Відкусити свій шматок м’яча

До першого свистка судді, який, окрім усього іншого, ознаменує початок великого поділу спільно спеченого україно–польського пирога під назвою «Євро–2012», залишилося півроку. Шансів заробити — попри всі політичні й економічні промахи керівництва України — більше таки у наших. За підрахунками польських експертів, уболівальники залишать на їхній території 900 млн. злотих (близько 258 млн. доларів), а у нас — 1,5 млрд. злотих (431 млн. доларів).

І цей рахунок міг би бути ще більшим, на нашу, звичайно ж, користь, — якби не два маленькі нюанси: нерозвинута інфраструктура у нашій державі та недовіра до України як держави з переліку «третіх країн». Відтак більшість команд, навіть ті, що змагатимуться в українських містах, обрали місцем базування сусідню Польщу. І на матчі прибуватимуть літаками. Добре, що такої фінансової можливості не має більшість уболівальників.

На стадіон — літаком

Офіційно команди–учасники з місцем базування ще не визначилися. Неофіційно — в Україні мешкатимуть лише дві футбольні дружини: Франції та Швеції. Решта чотири — на матчі доїжджатимуть. Збірна Англії, наприклад, поселиться у Кракові, звідки навідуватиметься на ігри до України: двічі до Донецька, один раз — до Києва. Цим фактом, до речі, публічно обурився профільний український віце–прем’єр Борис Колесніков. І навів у приклад дивним англійцям їхніх потенційних суперників — французів. Які не побоялися тут жити.

За готелі у Малопольщі англосакси заплатять 19 тисяч євро. Це тільки одна з частин суми, яка просвистить повз наші кишені. Голландці, які гратимуть у Львові та Харкові, а мешкатимуть поблизу того ж самого Кракова, заплатять лише за своє перебування 16 тисяч євро. Німці, які отаборяться у Гданську, залишать місцевим готельєрам 22,5 тис. євро. Рекордсменами із потрачених та водночас залишених не в Україні сум грошей за базування збірної стануть, як не дивно, португальці. Команда, що змагатиметься на львівських та харківських аренах, мешкатиме на заході Польщі, у готелі «Спа енд Спорт». Такий побут обійдеться їм у 33 тисячі євро.

При цьому польські експерти та навіть урядові чиновники зізнаються: рівень українських баз є вищим, ніж у їхній країні. Приватний бізнес за кілька років вклав у ці інфраструктурні об’єкти непогані кошти. Для «львівської» групи, скажімо, готували бази на Закарпатті і навіть отримали попередню згоду від однієї з команд. Представник навіть побував на цій базі, був приємно вражений рівнем комфорту, але весь його запал та оптимізм миттю вивітрилися, як тільки автівка виїхала за межі комплексу. Спортфункціонер зрозумів: якщо провезти команду такими дорогами, то на полі вони вже не зможуть показати нічого!

«Нам обіцяла допомогу місцева влада. Умови були такими: ми за свої кошти переобладнуємо спортивний комплекс, переводимо його з рівня «три зірки» на «чотири зірки», а вони доводять до воріт нову дорогу», — каже, не називаючи прізвища, співвласник спортбази із Тернопільщини. Попередньо йому також обіцяли базування однієї з команд групи В. — І що ж? Свою роботу ми виконали, але дорогу не збудували. І хто тепер сюди проїде, цими ямами? Може, тільки вболівальники, але й це не факт».

Добиратися на матч чартерним рейсом із Кракова в Донецьк — задоволення не з дешевих. Це раз. Втомлююче для футболістів. Це два. Але футбольні функціонери національних збірних йдуть на ці витрати та додаткові ризики з єдиною метою — вони прагнуть залишатися під захистом євросоюзівських стандартів, які хоча й не у повній мірі, але поширюються таки на Польщу. Та не на Україну.

