Ефект «перевдягання»

Факт трьох поспіль «про­льотів» повз дві світові та континентальну першості не дозволяє назвати випадковістю дострокове завершення нашою чоловічою гандбольною збірною боротьби за путівку на чемпіонат світу­2013. Це вже закономірність із рецидивами. Як під час відбору на Євро­2012 Леонід Захаров виховував порушників режиму, так і напередодні вирішальних матчів кваліфікації ЧС проти португальців тренер збірної знову обурювався легковажною поведінкою своїх підопічних.

«Наші легіонери приїздять до збірної «потусуватися», а не грати в гандбол», — каже в коментарі «УМ» віце­президент ФГУ Олександр Шипенко. — Головна проблема збірної — ставлення гравців до неї». Як розповів Олександр Миколайо­вич, до табору національної команди гравці із закордонних клубів приїздять за три­п’ять діб до офіційних матчів, і весь цей час витрачають на спілкування, а не на підготовку. «Отримати у своє розпорядження гравців раніше ми не можемо, оскільки інтереси більшості збірних, зокрема й нашої, Європейська гандбольна федерація ігнорує на користь клубних комерційних турнірів», — каже Шипенко. За його словами, із втратою позицій на ігровому майданчику Україна позбулася й важелів впливу у ЄГФ.

Відтак єдиний вихід із кризи, який бачиться функціонерові, — це формування збірної на основі одного клубу, як це було в 1999—2006 роках. Саме тоді «синьо­жовті» демонстрували свої найкращі результати. Згодом, коли гравці в пошуках кращої долі почали потроху переїжджати за кордон, цей принцип зламався.

«Власне, такий варіант формування збірної — не найкращий, однак іншого виходу в нас немає», — зазначає пан Шипенко. Щодо клубу вітчизняної суперліги, який можна було б «перевдягти» в синьо­жовті кольори, віце­президент ФГУ зауважує, що наразі найбільшим донором гравців для національної команди є «Запоріжтрансформатор».

Водночас відомий у минулому воротар збірної СРСР заявляє, що український гандбол серйозно відстав від світових тенденцій і потребує переходу на новий, сучасний, рівень: «Ми — спеціалісти старої генерації і вже не можемо думати іншими категоріями. Потрібно давати дорогу молодим. Сподіваємося, що за кілька років, після завершення закордонної кар’єри, в Україну повернуться Віталій Нат, Юрій Петренко, Юрій Костецький і нададуть нашій збірній нового імпульсу».