Літературний замах на Президента

На самий Йордан, 19 січня, українські ЗМІ поширили інформацію про лист народного депутата Леоніда Грача до Генеральної прокуратури України з проханням звернути увагу на, мовляв, порнографічні твори Юрія Винничука. За кілька днів, пообіді 23 січня, до відомого письменника завітали представники МВС, щоб отримати свідчення відповідно до депутатського запиту. Як з’ясувалося, справа носить більше політичний, ніж моральний характер.

«Приходила львівська міська міліція. У листі (Грача. — Ред.) — претензія до кількох віршів, більшість iз них не публікувалися, до прозових творів не було, зокрема йшлося про вірш «Убий під...са», щодо якого висловлюється підозра, що це стосувалося глави нашої держави. Я написав пояснення, що ніякої порнографії у мене немає», — розповів «УМ» Юрій Винничук. Хід цьому кумедному скандалу, який ставлять в один ряд зi справами Олеся Ульяненка й Марії Матіос, дав такий собі Володимир Бондаренко, керівник Інституту політичних, соціологічних і маркетингових досліджень, який, за інформацією Gazeta.ua, побував на вечорі «Ніч еротичної поезії», що проходила під час книжкової виставки «Медвін», і був обурений «порнографічними» творами Винничука і його «аморальною поведінкою». Згідно з буквою закону, як пояснили «УМ» у прес–службі ГПУ, відповідь на депутатський запит має бути дана у 10–денний термін.

В основного фігуранта справи ці з’ясування стосунків влади із митцями викликають здебільшого посмішку (до слова, Винничук не зміг задовольнити прохання міліціонерів засвідчити свою письменницьку діяльність яким–небудь документом — членом Спілки письменників він не є, а посвідчення від Асоціації українських письменників, до якої належить, не має). Я думаю, що це повний маразм, і провокація Леоніда Грача вдалася. Перед цим він посилено займався ліжковими справами Петра Симоненка: чому він кинув свою першу дружину, — розмірковує Винничук. — Між іншим, Грач не представляє жодної політичної сили — з Комуністичної партії його вигнали — і нібито перебуває в опозиції до чинної влади, тому не зрозуміла його стурбованість щодо мого «замаху на існуючий лад». Думаю, що це буде такий пшик, як і зі справою Марії Матіос».

Цю ситуацію можна трактувати по–різному. Оцінити з позиції іронічного оптиміста: хороша піар–акція для Винничука, в якій добре видно, хто дурень. Посміятися: недолугий запит із задіянням скандального політика, цікавого лише собі самому (а тут одна ремарка: як виявилося, академік і літературознавець Микола Жулинський, згаданий паном Бондаренком як прихильник їхньої моральної позиції, ні сном, ні духом про цю свою активність не знає: «Та він просто бреше! Ні Інститут літератури НАНУ, ні я особисто ніякі коментарі й оцінки не давали. Того вірша не читав і на вечір, на який збирався, на жаль, не потрапив», — прокоментував він у розмові з «УМ»). А можна дати й політичну оцінку: свій сказав «ату!», а відповідні органи його виконують, при тому, що одна жертва цієї пі–фобії чинної влади вже є — Денис Олейников, який змушений був виїхати за кордон через розповсюдження футболок із популярним написом «Спасiбо житєлям Донбаса...». Очевидно, наступним логічним кроком (хоча де тут логіку в нас у державі шукати) має бути відповідна реакція з боку українських літераторів. Бути свідком повторення прецеденту з Уляном зовсім не хочеться, бо все ж за державу соромно.

P.S. Сьогоднi у київськiй книгарнi «Є» вiдбудеться презентацiя книжки «Нiч еротичної поезiї», де, за словами органiзаторiв, буде оприлюднено заяву на пiдтримку Винничука.

Коментар

Тарас Федюк,
віце–президент АУП:

— По–перше, ми підтримуємо Юрія Винничука і вважаємо, що влада лізе не в свої справи. Це — мистецтво, і художній твір має ширші можливості, ніж публіцистика чи журналістика. Звичайно, ми слідкуємо за цією ситуацією — чи буде розвиток, чи ні. Якщо дійде справа до Комісії з питань захисту суспільної моралі, то, звичайно, ми будемо робити заяви — як це було, коли збиралися упослідити Олеся Ульяненка.