Рік Трампа, рік Зеленського. Не просто черговий рік війни
Це був рік двох уявлень, які зіткнулися лобами. Рік, коли Трамп дивився на Зеленського як на змінну в угоді, а Зеленський дивився на Трампа як на арбітра історії. >>
ЦИТАТИ ТИЖНЯ
17.02.2012
Григорій Омельченко,
позафракційний народний депутат
— про те, чи має право ГПУ оголосити Путіна
в міжнародний розшук:
— Слухайте, Юлія Тимошенко в 2005 році була Прем’єр–міністром України й обвинувачувалася Головною військовою прокуратурою Росії у скоєнні злочинів — дачі хабарів. Вона була оголошена в міжнародний розшук по лінії Інтерполу, і їй було обрано запобіжний захід. І це робилося російською стороною! То яка різниця — якщо прем’єр РФ вчинив злочин щодо України, Генпрокуратура України має всі підстави порушити справу проти нього як співучасника Тимошенко...
(«Главком»)
Олена Бондаренко,
нардеп від ПР
— про ставлення людей до влади:
— ...Статус депутата як представника влади вже зводиться практично до плінтуса. Коли влада настільки десакралізована (це ми вже на філософську тему перейшли), нічого доброго в цій ситуації не чекай.
(«Українська правда»)
Дмитро Табачник,
міністр освіти від ПР
— про критику на його адресу з вуст Президента:
— Я можу послатися на вислів одного з великих державних діячів, імператора–філософа Марка Аврелія. Який говорив: «Я критикую і караю тільки тих префектів, кого ще сподіваюся виправити».
(«Інтер»)
Володимир Литвин,
Голова Верховної Ради
— про енергію головної ув’язненої України:
— Наскільки я знаю, Тимошенко в жарі непогана. То я виходжу з того, що кумулятивний потенціал Юлії Тимошенко варто скерувати на службу Україні. Я дуже не хочу, щоб вона перебувала в ув’язненні.
(Перший національний)
Леонід Черновецький,
міський голова Києва
— про свій імідж:
— Мої опоненти–політики й бізнесмени, які їх підтримують, які без політичного даху жити в Україні не можуть і яким належать багато ЗМІ, а також несумлінні журналісти, пообривали з контексту моїх виступів окремі фрази і стали показувати мене в ЗМІ як людину з порушеною психікою, як «Космонавта», давали мені інші образливі прізвиська, як людину, що не має моральних принципів і купувала виборців за гречку... До речі, про моє божевілля: ті люди, в кого виникають сумніви в моїй нормальності, нехай завжди пам’ятають, що в Україні я створив десятки тисяч робочих місць та один із найуспішніших банків.
(«Комсомольская правда в Украінє»)
