У львівському Музеї етнографії сьогодні презентуватимуть книгу Ігоря Марчука «Сотник УПА Петро Гудзуватий». «Книга про командира УПА Петра Ґудзуватого — «Очеретенка» — та його бойових побратимів є ще одним пам’ятником українським повстанцям, які жертовною боротьбою закладали підвалини майбутньої незалежної держави», — зазначають організатори літературного заходу.
Сотник «Очеретенко», пройшовши ґрунтовний вишкіл у дружинах українських націоналістів під керівництвом Романа Шухевича, активно долучився на початку 1943 року до процесу творення Української повстанської армії, як військовий фахівець–інструктор створював та вишколював перші сотні та чоти повстанців на Поліссі. Далі за наказом Головної команди УПА йому було доручено діяти на найбільш відповідальному і небезпечному відтинку — очолювати рейдові підрозділи групи УПА «Тютюнник», які опановували Житомирщину та Київщину. Протягом 1943 року він двічі особисто брав участь у рейдах: перший раз — у складі сотні повстанців, а другий раз восени 1943 року на чолі двох куренів «Кватиренка» і «Негуса». У документах та спогадах сучасників Петро Ґудзоватий виринає під псевдонімами «Вояк», «Очеретенко», «Василь», «Василь Вечера», «Очерет» і «Радич». Повстанці, які особисто його знали, вважали вмілим та відважним командиром, який особистим прикладом надихав вояків на боротьбу з ворогом. На своєму посту він залишався до останнього подиху.
Під час цієї важкої і виснажливої боротьби Петро знайшов своє єдине кохання — зв’язкову ОУН із Житомирщини Ганну Дзьобас. Та не судилося молодому подружжю зазнати сімейного щастя. У протистоянні з червоним окупантом спочатку гине на Полі слави Петро, а згодом і його дружина Ганна.
З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>
Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>
Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>
У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>
Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>
До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>
