Днями в інформпросторі з’явилася, на перший погляд, дуже цікава новина: Російська Федерація несподівано для багатьох запропонувала поновити газові перемовини з Україною. Ті самі, які вона сама завела у глухий кут. Стартова пропозиція росіян — знижка на газ у розмірі 10%! Втім, якщо подивитися на ситуацію уважніше, вона виглядає зовсім не так привабливо.
Знижка — мов валіза. Без ручки...
Про сам факт такої пропозиції повідомив російський посол в Україні Михайло Зурабов. Саме він і «злив» інформацію. За словами амбасадора, він має намір вручити пропозицію російського Міненерго українському паливному міністру Юрію Бойку. А нові перемовини мають розпочатися вже буквально на цьому тижні!
Українська сторона такий аукціон небаченої щедрості офіційно не коментує, але буцімто не проти поновлення діалогу, який зійшов нанівець наприкінці минулого року. Сторони, щоправда, зустрічалися ще у січні, але тоді йшлося про методи оплати за газ, а не його ціну. Нині ж ми нібито отримували те, що просили. «Наші партнери просили нас зменшити вартість палива, — сказав заступник голови «Газпрому» Олександр Медведєв. — Ми скоригували параметри формули й отримали зниження у середньому на десять відсотків». Утім навіть на перший погляд видно: нова пропозиція росіян нас ні від чого не рятує.
Адже що таке десять відсотків? Зараз газ для України коштує 416 доларів. З урахуванням дисконту це буде 375 доларів. Саме таку ціну «Газпром» заклав у свій бюджет 2012 року для розрахунків з Україною, а наша влада назвала кабальною. І, до речі, назвала так цілком справедливо. Вихід для нашої країни — це зміна базової формули договору, на що Росія категорично не йде.
Другий нюанс: Росія, пропонуючи десятивідсоткове зменшення, висуває низку умов: до кінця 2012 року більше не просити про зниження ціни і купити не менше газу, ніж передбачено у контракті. Перший пункт, за словами експертів, унеможливить нам звернення до європейських судів, чим останнім часом активно погрожує росіянам наш Прем’єр Микола Азаров. «52 млрд. кубометрів газу нам не потрібні, ми просто не зможемо їх використати, — каже незалежний експерт Володимир Саприкін і резюмує: «Це добре, що ми маємо нову пропозицію, але вона надто дрібна». За його словами, Москва намагається створити видимість перемовин, проте до завершення виборів жодних справжніх проривів у двосторонньому діалозі не буде. А реальна знижка для нашої країни, за словами росіян, можлива лише, якщо ми «здамо» ГТС або погодимося вступити у Митний союз.
Подякувати сланцю?
Але найцікавіше тут, що Україна — далеко не єдиний партнер «Газпрому», кому він запропонував відняти від ціни десять відсотків. Подібну пропозицію росіяни зробили також споживачам із Франції, Німеччини, Словаччини і Туреччини. Перемовини з десятком інших газопостачальних компаній — Італії, Австрії, Голландії, Данії та інших держав — ще тривають. Зарубіжні аналітики зазначають: «Газпром» піддався тиску з боку своїх замовників. Хоча пішов на такий крок також «не безкоштовно»: скоротив частку газу, яку він постачає за спотовими цінами (продаж на аукціонах. — Ред.).
А головним чинником, який змусив «Газпром» піти назустріч європейським споживачам, стало збільшення добування сланцевого газу. Особливо в США. Який спричинив бум постачання дешевого скрапленого газу до Європи. До речі, «Газпром» постійно критикує добування сланцевого газу, називаючи цю технологію вкрай небезпечною для екології.
Очевидно, що їхні і наші «десять відсотків» на ділі виглядають дуже по–різному. Але Україна, на думку експертів, не зможе використовувати як аргументи знижки «Газпрому» для європейців. «Ця компанія ділить своїх клієнтів на три категорії. До першої, пріоритетної, належать компанії, які беруть великі обсяги газу та можуть забезпечувати свої потреби з інших джерел, наприклад, Німеччина й Італія, — каже директор економічних програм центру «Гомос» Михайло Гончар. — До другої категорії належать країни Центральної Європи, де в газових компаніях акціонерами є західноєвропейські партнери росіян. До таких компаній «Газпром» на поступки йде не завжди (Польща, Литва). І, нарешті, третя категорія — це країни, які не мають змоги брати газ з інших джерел і проводять політику жебрацтва». Як, наприклад, наша країна.
«У стосунках «Газпрому» із західними компаніями більше економіки і менше політики. А у наших стосунках політика, на жаль, превалює», — погодився з цим твердженням екс–спікер «Нафтогазу України» Валентин Землянський.