Нещодавно в Британському музеї у Лондоні було виставлено на огляд публіки найдревнішу друковану книгу світу. Вона датована 868 роком нашої ери і відома на Заході під назвою «Діамантова сутра». Варто пояснити, що сутрами (на санскриті «сутра» означає «нитка») називають давньоіндійські філософські, релігійні, наукові, медичні та філософські трактати. Оригінальна назва книги на санскриті, як подає її Британська бібліотека латинськими літерами, Vajracchedikaprajnaparamitasutra, а китайською мовою її переклав такий собі Кумараджіва, і її китайська назва звучить як Jin gang ban ruo bo luo mi jing.
Друковану «Діамантову сутру» знайшов 1907 року разом iз тисячами інших рукописних книг британський археолог та дослідник, угорець за походженням, сер Марк Аурел Штайн в Печерах Тисячі Будд поблизу міста Дуньхуань на північному заході Китаю. Стіни печери, в яких знайдено неоціненну знахідку, були штучно зміцнені людськими руками, а вхід до неї старанно запломбований. Археологи встановили, що старовинну бібліотеку було сховано та запломбовано приблизно 1000 року нашої ери.
Як «Діамантова сутра», так і рукописи виготовлені у вигляді довгих полотен, які, нiби сувої, накручувалися на дерев'яну палицю-серцевину. Знайдена сутра є священним буддистським текстом. Сутри копіювалися шляхом друку та вручалися всім гідним людям тогочасного світу. Сутру, що знайдена у печері, видрукував 11 травня 868 року (13-го дня, 4-го місяця, 9-го року Сянтон за китайським календарем) чоловік на ім'я та прізвище Вон Джей з метою подарувати її своїм батькам. Відповідний запис про це зроблено в кінці книги.
Ця книга була надрукована за сотні років до того, коли європейці окремо від китайців винайшли змінний набірний шрифт і започаткували книгодрукування. На той час своя окрема техніка друку існувала в Китаї вже впродовж приблизно ста років. Тобто знайдена «Діамантова сутра» є лише найстарішим відомим нам стародруком, але аж ніяк не першою книгою, створеною розробленим китайцями методом ксилографії. Якість друку та ілюстрацій «Діамантової сутри» свідчать, що тогочасні друкарі вже мали великий і тривалий досвід виготовлення таких книг. Не відомо, де саме був видрукуваний знайдений примірник, але на той час центром книгодрукування вважалося місто Січуань на південному заході Китаю.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
