Кіно і пітчінг

Днями завершився пітчинг кінопроектів, який підсумував конкурс на отримання державного фінансування у 2012–2013 роках. Хоча й нині далеко не всі проекти, які виграли попереднє змагання на держпідтримку, отримали заявлені кошти, надії вітчизняних кінематографістів на цей конкурс виявилися досить високими.

Усього до оргкомітету було подано 113 проектів. Члени Експертної комісії з питань кінематографії, що ознайомилися зі сценаріями, розкадровками, пробами та іншими представленими матеріалами, для участі у пітчинг–сесії відібрали 53. Режисери і продюсери мали за 10–15 хвилин розповісти комісії, до складу якої увійшли відомі та шановані представники вітчизняного кінопроцесу (серед них — кінознавець Володимир Войтенко, кінокритик і фестивальмейкер Алік Шпилюк, «прокатник» Антон Пугач, режисер Олег Фіалко та iншi), про особливості своїх майбутніх картин, їх художню концепцію та прокатну стратегію, після чого відповісти на запитання.

Пітчинги були розбиті на жанрові секції — від дебютних короткометражок до документальних картин. Хотілося б відзначити наявність окремого блоку фільмів для дітей, які багато років майже не знімалися в нашій країні.

Чимало виступів свідчили, наскільки незвичною формою є пітчинг для українського кінопроцесу, а деякі, на жаль, змушували сумніватися в профпридатності ораторів. Люди, які претендують на керівництво зйомками, часто не могли виразно пояснити, що саме, як і чому вони хочуть знімати, було чимало й таких, хто від питань членів комісії губився і навіть втрачав контроль над собою, вступаючи в суперечку. Почувши репліку «ну добре, це сюжет, але в чому полягає ваше режисерське бачення цього сюжету?» — багато хто не міг зрозуміти, що від нього хочуть. Ролики з розкадровками, фотофільми і фотопроби, представлені в рамках пітчингів, нерідко залишали враження неохайності і невиразності, мало хто був готовий до розмови про стратегію прокату і рекламу майбутніх стрічок.

І все ж минулий захід вселяє оптимізм. В останні роки фільми, що одержували найбільш солідну державну підтримку, зазвичай присвячувалися трагедіям вітчизняної історії, проте події епохи козаків чи Другої світової трактувалися їх авторами шаблонно і поверхнево — як за часів соцреалізму, тільки з протилежними оцінками. Нинішній пітчинг продемонстрував інтерес кінематографістів до важливих, актуальних проблем соціальної незахищеності та побутового насильства, які хвилюють їх потенційних глядачів набагато сильніше, ніж драми збіглих століть. У той же час деякі проекти були спробами створити зразки «жанрового», орієнтованого на широкі маси, кіно з національним колоритом, на зразок заявленої екранізації детективного коміксу «Максим Оса» про козаків–характерників і перевертнів. Відрадно, що поряд з представниками старшого покоління (Михайло Іллєнко, наприклад, після неоднозначної картини «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» розраховує отримати у держави 14 мільйонів гривень на новий фільм), на авансцену українського кінопроцесу намагаються пробитися режисери–початківці. Згідно з попередніми результатами, найбільш високі середні бали у секції ігрового кіно отримали проекти саме молодих кінематографістів: «Стіна» про мешканців будинку, що перебуває в аварійному стані, режисером якої заявлена дебютантка у великому кіно Ірина Громозда; «Плем’я» ще одного дебютанта Мирослава Слабошпицького, який збирається присвятити свій перший повнометражний фільм спільноті глухих — темі, вже порушенiй у його «Глухоті», що була удостоєна нагороди за кращу короткометражку на Берлінському МКФ; «Аутсайдер» Віри Яковенко, яка поставила кілька тепло сприйнятих аудиторією телемелодрам про дівчину, яка прагне завоювати визнання оточуючих, беручи участь у масових бійках.

Не можна не вітати і саму модель відкритого конкурсу, прагнення зробити відбір претендентів на державне фінансування більш справедливим і прозорим. Однак присвячена підсумкам пітчингу прес–конференція не залишила враження особливої прозорості. Були озвучені лише трійки лідерів голосування членів відбіркової комісії по кожній із секцій, повністю результати обіцяли розмістити на сайті Мінкульту днями. Тим часом у кулуарах ходили чутки про відмову деяких суддів поставити підпис під результатами голосування. Які ж проекти отримають держпідтримку, стане відомо тільки наприкінці січня. Також на прес–конференції з’ясувалося, що сім проектів, фінансування яких було схвалено після попереднього пітчингу, з різних причин обіцяних грошей не отримали. І серед них — новий фільм Кіри Муратової. За словами голови Держагентства з питань кіно Катерини Копилової, цей проект залишився без грошей через те, що студія–виробник картини не виконала якихось зобов’язань перед державою. Що ж, мабуть, не варто було сподіватися, що український кінематограф вступить у новий рік без старих проблем, хоча підстав для надій на краще все ж стало більше.

Олександр ГУСЄВ