Бої Повстанської армії на Сумщині

26.01.2012
Бої Повстанської армії на Сумщині

Унсовці на тлі пам’ятного хреста загиблим упівцям в селі Озаричі.

Як не прикро усвідомлювати, за двадцять років незалежності дуже мало висвітлено національно–визвольну боротьбу УПА на сході України. Це штучно підсилює міф про розподіл України на Західну та Східну, про різний менталітет та бездержавність «східняків».
На жаль, підстави для цього були. Шалений, у тому числі і збройний, опір українського населення Наддніпрянщини (Великої України) жорстоко придушувався. Остаточно криваву крапку було поставлено страшним голодомором 1932—33 років. На спустошені війною та голодом терени масово почали переселяти московитів. Тільки в 1933 році Харківська — Сумська область прийняла 329 ешелонів із 2200 родинами з Центральної Росії. Це суттєво змінило демографічний склад населення. Але нащадки нескорених воїнів пам’ятають свою історію, своє коріння.
Нещодавно поблизу села Озаричi Конотопського району на Сумщині встановили символічний хрест — на місці останнього бою загону УПА під проводом братів Лузанів з опергрупою НКВС, який відбувся у березні 1948 року. Символічний хрест з’явився поблизу Озаричів за сприяння депутата Конотопської міської ради, унсовця Анатолія Романчука та голови Конотопської організації «Свобода» Артема Семеніхіна. Без особливих почестей та урочистостей хрест на місці загибелі загону упівців освятив священик УПЦ КП. Славні козацькі традиції мають своє продовження і в наш час.

Самостійницький дух Сумщини

Багатьом здається, що тут, на сході України, радянською владою на всьому українському поставлено жирну криваву крапку. Але навіть через 60 років вогонь патріотизму тут не згас. Ще на початку 90–х років УНА–УНСО як правонаступниця ОУН –УПА, розбудовуючи свої структури на теренах Слобожанщини, зустріла масову підтримку національно свідомого населення. Патріотизм місцевої молоді, як з’ясувалося, базувався не тільки на спогадах про козаків армії УНР, а й героїчній боротьбі вояків УПА на теренах Cумської та Чернігівської областей. Часткова відкритість архівів НКВС — МДБ дала підтвер­дження про розбудову українського підпілля ОУН, починаючи з 1920 року. Спираючись на ці документи, можна стверджувати, що навіть у 1943—48 роках на терені сіл Бочки, Озаричi, Тулушка, Ленінське (Спаське), Козацьке, Любитово велася справжня партизанська війна під ідеологічними гаслами ОУН — УПА. Настрої населення, спогади деяких учасників ОУН — УПА підтверджують значний вплив українських самостійницьких ідей на Сумщині.

Упродовж десятирічної боротьби ОУН — УПА проти московської окупації (1944—1954 років) НКВС — МДБ офіційно зареєструвало 14424 напади, сутички, акції. Свою частку в цю боротьбу вклали націоналісти Сумщини.

Мовою документів НКВС

Тут боротьба з московським окупантом почалась на рік раніше — ще з 1943 року. У 1946—47 роках вона посилилась завдяки переселенню на терени Сумщини тисяч репатріантів iз Холмщини та Перемишлянщини.

На підтвердження цих слів наведемо деякі чекістські документи. Як–от доповідна міністра внутрішніх справ УРСР Строкача міністру внутрішніх справ СРСР Круглову про діяльність націоналістичного підпілля в 1947 році на території східних областей України. (Подається мовою оригіналу). «Всего, только за три квартала 1947 года, учтено 266 открытых антисоветских выступлений. По своему характеру , проявление оуновских банд выражалось в следующем: распространение националистсческих листовок — 50 случаев. Налеты на сельсоветы — 8 случаев. Налеты на колхозы — 27. Налеты на гос­учреждения — 9. Поджеги колхозов — 4.Террористические акты — 13». Або ж таке спецдонесення наркома держбезпеки УРСР Савченка про діяльність українських націоналістів у східних областях України від 24 травня 1943 року: «Ряд источников и захваченных нами документов свидетельствуют о том, что, несмотря на массовые репресии, проведенные немцами среди оуновцев и, в частности, среди сторонников Бандеры, последние не только не свернули своей работы, а на оборот, уйдя в подполье, значительно усилили ее.

