Земельний «Майдан»

Півроку тому до осель активних мешканців Віти Поштової — села у Києво–Святошинському районі — із «роз’яснювальною роботою» навідалися «приблатньонні» і правоохоронці. Людям «наполегливо рекомендували» відмовитися від підписів під зверненнями до високих владних інстанцій, у яких люди скаржилися на земельний «бєспрєдєл» сільського голови Сергія Іванова. Залякування на людей діяло не завжди. Воно і не дивно — спокійно спостерігати за корупційними ходами колишнього міліціонера, у якому прокинувся великий комбінатор, було несила.

Іванов пускав iз молотка все. Під продаж пішли три гектари землі в центрі, щоб профiнансувати будiвництво дитсадка, але грошi невiдомо куди зникли. Коли стартувала інша приватна забудова на незаконно відчуженiй землі військової частини, у селі мало не сталася екологічна катастрофа — знищили каналізаційний колектор, стоки потекли назовні... Під дачі пішов i ліс. За підрахунками активістів, його продано понад 50 гектарів. Пляж сiльський голова передав під ресторан. Приватний власник його огородив, перекривши підхід до води. Іванов не погребував навіть старим клубом — зняв із балансу сільради і продав у приватну власнiсть.

Утiм сільського голову минулоріч таки «прикрили» — впіймали на хабарі. Проте традиції управління у Віті Поштовій не змінилися. Селом «ходить привид» Іванова — його справу продовжує в.о. голови — секретар, і, як стверджують місцеві, «зовсiм не чужа» Іванову Вікторія. Цікаве у цій історії й наступне: на закритiй базі, що поруч iз селом, за твердженням селян, збираються бандити, а офiцiйно в лiсi розташувалася приймальня відомого високопосадовця.

«Зрівняємо сільраду із землею»

Красиву, заліснену і, головне, — «пристоличну» земельку у Віті Поштовій активно роздають, мiняють, продають останні кілька років. Місцевих, які мають право на отримання ділянок безкоштовно, це не стосується. А от уродженці Одещини, Дніпропетровщини, Києва тут активно огороджуються і будуються — по два–три поверхи. Мiсцевi селяни скрегочуть зубами, об’єднуються в громадську організацію і пишуть владі листи. Кажуть, що як їх не почують — перекриють трасу Київ—Одеса, а сільраду зрівняють із землею. Така позиція, у принципі, не дивує. Адже досвід «взаємодії» з колишнім головою Івановим, що нині в СІЗО, селян навчив багато чому, а передусім — не бути «крайньохатніми». Теперішній стан речей людей так само не влаштовує — він просто не змінився.

«Наш клуб — один на Віту Поштову і сусіднє село Юрівку — відібрали таємно у 2010 році. Я дізналася про визнання права власності на нього агрокомбінатом «Тарасівський», коли хотіла організувати концерт Івана Поповича, а мені відмовили, — каже активістка Євдокія Малюшевська. — Клуб споконвіку був сільським. Сільський голова Місячний, попередник Іванова, це засвідчує у письмовій відповіді 2002 року. Тепер у нас немає ні самодіяльності, ні перукарні — оренду в 1800 гривень, яку поставили нові господарi клубу, платити нереально». Люди кажуть, що за підробленим рішенням сільради разом iз клубом передано землю площею 0,6 га пiд ресторанно–офісний центр, а поки що до старої будівлі «примостили» лише пивний кіоск. Селяни впевнені: колишній сільський голова мав із приватизації комерційний інтерес, і це не єдиний приклад — центральний магазин перейшов до рук його родини, де відкрився магазин «Едельвейс». А для ресторану «Хутір» Іванов віддав увесь сільський пляж на озері, який обгородили парканом, і тепер нормального виходу до водойми немає.

Ні дитсадка, ні каналізації

«Вулиця Іванова» — в народі, а за фактом — Зелена — ще один привід для сільського невдоволення. Відповідно до рішення сільради 13 грудня 2005 року, працівникам акціонерного товариства «Страхова компанія «Аврора» передано цю територію під забудову. Взамін — за договором про благодійну допомогу — компанія мала за три роки звести дитячий садочок, однак у 2007 фінансування його будівництва припинилося. Сергій Іванов на ситуацію зреагував оригінально: відібрав у нечесних «благодійників» п’ять ділянок, і почав зводити будинки для членів своєї сім’ї. До речі, місяць тому прокуратура Києво–Святошинського району констатувала, що не може знайти «Аврори» за місцем реєстрації, фірму шукають досі.

У тому ж 2007 році сільський голова провів іще одну комбінацію — забрав собi 1,8 гектара у військової частини разом із каналізацією. Та ще й так, що незадоволених від того не знайшлося. Військову частину А0799, швидше за все, не без домовленості з командуванням, огородили бетонним парканом так, що частина площі земель оборони опинилася поза ним. Потім почали будуватися дачі, а каналізаційний колектор військового містечка зруйнували, щоб не заважав, і нечистоти потекли на поверхню. Мешканці містечка почали звертатися у Генпрокуратуру. Там визнали: «Надання земельних ділянок відбулося з порушенням вимог ст. 149 Земельного кодексу України без надання згоди користувача — військової частини А0799». Було навіть кримінальну справу порушено. Проте її скоро закрили, а згодом виявилося, що котеджі перейшли до рук працівників Генпрокуратури, Мiнiстерства оборони, якi вже три роки нiяк не наважаться назвати злодiїв. Більше того — сільрада неодноразово надавала попереднє погодження на збір технічної документації на передачу території частини А0799 пiд приватну забудову за умови отримання згоди від МОУ, не враховуючи при цьому iнтересiв мешканцiв вiйськового мiстечка №254.

