Не Рада, а Госдума. Та хіба вона дума?

Учорашнє засідання Верховної Ради яскраво засвідчило, чим став український парламентаризм. П’ята колона, кнопкодави, борці з вітряками — можна підібрати багато «компліментів», якими український народ нагороджує нардепів. І недарма.

На засіданні в середу не розглядали резонансних проектів на кшталт реформування газотранспортної системи чи ринку землі. Ці голосування не обов’язково потрапили у вечірні випуски теленовин. Ішлося про речі, які для пересічного народного депутата (а це — обранець, що голосує «як Партія регіонів скаже») є, мабуть, несуттєвими: мораторій на закриття українських шкіл та можливість вносити проекти постанов про денонсацію міжнародних угод.

Почнімо з проекту постанови про запровадження мораторію на закриття українських шкіл у тих регіонах, де такі заклади становлять меншість. За цю ініціативу парламент віддав лише... 66 голосів.

«Влада системно проводить політику із закриття і знищення українських шкіл, доводячи батьків до відчаю і спроб самоспалення у разі продовження порушення прав їхніх дітей на освіту державною мовою, — прокоментував голосування автор проекту, «нашоукраїнець» Андрій Парубій. — Будь–які ви­правдання нестачею бюджетного фінансування на тлі небаченого зростання видатків у держбюджеті на обслуговування органів центральної влади не можуть сприйматися». Парубій нагадав, що минулого року в Україні було закрито 83 україномовні школи! «Парламентська більшість, керуючись політичними мотивами і намагаючись укотре прогнутися перед Росією, веде цілеспрямовану політику на знищення української мови», — заявив Парубій.

Кому конкретно подобаються такі явища в українській освіті і національній політиці? Партія регіонів дала лише 6 голосів, комуністи — взагалі жодного. Голосів могли додати фракції БЮТ і «Нашої України»: там проголосували, відповідно, 3 і 16 нардепів. Частина опозиційних депутатів вирішили вчинити демарш і залишили сесійну залу, висловлюючи протест проти політичних репресій. Вони, мабуть, і самі розуміли: сподіватися на успіх проекту — марно.

Розгляд іншого питання полягав у тому, що народні депутати — тобто більшість — добровільно відмовилися від власного права реєструвати в парламенті проекти законів про денонсацію міждержавних угод. Відтак право авторства залишилося лише в Президента та Кабінету Міністрів. За відповідні зміни до Регламенту проголосували 264 депутати.

Це голосування засвідчило, що Янукович побоюється перспективи втратити власну більшість у Верховній Раді. Навіщо йому цей закон (та й Путіну теж)? Навіть втративши контроль над парламентом, Янукович буде спокійний, що депутати не почнуть копати під «харківські угоди» з Росією або під потенційну угоду про створення газо­транспортного консорціуму. Бо ж право внести таку постанову матиме лише Президент і уряд, який ним, главою держави, контролюється.

Тому ясно, чим керувалися поводирі зовнішньополітичного курсу держави на чолі з Януковичем. А чим керувався депутатський корпус?..

P. S. Учора більшість провалила також опозиційний законопроект про вровадження мораторію на підвищення тарифів на житлово–комунальні послуги.