Установленно, что ОУН распространила свою деятельность по всей территории окупированной Украины. Во все области УССР ОУН направляет своих эмисаров, создает подпольные организации, центры и легионы,закладывает склады оружия, боеприпасов, типографии; готовит необходимые кадры для вооруженной борьбы.

О деятельности ОУН в восточных областях Украины известно, что в ряде пунктов Киевской, Житомирской, Полтавской, Запорожской, Кировоградской, Днепропетровской, Сумской, Харьковской, Одесской и др. областей оуновцы заложили свои подпольные организации, руководимые националистами — нелегалами, прибывшими из западных областей Украины.

В отчетном докладе гестапо г. Харькова за декабрь 1942 года, захваченом нами, сообщалось: «Действия украинских националистов усилились, об этом сообщают со всех сторон. Их лозунг «Свобода без Советов и без немцев «у многих украинцев на языке».

Зі спогадів колишнього заступника начальника кримінального розшуку УВС у Сумській області Нечитайла К.В. дізнаємося таке: «(... ) Война и временная оккупация оказали определенное влияние на некоторую часть морально не стойких людей и пробудило в них мелкособственнические инстинкты ( ... ) Особенно нас беспокоили Глуховской, Конотопский, Роменский и Недригайливский районы, где в то время действовали банды УПА, возглавляемые бандитами нелегалами Цуб, Лузан, Супрун и другими, которые были связаны с западноукраинскими националистами, снабжались ими оружием и националистической литературой.

По ликвидации этих банд большую работу проводил начальник борьбы с бандитизмом в Сумской области подполковник Юсфин И. и его заместитель майор Максименко В. М.

Все перечисленные банды вскоре были ликвидированы, но при их ликвидации мы потеряли много хороших, чесных, смелых оперативных работников, таких как Матвеев, Руденко и других. (...)»

Багата на свідомих українців Сумська земля: начальник розвідки Крайового Військового штабу УПА — Північ, полковник армії УНР Іван Литвиненко, заступник голови проводу ОУН Володимир Мазур, член заполярного проводу ОУН, учасник руху Опору в совітських концтаборах Левко Полоз — усі вони вихідці з Сумщини. Як і тисячі інших відомих та невідомих героїв України.

Могила героїв невідома

Одним з епізодів, ілюстрацією національно–визвольної боротьби на сході України є діяльність загону УПА під проводом братів Лузанів на Конотопщині. Мешканці села Бочки пригадують: «...15 січня 1948 року, з метою ліквідації загону УПА, у село Бочки прибула опергрупа під проводом заступника начальника УМДБ ст. лейтенанта Руденка. При обшуку хати селянина Очкурова Руденко поліз на горище, де й був вбитий двома пострілами. Повстанці злізли з горища, забрали пістолет та документи Руденка, обстріляли опергрупу та зникли в лісі...»

Одначе загін братів Лузанів був розбитий силами НКВС в березні 1948 року біля села Озаричі. На місці останнього бою героїв УПА й встановили вже згаданий хрест. Могила ж загиблих героїв, як і тисяч інших, невідома.

...Пригадується, як у 1997 році у складі гірничо–стрілецького підрозділу УНСО «Шрома» були і хлопці з Сумщини. Зі зброєю в руках вони намагалися протистояти імперським домаганням нашого споконвічного ворога Москви, зупинивши його на Кавказі. Один із них Олександр Огієнко, уро­дженець вже відомого нам села Бочки, за хоробрість та кмітливість в бою, був удостоєний рангу чотового УНСО. Вдячна Грузія ніколи не забуде, за її свободу та територіальну цілісність пролита кров і сумських козаків.

Валерій БОБРОВИЧ,

полковник УНСО

  • «Якби на Майдан відразу 100 тисяч вийшло, стріляти злякалися б»

    З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>

  • Навіть Азаров намагався...

    Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і  це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>

  • Яценюк — політик № 1 в Україні?

    Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>

  • «Зараз іде загострення складної суспільної хвороби»

    У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>

  • «Щоб ми перемогли»

    Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>

  • Ангели над Майданом

    До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>