Самостійницький дух Сумщини
Багатьом здається, що тут, на сході України, радянською владою на всьому українському поставлено жирну криваву крапку. Але навіть через 60 років вогонь патріотизму тут не згас. Ще на початку 90–х років УНА–УНСО як правонаступниця ОУН –УПА, розбудовуючи свої структури на теренах Слобожанщини, зустріла масову підтримку національно свідомого населення. Патріотизм місцевої молоді, як з’ясувалося, базувався не тільки на спогадах про козаків армії УНР, а й героїчній боротьбі вояків УПА на теренах Cумської та Чернігівської областей. Часткова відкритість архівів НКВС — МДБ дала підтвердження про розбудову українського підпілля ОУН, починаючи з 1920 року. Спираючись на ці документи, можна стверджувати, що навіть у 1943—48 роках на терені сіл Бочки, Озаричi, Тулушка, Ленінське (Спаське), Козацьке, Любитово велася справжня партизанська війна під ідеологічними гаслами ОУН — УПА. Настрої населення, спогади деяких учасників ОУН — УПА підтверджують значний вплив українських самостійницьких ідей на Сумщині.
Упродовж десятирічної боротьби ОУН — УПА проти московської окупації (1944—1954 років) НКВС — МДБ офіційно зареєструвало 14424 напади, сутички, акції. Свою частку в цю боротьбу вклали націоналісти Сумщини.
Мовою документів НКВС
Тут боротьба з московським окупантом почалась на рік раніше — ще з 1943 року. У 1946—47 роках вона посилилась завдяки переселенню на терени Сумщини тисяч репатріантів iз Холмщини та Перемишлянщини.
На підтвердження цих слів наведемо деякі чекістські документи. Як–от доповідна міністра внутрішніх справ УРСР Строкача міністру внутрішніх справ СРСР Круглову про діяльність націоналістичного підпілля в 1947 році на території східних областей України. (Подається мовою оригіналу). «Всего, только за три квартала 1947 года, учтено 266 открытых антисоветских выступлений. По своему характеру , проявление оуновских банд выражалось в следующем: распространение националистсческих листовок — 50 случаев. Налеты на сельсоветы — 8 случаев. Налеты на колхозы — 27. Налеты на госучреждения — 9. Поджеги колхозов — 4.Террористические акты — 13». Або ж таке спецдонесення наркома держбезпеки УРСР Савченка про діяльність українських націоналістів у східних областях України від 24 травня 1943 року: «Ряд источников и захваченных нами документов свидетельствуют о том, что, несмотря на массовые репресии, проведенные немцами среди оуновцев и, в частности, среди сторонников Бандеры, последние не только не свернули своей работы, а на оборот, уйдя в подполье, значительно усилили ее.
Установленно, что ОУН распространила свою деятельность по всей территории окупированной Украины. Во все области УССР ОУН направляет своих эмисаров, создает подпольные организации, центры и легионы,закладывает склады оружия, боеприпасов, типографии; готовит необходимые кадры для вооруженной борьбы.
О деятельности ОУН в восточных областях Украины известно, что в ряде пунктов Киевской, Житомирской, Полтавской, Запорожской, Кировоградской, Днепропетровской, Сумской, Харьковской, Одесской и др. областей оуновцы заложили свои подпольные организации, руководимые националистами — нелегалами, прибывшими из западных областей Украины.
В отчетном докладе гестапо г. Харькова за декабрь 1942 года, захваченом нами, сообщалось: «Действия украинских националистов усилились, об этом сообщают со всех сторон. Их лозунг «Свобода без Советов и без немцев «у многих украинцев на языке».
Зі спогадів колишнього заступника начальника кримінального розшуку УВС у Сумській області Нечитайла К.В. дізнаємося таке: «(... ) Война и временная оккупация оказали определенное влияние на некоторую часть морально не стойких людей и пробудило в них мелкособственнические инстинкты ( ... ) Особенно нас беспокоили Глуховской, Конотопский, Роменский и Недригайливский районы, где в то время действовали банды УПА, возглавляемые бандитами нелегалами Цуб, Лузан, Супрун и другими, которые были связаны с западноукраинскими националистами, снабжались ими оружием и националистической литературой.
По ликвидации этих банд большую работу проводил начальник борьбы с бандитизмом в Сумской области подполковник Юсфин И. и его заместитель майор Максименко В. М.
Все перечисленные банды вскоре были ликвидированы, но при их ликвидации мы потеряли много хороших, чесных, смелых оперативных работников, таких как Матвеев, Руденко и других. (...)»
Багата на свідомих українців Сумська земля: начальник розвідки Крайового Військового штабу УПА — Північ, полковник армії УНР Іван Литвиненко, заступник голови проводу ОУН Володимир Мазур, член заполярного проводу ОУН, учасник руху Опору в совітських концтаборах Левко Полоз — усі вони вихідці з Сумщини. Як і тисячі інших відомих та невідомих героїв України.
Могила героїв невідома
Одним з епізодів, ілюстрацією національно–визвольної боротьби на сході України є діяльність загону УПА під проводом братів Лузанів на Конотопщині. Мешканці села Бочки пригадують: «...15 січня 1948 року, з метою ліквідації загону УПА, у село Бочки прибула опергрупа під проводом заступника начальника УМДБ ст. лейтенанта Руденка. При обшуку хати селянина Очкурова Руденко поліз на горище, де й був вбитий двома пострілами. Повстанці злізли з горища, забрали пістолет та документи Руденка, обстріляли опергрупу та зникли в лісі...»
Одначе загін братів Лузанів був розбитий силами НКВС в березні 1948 року біля села Озаричі. На місці останнього бою героїв УПА й встановили вже згаданий хрест. Могила ж загиблих героїв, як і тисяч інших, невідома.
...Пригадується, як у 1997 році у складі гірничо–стрілецького підрозділу УНСО «Шрома» були і хлопці з Сумщини. Зі зброєю в руках вони намагалися протистояти імперським домаганням нашого споконвічного ворога Москви, зупинивши його на Кавказі. Один із них Олександр Огієнко, уродженець вже відомого нам села Бочки, за хоробрість та кмітливість в бою, був удостоєний рангу чотового УНСО. Вдячна Грузія ніколи не забуде, за її свободу та територіальну цілісність пролита кров і сумських козаків.
Валерій БОБРОВИЧ,
полковник УНСО