Учора вранці у варшавському шпиталі помер після довгої хвороби у віці 70 років Яцек Куронь, політик і публіцист, автор кількох книг, легендарний лідер опозиції комуністичному режиму в часи Польської Народної Республіки, радник незалежної профспілки «Солідарність», міністр праці та соціальної політики в перших посткомуністичних урядах Тадеуша Мазовецького та Ганни Сухоцької, в 1989—2001 роках — депутат Сейму Польщі і, нарешті, великий симпатик та приятель незалежної України. «Велика, мудра і добра людина», — так згадують Яцека Куроня його співробітники та знайомі. А звичайні люди запам'ятали його як приязного, симпатичного, гідного поваги чоловіка, одягненого у джинсову сорочку та з незмінною сигаретою в руці.
У 50-х роках Яцек Куронь закінчив історичний факультет Варшавського університету, належав до Союзу польської молоді (відповідника радянського комсомолу) та Польської робітничої партії (компартії), але в 60-х його шляхи з прихильниками вчення Маркса-Леніна розійшлися. 1964 року він був одним зі співавторів «Відкритого листа до членів ПРП», за що був засуджений до трирічного ув'язнення. 1976 року Куронь заснував опозиційний Комітет захисту робітників, який став предтечею «Солідарності». Пізніше був однією з найважливіших постатей цієї профспілки, її мозковим центром. У часи запровадження воєнного стану на початку 80-х років був інтернований. Загалом відсидів у комуністичних в'язницях десять років.
Колишній лідер «Солідарності» та президент Польщі Лех Валенса визнав учора: «Він був некоронованим королем». Інші польські політики сходяться на думці, що Куронь був однією з найвидатніших особистостей Польщі ХХ століття. За два тижні до смерті Куроню було присвоєно титул «Приятеля людей» за його громадську працю на захист людської гідності. Шість років тому президент Кваснєвський нагородив його найвищою державною відзнакою Польщі — орденом Білого орла, він мав також найвищі державні відзнаки Німеччини — «Великий хрест за заслуги», Франції — орден Почесного легіону та України — орден Ярослава Мудрого.
Яцек Куронь народився у Львові і впродовж усього свого життя був великим приятелем України та українців, неодноразово бував у нашій країні. У себе на батьківщині він був найбільш гарячим пропагандистом польсько-українського єднання та спільного європейського шляху двох сусідніх народів. Інший великий прихильник українсько-польської дружби, багаторічний автор паризького часопису «Культура» (також друкувався в «УМ»), професор Богдан Осадчук так висловився про свого приятеля у березні цього року з нагоди його 70-річчя: «Яцек є одним iз головних будівничих дружби, яку я колись започаткував у Парижі разом з Єжи Гєдройцем. Він зробив багато для того, щоб ця справа, започаткована на еміграції, потрапила в Польщі на добрий грунт. Він належить до вирощувачів цієї початково слабенької рослинки, яка тепер перетворилася на могутнє дерево польсько-української дружби».