Вертеп під тюрмою

За рік письменник Олександр Ірванець домігся неабиякого кар’єрного зростання: у 2011–му був Смертю, тепер — Царем Іродом. Такі ролі перепали відомому поетові й драматургові в «Зірковому вертепі», який традиційно організовує мистецьке об’єднання «Остання барикада».

Нинішній «Зірковий вертеп» — уже шостий — відбувся минулої п’ят­ниці під муром Лук’янівського СІЗО в Києві. «У попередні роки в нашому вертепі брав участь Юрій Луценко. Він грав роль козака Василя. Тепер він несправедливо ув’язнений, і ми проводимо свою акцію, щоб підтримати побратима», — пояснює нардеп від фракції «НУНС» Олесь Доній, керівник МО «Остання барикада».

Акція вдалася. Глядачів зібралося не надто багато — до двохсот, але подивитися було на що. За сюжетом, який виклав «у вигляді поезії» Лірник Сашко, три «менти» за наказом Ірода запроторюють у тюрму Ангела й пастушків, а потім і трьох царів. Жид–Банкір відмовляється стати на бік зла; проти Ірода повстають УПА й донецькі шахтарі. Правоохоронці прозрівають і відмовляються захищати Ірода. Чорт отримує півкраїни в обмін на протекцію, але теж зневажливо відвертається. Іроду кінець, колядують усі.

Прикол у тому, що, як випливає з п’єси, Ірод живе в «Межигір’ї», а його «бігмордами» завішані всі дороги. Чорт, якого втілив на сцені поет Артем Полежака, говорить голосом та інтонацією Володимира Путіна.

Ролі царів виконали Лесь Подер­в’янський, у чий текст ввернули фрази з його ж сороміцьких п’єс, письменник Андрій Кокотюха та Юрко Журавель із гурту «От вінта». Хорошим Жидом був актор Богдан Бенюк, пастушками — депутатка Ірина Геращенко та письменниця Світлана Поваляєва. Ангела Євгена Нищука (актора, який був «голосом Майдану» 2004 року) визволяли упівець–нардеп Юрій Стець, донеччанин–нардеп Юрій Гримчак та махновець Лірник. А найбільше публіка реготала над трьома «ментами» — Донієм, журналістом і музикантом Романом Чайкою, який зображав генерала, та нардепом Володимиром Ар’євим. Він настільки природно виглядав у формі «беркутівця», що учасники акції спершу подумали, ніби справжній боєць спецпідрозділу міліції прийшов розганяти мітинг.

До речі, реальна міліція мистецько–політичне дійство не чіпала, попри те, що відбувалося воно за якихось десять метрів до тюремної стіни. Також у програмі акції були масові народні танці, виступи вертепу Києво–Могилянської академії й гурту «Телері», роздача сатиричних календарів на 2012 рік із місяцями «умикень», «ви­борень», «справедливень» тощо.

А Юрій Луценко, якому присвятили і вертеп на свято Маланки, і календар, усього цього чути й бачити не міг. Бо провів день до самого вечора навіть не в СІЗО, а в Печерському суді.