Полтавські селяни приголомшені карколомними ціновими стрибками: пальне різко подорожчало, а їхня головна у «міжурожайний» сезон продукція — молоко — навпаки, подешевшала. Власне, ціновий бумеранг сьогодні б'є в самісіньке тім'ячко не тільки селян. Чого варте хоча б зростання саме в «дачний» сезон вартості проїзду в автобусах приміського сполучення більш ніж на третину! При цьому масові телевізійні сеанси новітніх кашпіровських від політики з навіюванням спокою і впевненості в завтрашньому ще «світлішому» дні нікого, м'яко кажучи, не заспокоюють. Як і публічне «відмивання» творців нинішньої критичної ситуації словесами про зміни світової кон'юнктури на ринку нафтопродуктів чи перманентні сезонні труднощі з коштами.
У цьому контексті навіть опоненти колишнього Прем'єр-міністра Віктора Ющенка визнають: саме за його прем'єрства Україні довелося пережити найсерйозніші фінансові та економічні випробування, пов'язані як із зовнішніми, так і з внутрішніми чинниками. Однак саме тоді, коли наш уряд очолював Ющенко, більшість тих катаклізмів, цінових «стихійних лих», залишалися практично непоміченими абсолютною більшістю пересічних громадян, оскільки вони не позначалися на їхніх гаманцях і шлунках. Отже, вирішувати макроекономічні проблеми можна не лише за рахунок простого люду? Зрештою, якою є оцінка Віктора Ющенка підгрунтя сьогоднішніх цінових стрибків і рецепт подолання надто болісного для десятків мільйонів українців «оскаженіння» тих же таки цін?
Про це власний кореспондент «України молодої» запитав Віктора Андрійовича на імпровізованій прес-конференції просто неба у селищі Чутове на Полтавщині, куди він завітав минулої неділі під час візиту в регіон. Його відповідь наводимо повністю.
— Згадайте, рік тому ми були свідками подібних «танців» цін на хліб, точніше на зерно, а потім і на хліб, з якого подорожчання перейшло на м'ясо, інші продукти. Знаєте, тут є одна залежність: якщо ми хочемо мати стабільну ситуацію на ринку і саме на цьому вибудовувати економічну перспективу, уряд повинен розуміти, що несе відповідальність за регулювання у базисі трьох ключових речей — зерно і зернопродукти, нафта і пальне, а також валюта. Все це, врешті-решт, інтегрально впливає на ціни. Якщо ви матимете ефективне регулювання цих трьох факторів, у вас ніколи не буде проблеми цін у жодному зі згаданих секторів. Тому в кожній країні є механізм, який через відповідне регулювання на цих секторах ринку забезпечує цінову стабільність.
Те, що рік тому ми мали зернову, а потім і хлібну кризу, є першим свідченням нерозуміння урядом тієї політики, яку повинна проводити влада. Коли в один аграрний рік вивозиться 10 мільйонів тонн українського зерна з виплатою компенсації по ПДВ за цю політику 1,6 мільярда гривень, а потім через 10 місяців пропонується покрити утворений дефіцит за рахунок імпорту трьох мільйонів тонн, розумною таку політику не назвеш. Ми зазнали колосальних втрат iз бюджету, щоб усе те покрити. Цей уряд забрав пенсії, зарплати тільки через невдале регулювання у зерновому секторі.
Те, що відбувається у бензиновому, енергетичному секторі, є продовженням того ж самого. Якщо уряд починає сьогодні адміністративно регулювати ринок, він копає могилу для багатьох років української перспективи. Ринок, котрий адміністративно обмежений сьогодні як з точки зору руху товарів, так і з точки зору ціни, на роки відкидає з цього ринку ефективних постачальників і переробників. Прикро, що уряд не розуміє: регулювати ціну треба через регулювання попиту і пропозиції, а не через адміністрування ціни. І ті заходи, яких вжив уряд, якраз і є тими речами, котрі треба було зробити навпаки. Тобто належало розкрити пропозицію: кожен, хто хотів сьогодні поставити в Україну ресурс сирої нафти, повинен мати політику фіскальної, митної й іншої підтримки, починаючи з кордону. Ми повинні запрошувати на наш ринок.
Оскільки політика проводиться у зворотному напрямку, переконаний у тому, що країна йде до серйозної економічної депресії. Ті тенденції, які були характерними для України 2—3 роки тому (а ми мали тоді найвищі темпи економічного приросту в Європі та Євразії), втрачаються. Ми приходимо до відчуття того, що втрачаємо позитивне сальдо торговельного балансу, у нас накопичуються дуже важкі суми обслуговування платіжного балансу, ми ввійшли в зону глибоко дефіцитного бюджету — все це говорить про те, що за таких умов у виробника немає перспектив жити стабільно і працювати ефективно.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
