діагностичною апаратурою. Лікарі кажуть: людина начебто і не хвора, але й не здорова. Саме завдяки цій невизначеності деякі родичі та знайомі називають хворих на СХВ «симулянтами».

У зоні ризику — жінки й дипломники

Як свідчить практика, синдром хронічної втоми особливо вражає жінок. Приблизно 70 відсотків хворих на СХВ — трудоголіки жіночої статі. Переважно йдеться про представниць середнього класу — активних, працездатних, молодих, тих, які швидко просуваються службовими сходинками. Зазвичай на синдром хронічної втоми страждають ті, хто тягне на собі увесь «службовий віз» і не звик розслаблятися. А потім настає момент, коли все валиться з рук. Керівництво, ясна річ, зовсім не в захваті від такого зниження працездатності. І людина втрачає соціальну впевненість, розвивається депресія. Вдома теж виникають проблеми — не кожен чоловік зрозуміє, чому дружина почала ухилятися від домашніх обов’язків. Швидше за все, подумає, що просто лінується...

Із психологічного погляду, хвороба починається з відчуттів. Насамперед різко змінюється настрій. Потім з’являється невмотивований страх. У такому стані людина занадто близько бере все до серця, в неї знижується поріг чутливості і здатність адекватно оцінювати події. «Усе це — реакція організму на стрес, — застерігає Уляна Лущик. — І якщо в медицині є таке поняття, як струс мозку, тут можна говорити про емоційний струс. Один стрес, другий, третій... Починається депресія, а згодом — неврологічні захворювання, які, залежно від особливостей характеру, темпераменту, інтелекту, переростають у різноманітні хвороби».

У СХВ є ще одне «прізвисько» — «вірус стресу». Якщо людина змушена надміру нервувати, він швидко розмножується, виходить із–під контролю. Виникає перевтома. На її тлі розвиваються втома інтелектуальна, м’язова, тілесна. Тому від синдрому хронічної втоми часто потерпають батьки, що виховують неслухняних дітей. У зоні небезпеки й ті, кому доводиться надміру працювати інтелектуально — писати книжку, дипломну роботу, готуватися до захисту дисертації.

Саме так сталося з вінничанкою Оленою Сидорчук. Діагноз СХВ лікарі поставили їй вісім років тому після захисту дипломної роботи. «Мала таке виснаження, що не могла підвестися вранці з ліжка, — пригадує жінка. — Тиск постійно низький, серце час від часу так кололо, що важко було вдихнути... Лікар порадив більше відпочивати, спати мінімум 9 годин на добу. Аби стабілізувати тиск, їсти чорний шоколад із високим вмістом какао. Кардіограма відхилень не виявила, тому серце не лікували, але прописали спеціальні вітаміни».

Дослухайтеся до інтуїції

Як зазначає Надія Долішня, доцент кафедри психіатрії та психотерапії Львівського медичного університету, підтвердити діагноз часто вдається саме психологу. «Якщо люди зрозуміють, що звернення до психотерапевта допоможе змінити себе для власного ж блага, то кількість хворих на синдром хронічної втоми, можливо, зменшиться», — зазначає фахівець.

Уляна Лущик переконана: головне — встигнути захопити хворобу на самому початку. Тоді, щоб вилікуватися, буває достатньо просто виспатися, кинути курити, почати обливатися вранці прохолодною, а ввечері — гарячою водою, приймати вітаміни, більше гуляти на свіжому повітрі та пити відвар валеріани. «Якщо ж ви відчуваєте, що вже «занурилися» в хворобу з головою, — негайно шукайте свого лікаря та психотерапевта, — радить пані Уляна. — Тварини, які хворіють, ідуть у ліс на пошуки цілющої трави — так підказує їм інтуїція. Ми ж природну інтуїцію втратили, бо відірвалися від природи. Іноді організм волає: «Зупинись!», але ми настільки закручені — як білка в колесі, — що не розуміємо цих сигналів.

У ЗОНІ РИЗИКУ

За спостереженням лікарів, найчастіше СХВ вражає представників найбільш нервових професій — лікарів, шахтарів, журналістів. У зоні меншого емоційного ризику — продавці, банкіри, вчителі, інженери, бухгалтери, листоноші. А найбільш спокійні професії у священиків, астрономів, бібліотекарів та музейних працівників.

ПОРАДИ ФАХІВЦІВ

Аби організм міг швидше подолати СХВ, лікарі радять займатися спортом, чергувати розумову працю з фізичною. Не відкладати відпустку, мандрiвки. З ліків при розвитку хронічної втоми варто застосовувати адаптогени: екстракти ехінацеї, лимоннику, женьшеню. А також доповнювати щоденний раціон лимоном, курагою, ізюмом, гранатом. Не обійтися також без комплексних вітамінів та мікроелементів.

ДОВІДКА «УМ»

Уперше синдром хронічної втоми описав американський психіатр Ендрю Ллойд 1984 року. Доти захворювання просто констатували як певний стан, що полягає у підвищеній втомлюваності, поганому настрої, зниженому імунітеті, надмірній дратівливості, поганому сні, зниженні працездатності, погіршенні пам’яті.