Сорокарічний Володимир тривалий час успішно займався бізнесом. Фірма, яку він очолював, спеціалізувалася спершу на продажу комп’ютерної техніки. Згодом колеги вирішили розширити сферу діяльності, на що знадобилися додаткові зусилля. Справи йшли добре, однак чоловік почав відчувати: працювати з такою ефективністю, як раніше, вже не здатний. Він швидко втомлювався, став дратівливим, а подеколи навіть агресивним. До того ж його перестали задовольняти результати власної праці, бо не встигав зробити все те, що запланував. Володимир почав заговорюватися, плутати слова, цифри. Почастішали головні болі, запаморочення, погіршилися увага, пам’ять, порушився сон — словом, з’явилися ознаки виснаження мозку, тривожні сигнали про початок серйозного захворювання. Однак спершу чоловік пояснював усе стресами, магнітними бурями, вважав, що з часом усе мине само собою. Та врешті зрозумів: далі нехтувати своїм здоров’ям не можна. Тим паче що під загрозою опинилися і бізнес, і сімейне благополуччя. Володимир звернувся до лікарів і після детального обстеження почув діагноз: синдром хронічної втоми. Цю хворобу ще називають «синдромом менеджера». Хоча нині проблема цілодобової роботи стала актуальною не лише в середовищі бізнесменів. Багато хто змушений шукати додаткових засобів для існування. Працювати нормально в такому режимі вельми складно. Зрештою утворюється замкнене коло: почуття невдоволення собою гальмує працездатність і, відповідно, наростає, призводячи до неминучої катастрофи.

У хаті Людмили Волос, яка живе у селі Вівся Чемеровецького району на Хмельниччині, завжди пахне травами. Збирає жінка сировину з весни аж до пізньої осені. А допомагає травниці десятирічна онучка Христинка, якій передає свій досвід, як колись їй — рідна бабуся.