В основу стрічки Саймона Кертіса покладено два романи Коліна Кларка — обидва про те, як він, будучи 24–річним випускником Оксфорду, закохався не лише в кіно, а й у найвідомішу білявку всіх часів і народів. Сталося це так: Колін влаштувався помічником режисера Лоуренса Олів’є на зйомках фільму «Принц та танцівниця», де Олів’є грав головну чоловічу роль, а на головну жіночу запросили найуспішнішу акторку того часу — Мерилін Монро. Одним із обов’язків молодого хлопця було слідкувати за актрисою, яка вже тоді славилася емоційною нестабільністю. Але Мерилін — це не просто солоденьке личко та зваблива поведінка, вона — неймовірний згусток болю та почуттів, який, на жаль, не кожен може розгледіти. Проте головному герою це вдається, і він закохується в неї: причому не як у акторку та секс–символ, а як в тендітну жінку, якою вона й була насправді.
Коли декілька років тому брати Вайнштайни, продюсери «7 днів та ночей з Мерилін» (My Week with Marilyn) розповіли про запуск цього проекту з Мішель Уїльямс у головній ролі, багато хто поставився до цього скептично. Промо–фотографії теж не промовляли на користь того, що актриса впорається з цією роллю. Проте виявилося, що вона переграла всіх на знімальному майданчику — так само, як Мерилін переграла свого часу всіх на зйомках «Принца». Навіть Джуді Денч у ролі скромної британської акторки поступається на цьому полі.
Річ у тому, що Уїльямс вдалося дуже влучно перейняти всі тонкощі поведінки Мерилін Монро: не лише популярні пози та усмішки, відомі всім зі світлин, а й дещо глибше — саму суть зірки, секрет її популярності. Долею Мерилін у виконанні Уїльямс переймаєшся настільки, що виникає бажання порозганяти всіх дурнів, що крутилися навколо неї, включно з головним героєм Коліном, та захистити її від того нерозуміння, яке зрештою, напевне, її й погубило. Якщо в чомусь і криється сила мистецтва, то в даному випадку — в бажанні вдертися на екран та втрутитися в реальність, яка насправді завжди була недосяжною.
На українських екранах — знову «Зоряні війни», знову «Епізод 1», але цього разу — в 3D (Star wars: Episode 1 3D). Класика наукової фантастики від Джорджа Лукаса — якраз те, що треба в період, коли Голлівуд давно перестав продукувати якісні фільми в цьому жанрі. До омріяного «Прометея» Рідлі Скотта (ще однієї реанімації старих сай–фай тем) — довгих чотири місяці, а поки що можна встановити баланс сил за допомоги «Зоряних воєн».
Власне, «Прихована загроза» і без 3D виглядала дуже добре — чого лише варті сцени перегонів на карах на планеті Татуїн та фінальна битва на декількох фронтах одночасно. Варто зазначити, що 3D не додав старій кіносазі особливо нового звучання. От якби разом із переформатуванням у 3D стрічку зробили б ще й у форматі IMAX — це була б інша справа.
Менше з тим, популярність «Зоряних воєн» набагато більша за любов глядачів до 3D, тому основна аудиторія оновленого фільму — це ті, хто знає, чим закінчиться історія Анакіна Скайуокера, хто радіє появі майстера Йоди та знає, що таке «зрушення в силі».
Єдине, що може не порадувати прихильників саги про боротьбу джедаїв із темною стороною сили, — це якість українського дубляжу. Спочатку виникло припущення, що це озвучення зразка 1999 року, коли цей епізод уперше вийшов на екрани. Проте фінальні титри повідомили: українською фільм адаптували в 2011 році. Як відомо, те, що було припустимо в 1999–му, не дуже підходить для 2012–го, адже з того часу якість українського дублювання фільмів значно підвищилася (не без допомоги закону про обов’язкове озвучування державною, вочевидь). І якщо на сам переклад нарікань немає, то звідки взялися ці майже серіальні інтонації у героїв? Вони різко стали немовби пластмасовими — це трохи заважає сприймати історію про маленького Скайуокера та принцесу Амідалу як альтернативну реальність, а не як вигадку якогось там Джорджа Лукаса. Будемо сподіватися, що наступні фільми, які Лукас конвертуватиме в 3D, будуть краще озвучені. Зрештою, «Зоряні війни» ніколи не постарішають, адже дія в них відбувається в далекому майбутньому в далекій–далекій галактиці.
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
Українською перекладено вже другу книжку американського нейробіолога Девіда Іґлмена. >>
У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. >>
Прем'єрні «Друзі» - це про пари: двоє жінок і двоє чоловіків. Історія також просякнута нашим сумним сьогоденням, накладає свій відбиток війна. Утім в ній спалахують миттєвості, де є місце любові, дружбі, теплу та іншим земним радощам, з яких і складається життя. >>
За даними Міністерства освіти і науки Латвії, російська мова викладається як друга іноземна майже в половині латвійських шкіл. >>
Режисер документального фільму «20 днів у Маріуполі» Мстислав Чернов привіз до України перший в історії вітчизняного кіно «Оскар», а також статуетку Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA). >>
