Нафтовий саботаж

17.06.2004
Нафтовий саботаж

Нафтопроводи— найвразливiшi точки iракської економiки.

      Позавчора один із головних нафтопроводів на півночі Іраку був пошкоджений в результаті сильного вибуху. Спроби погасити пожежу тривали всю ніч iз вівторка на середу. «Ймовірно, що це був акт саботажу», — повідомив журналістам представник Північної нафтової компанії Іраку. Інцидент стався на нафтовому родовищі Дісі за 50 кілометрів на захід від міста Кіркук. За кілька годин до цього саботажники висадили в повітря частину нафтопроводу поблизу портового міста Басра на півдні Іраку. З огляду на все частіші акти саботажу на нафтопроводах і їх збіг у часі, можна зробити висновок, що йдеться про координовані дії саботажників на території всієї країни.

      Міністр нафтової промисловості Іраку Тамер Аббас Гадбан визнав, що останні вибухи, особливо інцидент поблизу Басри, завдали серйозного удару по експортних можливостях Іраку. Експерти вважають, що добовий експорт іракської нафти зменшиться на один мільйон барелів у порівнянні з теперішніми 1,85 млн. барелів. Деякі іракські фірми визнали, що взагалі припинили експорт нафти. Нафта є головним, якщо не єдиним, джерелом валютних надходжень Іраку, тому вороги нової влади б'ють по найболючішому місцю і намагаються таким чином зірвати заплановану на 30 червня передачу влади від окупаційної адміністрації іракцям. Минулого тижня новий голова уряду Іраку Іяд Алаві повідомив, що впродовж останніх семи місяців на нафтопроводах країни було здійснено 130 актів саботажу, які обернулися для державної скарбниці збитками в 200 млн. доларів. Повідомлення про теракти на іракських нафтопроводах негайно спричинили стрибок цін на нафту на світових біржах приблизно на один долар за барель. Щоправда, паніка тривала недовго і на закінчення торгів у вівторок у Нью-Йорку ціна бареля нафти становила 37,19 долара і була навіть на 40 центів нижчою у порівнянні з понеділком. У Лондоні у вівторок торги закінчилися на рівні 35,29 долара за барель, що також на 20 центів нижче у порівнянні з понеділком. Навіть біржі починають сприймати тероризм як буденне явище.

      Противники нового режиму також продовжують полювання на високих функціонерів нової іракської адміністрації. Учора був вбитий перед своїм будинком голова служби безпеки нафтових родовищ навколо міста Кіркук Газі аль-Талабані, повідомила агенція «Франс Пресс». Сенсацією стало рішення Пентагону про призначення новим головнокомандуючим американськими військами в Іраку генерала Джорджа Кейсі. Він замінить на цій посаді генерала Рікардо Санчеса, якого провідні американські ЗМІ звинуватили в тому, що він особисто віддавав накази про знущання та тортури над в'язнями «Абу Грайб» поблизу Багдада. Генерал Джордж Кейсі до цього призначення займав посаду заступника голови штабу сухопутних військ США.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>