Тео Ангелопулос. (з сайту vesti.az.)
Учора вранці на шосе у передмісті Афін мотоцикліст збив Тео Ангелопулоса. Режисер саме прямував на знімальний майданчик — він працював над фільмом «Друге море» про вплив економічної кризи на життя простих греків. 77–річного Тео Ангелопулоса називали класиком грецького кіно.
За даними поліції, після наїзду мотоцикліста режисера відкинуло вбік, він упав у бетонний колодязь, але ще кілька годин був живим. У важкому стані його доправили до шпиталю, проте медикам не вдалося врятувати Тео Ангелопулоса — травми виявилися не сумісними з життям. Як повідомляє «Рейтер», мотоцикл належав поліцейському, котрий саме патрулював вулиці.
Теодор Ангелопулос є автором 18 фільмів, декотрі з яких удостоєні престижних нагород («Вічність і один день» — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю, 1998 р.; «Погляд Одіссея» — приз журі Канн, 1995 р.; «Подорож на Кіферу» — приз Каннського фестивалю за найкращий сценарій, 1985 р.; «Подорожуючі гравці» — приз Венеціанського кінофестивалю, 1980 р.). На батьківщині Ангелопулоса вважали незаперечним і шанованим класиком. Його п’ять разів удостоювали головного призу кінофестивалю в Салоніках. У 1960–х, у часи авторитаризму, він постав як будівничий нового грецького кіно.
Більшість фільмів Тео Ангелопулоса — перегук з історією Греції, вони насичені давньогрецькими міфами та ремінісценціями. «Історія — як жінка, схожа на мою героїню з «Трилогії». Вона закохується, народжує дітей, потім її заарештовують, випускають на волю, знову саджають. І відпускають тільки для того, щоб вона встигла попрощатися з тілами мертвих — одного сина, другого. Все, що вона може, — прокричати: «За що?!» Цей плач — єдине, з чим я можу звернутися до глядача», — сказав режисер в одному зі своїх недавніх інтерв’ю. Чим не історія про Антигону?..
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