Офіцер запасу Юрій Мірошниченко, що проживає у військовому містечку, каже, що доля мешканців військового містечка що тоді, що зараз нікого не обходить. «У нас у містечку 200 людей, немає газу, Міністерство оборони не має коштів, щоб утримувати житло. Тож ми вирішили скористатися правом на отримання земельних ділянок під житлову забудову. З 2008 року регулярно звертаємося у сільраду і Міноборони. Рада посилає просити у міністерства, міністерство — у сільради. Що буде з нами, якщо продадуть територію містечка під забудову — нікого не цікавить».

У кращих «івановских» традиціях

«Ваш звіт перед громадою був би доречним і актуальним», — марно писали активісти громади Сергієві Васильовичу, поки той «прокручував» ще одну справу: «кинув» учителів на гроші. Перед виборами Іванов пообіцяв виділити їм по ділянці у Юрівці. Вчителі записувалися у список і платили по 506 гривень на «проектування соціальної сфери». А після перемоги на виборах одразу ж вiдмiнив усi 78 (!) рiшень «Про надання дозволу на складання проекту землеу­строю». Причому зібраних грошей людям не повернули, й Іванову знову все зійшло з рук.

Тому комбінатор був просто ошелешений тим, що його піймали на хабарі — бо ж мав упевненість, що «замазав» усюди. Адже з усіма контролюючими органами він завжди міг домовитися — цінної землі довкола немало. Знайшов навiть спiльну мову з Державним казначейством, яке за пiдробленими документами перерахувало пiвмiльйона гривень бюджетних коштiв за невиконаний ремонт сiльської ради на лiвий рахунок голови. Не обділив голова i 12 депутатів сiльської ради, що складали монолітну більшість при всiх лiвих голосуваннях. А до надто активних опозиціонерів напускалася «братва», яка за це поцупила декiлька гектарiв ласої землi.

Теперішня в.о. голови, секретар сільради Вікторія Веретеннікова теж від свого попередника намагається не відстати. Уже в листопадi 2011 р. на сесії вона роздавала чергову земельну партію собi та своїм ближнiм. З громадою колишня продавець спілкується так само неохоче, часто нецензурно, як і Сергій Іванов, і звітувати ні перед ким не збирається. Селянам, які просять законні ділянки, відповідає, що вони внесені у «вiчну» чергу на отримання землi. Проте навіть свої номери в цьому списку люди дізнатися не можуть. З «УМ» жінка спілкуватися відмовилася через «завантаженість», хоч чекали її вільної хвилини в день прийому громадян уперто і терпляче.

«Регіони» ні до чого. Це, мабуть, помилка...

Тим часом наші компетентні джерела повідомляють, що оточення затриманого Іванова намагається вплинути на особу, яка прийшла до нього з міченими грошима, аби змінити свідчення — мовляв, ті гроші — це просто повернений борг. Люди, які обурювалися, що розслідується лише отримання хабара, а не всi злочини Іванова, тепер шоковані можливістю його повернення в село. Тим паче що і без нього з депутатами сільради «працюють» дружина голови зi своїми синами та сумнівні «типи» — аби ті продовжували голосувати так, як треба клану Іванових. Ця жадiбна зграя шахраїв погрожує підпалами, розправами над дітьми, чвертуваннями, всіляким мракобіссям, залучаючи екстрасенсів та ворожок. Тож селяни написали кільканадцяте звернення до Президента Януковича...

До речі, про Президента. Якщо вірити людям, на «неугодних» влаштовує наїзди «спецгрупа», члени якої тренуються в лiсi за селом, у так званому «Спортивно–оздоровчому центрі на честь святого великомученика Георгія Побідоносця». Цей центр, як переконалася «УМ», — масивна будівля за височенним залiзобетонним парканом, охороняється, як невiдомо чия «мажорська» дача. Потрапити туди просто так неможливо, хоча табличка вказує, що тут усього–на–всього: церковний клас, секції з шахів, дзюдо і боксу (причому для підлітків). Чому центр для дітей відкрили у лiсi за поселенням, куди зовсім не зручно добиратися, невідомо. Може, тому, що тут підлітків насправді не тренують? Охоронець пояснив, що попередньо потрібно записатися за вказаним на стенді мобільним номером. «УМ» задзвонила — чоловік, що підняв слухавку, сказав, що з тренером поки зв’язатися неможливо...

Та «Центр Побідоносця» у дубовому лiсi примітний іншою деталлю — на його території розташовані, крiм ресторану, сауни, готелю, приймальні депутата Ю. Цікаленка та «регіонала», представника Президента у ВР Юрія Мірошниченка. Як потрапити до народних обранців, теж достеменно не ясно — графіків прийому громадян немає, та й де їм узятися в лiсi. Однак охоронець запевняє, що листи треба лишати депутатам у нього у «буді», без реєстрації. А на особистий прийом можна записатися за тим же номером, що і в спортивний клуб чи церковний клас. «За тим же номером» повідомили, що зустрічі з Мірошниченком не проводять...

Люди хочуть вірити, що представник Президента не має жодного стосунку до того «бєспрєдєла», що чиниться просто пiд серцем країни, а ім’ям пана Юрія на табличці просто прикриваються недобрі люди. Та й на листи, адресовані Президентовi громадою вiто–поштової сiльської ради, немає нiякої реакції, бо їх, шидше за все, перехоплюють i читають бандити. Або просто погано працює президентська пошта. Бо Віктор Янукович, як відомо всім, у будь–якому випадку «почує кожного» і допоможе.