«Жадібність породжує бідність»

Минулого четверга під час відвідин розташованого у Кременчуці Крюківського вагонобудівного заводу Президентом Віктором Януковичем і віце–прем’єром–міністром інфраструктури Борисом Колесниковим знову зайшла мова про цінову політику державних і приватних структур напередодні Євро–2012. Зокрема, журналістів цікавило, чи не стане оновлення напередодні цієї події рухомого складу наших залізниць «зачіпкою» для суттєвого підвищення вартості проїзних квитків. Цінового «стрибка», на думку пана Колесникова, не буде, залізничники «обійдуться» вже звичним 12–відсотковим підвищенням вартості квитків протягом року. Хоча це, за його словами, не стосується «перепусток» у купейні вагони та на інші «люксові» місця, що зазвичай дорожчають суттєвіше.

Водночас мандрівки Україною в тих же купейних і плацкартних вагонах, на переконання головного «куратора» транспортної галузі, то «вже вчорашній день», майбутнє — за швидкісним рухом. Перейти на нього маємо за 5 років, сформувавши 80—90, власне, «до 100» швидкісних потягів. А вони будуть по кишені пересічним українським пасажирам? За словами віце–прем’єра, проїзд із Києва до Львова на перших таких потягах–«корейцях» компанії «Хюндай», які почнуть «бігати» по наших рейках уже з середини травня, коштуватиме «десь 240—250 гривень». При цьому діятиме принцип «гарячих пиріжків»: якщо купуєш квиток у день виїзду, доведеться розкошелитися на 30—40 «зайвих» гривень. Продаж квитків на швидкісні потяги через iнтернет розпочнеться з 15 травня.

Хоча УЄФА, за словами Бориса Колесникова, орієнтувала наших урядовців на те, що основним транспортом для іноземних уболівальників усе ж стане авіація. Цей фактор, на думку віце–прем’єра, мають враховувати насамперед вітчизняні власники готелів та іншого потенційно «єврофутбольного» житла, котрі виставляють «захмарні» ціни на свої апартаменти. Їм віце–прем’єр порадив не забувати про те, що сьогодні з європейських столиць можна за 200 доларів долетіти практично до будь–якого українського міста–господаря Євро–2012. При цьому в груповому турнірі кожна збірна за 10 днів зіграє по 3 матчі. То що для вболівальника дешевше — жити весь цей час у супердорогому українському готелі, викладаючи за добу більше, ніж вартість авіа­квитка, чи просто забронювати собі три квитки на літак? Урядовець навіть пригадав, як йому під час останнього чемпіонату світу довелося кілька разів літати до Південно–Африканської Республіки, де напередодні футбольної фієсти також «накрутили» готельні ціни. Та все ж із Європи в Африку літати непросто. Інша справа — до нас. Шлях із Берліна до Донецька, тобто до найпівденнішого українського міста–господаря Євро–2012, літак долає за 2 години 40 хвилин...

«Тому, якщо власники наших готелів, яким, до речі, перед єврочемпіонатом держава забезпечила нульову ставку податку на прибуток і часткову сплату процентів за кредитами, не повернуться до нормальних цін, вони програють, — переконаний Борис Колесников. — За прикладом далеко ходити не треба. Я вже говорив про те, що одна зі скандинавських збірних відмовилася від проживання в Україні під час Євро лише з огляду на фінансові умови. Зрештою, в нас житимуть тільки три збірні не через якусь сумнівну репутацію України — нерозумними були дії тих, хто міг їх приймати. Ось, скажімо, коли представники команд шукали готелі й бази для тренувань, з ними підписували попередні домовленості про оренду такої бази за 9 тисяч євро. А після того, як відбулося жеребкування, власник бази зажадав від потенційних гостей уже... 25 тисяч євро. Йому одразу подякували за таку «гостинність» і сказали: краще за 10 тисяч євро жити і тренуватися у Польщі. Тож істини, закладеної у відому приказку «Жадібність породжує бідність», як бачимо, ніхто не відміняв».