Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Так виглядає скандальний проект «БДСМ–2222».
На минулорічному конкурсі молодих художників МУХI–2011, що проходив у столичному Crystal Hall, журі у складі художника Тіберія Сільваші, галеристів Євгена Карася, Марини Щербаченко, Вікторії Бурлаки, директора Інституту проблем сучасного мистецтва Віктора Сидоренка, мистецтвознавця Олександра Соловйова побачило у Данилові Галкіну незаперечного переможця. Настільки їх вразила робота молодого дніпропетровця «Стережіть (ся) дітей». Однак у рідному Дніпропетровську Данила чекало ставлення зовсім інше. Одна з керівниць місцевого художнього музею привселюдно назвала його творчість «чимось таким, що з мистецтвом нічого спільного не має». А на довершення хлопця викликали до... прокуратури саме з приводу його розхвалених у Києві робіт.
«Зміст проекту «БДСМ–2222», що експонувався на виставці «20 номінантів на премію PinchukArtCentre», був неправильно трактований одним iз дитячих фондів, який написав на мене до органів прокуратури заяву зі звинуваченням у пропаганді педофілії і розповсюдженні дитячої порнографії, — пояснює «УМ» Данило. — Тільки таке звинувачення є повною протилежністю концепції проекту. Діалог iз працівниками прокуратури відбувався у доброзичливій атмосфері. Зрештою, «справу» передано експертній комісії з моралі, яка повинна дати оцінку щодо того, чи є «БДСМ–2222» аморальним».
— Даниле, як би там не було, вже ця обставина дозволяє називати вашу творчість неординарною. Цікаво знати, чи давно вас саме до цього напряму доля привела?
— Творчістю я займаюся з раннього дитинства, а до сучасного мистецтва причетний десь років чотири — від часу зародження арт–групи «2222». До цього були перехідний етап, ідентифікація своєї образотворчої мови, творчий пубертатний період, який на початках завершився зібранням антифашистських недоплакатів «Рейх Блуд», датованих 2006—2007 роками.
— І все ж, як ви особисто охарактеризували б жанр, у якому працюєте?
— Антиутопія — жанр, у якому працюють «2222». Створюючи алюзії на романи Замятіна, Хакслі, Оруелла, через зовнішню ситуацію ми висловлюємо свою точку зору. Це жанр, розкритий у літературі та кінематографі, але не у сфері «сучасного мистецтва», що дозволяє реалізувати свої ідеї через цілий спектр напрямів — від класичного живопису до медіа–мистецтва.
— Якщо не секрет, як використали отриману від PinchukArtCentre грошову премію в 40 тисяч гривень?
— Премія була утилізована протягом двох місяців на матеріали для проектів, які дотепер у роботі. Декілька прикладів. Інсталяція «Вівісекція Особистості», яка стала складовою частиною кураторського проекту Олександра Соловйова «НЕЗАЛЕЖНІ». Інсталяція «Мишоловка», представлена на ярмарку ART KYIV галереєю «Боттега». Проект «БДСМ–2222» також був частково реалізований завдяки премії МУХI–2011.
— Переможцем у цьому конкурсі вас визнали знані фахівці, а от у рідному Дніпропетровському художньому музеї, навпаки, беззастережно заявляють, що мистецтвом у ваших творах навіть «не пахне». Як ставитеся до таких оцінок своєї творчості?
— У зв’язку з тим, що Дніпропетровський художній музей дав негативну експертну оцінку проекту «БДСМ–2222», визнавши його аморальним, ми сприйняли такий висновок буквально і вирішили парирувати візуально таке претензійне звинувачення інсталяцією «Рециклінг–2222», яка надає можливість задовольнити свої природні потреби всім однодумцям–моралістам і отримати естетичну насолоду, спостерігаючи за результатом власних пошуків.
— Хто з відомих художників вам найбільше імпонує і чим?
— Дадаїсти зламали хребта історії мистецтв, що спричинило переломний етап і є фундаментом для сучасного мистецтва всього ХХ століття, відповідно, і нашого часу. «2222» займаються актуальним мистецтвом, яке не може заперечувати своїх вітчизняних та зарубіжних прабатьків в антиособі «дада» — Олексія Крученого, Даніїла Хармса, Курта Швіттерса.
Данило Галкін
Народився у 1985 році у Дніпропетровську. Закінчив дніпропетровський театрально–художній коледж. Навчався у Придніпровській академії будівництва та архітектури. Нині працює над експериментальною арт–групою «2222». З сімейним станом ще не визначився.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>