Багаті британці замість ощадливих хорватів

Українська фінансова перевага — прогнозовані 431 проти 258 млн. доларів — це всього лише наслідки жеребкування. «Ми вже ні на що хороше не сподіваємося, — каже власник придорожного кафе між Краковом і Вроцлавом. — Подивіться, хто тут гратиме: Хорватія, Іспанія, Італія, Греція. Ще тільки Португалії не вистачало до повного щастя!».

Песимізм польського малого бізнесу полягає у тому, що сліпий жереб («Чесно кажучи, ми 2 грудня [день жеребкування] були в шоці», — це пряма мова) привів на їхню територію країни, які найбільше постраждали від економічної кризи. Плюс просто не надто багаті держави. До цього додаємо, що, за всіма прогнозами, впродовж першого і другого кварталу економічна криза у Єврозоні тільки загострюватиметься, причому Греція та Іспанія навіть готові вийти із зони євро та повернутися до драхми і песети відповідно. Звідси — величезні сумніви в організаторів, що вболівальникам у цей період буде до футболу. Або, щонайменше, — що на східну територію ЄС приїдуть справді ті, хто готовий тут щедро тратити гроші. Іншими словами, замість бритів та німців, які навіть нічиї своєї команди гучно відзначають десятками літрів випитого пива та з’їджених сосисок, у Польщі у червні наступного року гостюватимуть фанати, які перейшли на режим економії.

Україно–чеченський кордон

За руками учасників жеребкування пильно стежили і представники фіскально–репресивних органів обох країн. І тут уже привід радіти був на польському боці: «радість» прийняти футбольні дружини Англії та Німеччини відчує таки Україна. Йдеться не про рівень майстерності форвардів, а про вболівальників, які приїдуть підтримати своїх. «Англійці однозначно найнебезпечніші, — каже професор Вищої школи права і адміністрації у Пшемишлі доктор Адам Тараха на семінарі, організованому для українських журналістів у Жешуві. — Адже саме британці — причому з великим відривом — очолюють усі світові рейтинги футбольних хуліганів». На другому місці йдуть німці. Перші, нагадаємо, грають у Донецьку і Києві, другі — у Львові і Харкові.

Чи зможуть наші правоохоронці впоратися — не одразу палицями по голові, а м’якими, євростандартівськими, методами роботи — з юрбами п’яних іноземців у повному бойовому облаштунку, — питання, що залишається відкритим. З одного боку, ми змушені виконувати вимоги УЄФА — і забрати міліцію із стадіонів, аби не провокувати агресію. З іншого боку, далеко не факт, що стюарди, які прийдуть на зміну «товаришам сержантам», зуміють контролювати ситуацію. Зрештою, не факт, що українська міліція бездоганно контролюватиме прилеглу до стадіонів територію. Представники українського МВС, принаймні на семінарі у Жешуві, старанно намагалися зробити вигляд, що ситуація у них під контролем. Щоправда, без переконливих деталей.

На відміну від польських колег, які над проблемою працюють уже давно, ґрунтовно і послідовно. Така активність не від доброго життя: польські фани — звичайно, не англійці, але за своїм хуліганським темпераментом народ дуже і дуже непростий. І масові побоїща на стадіонах, чого у нас, на щастя, майже не практикується, — там звичне явище. Для запобігання хуліганству поляки використовують кілька апробованих на Заході моделей. Скажімо, спотерство — у складі фанів команди є поліцейський у штатському, який є «своїм серед чужих» і «чужим серед своїх» одночасно. Таким чином спотери утримуюють очільників ультрас від протиправних дій та інформують про хитрощі, за допомогою яких вони обдурюють поліцію. Наприклад, їдуть на матч під виглядом паломників до святих місць, а по дорозі замість хоругв дістають холодну зброю. Або що флаєри на стадіони проносять... самі футболісти — і під трибуною тихцем передають фанам. Українська міліція з підозрілими вболівальниками працює ще радянськими методами: замість легальних спотерів використовує таємних інформаторів, що перебувають «на гачку» у правоохоронців за колишні злочини. Їхнє завдання — просто «зливати» імена зачинщиків безпорядків.

А тим часом питання безпеки, виявляється, має цілком конкретний економічний вимір: деякі команди–учасники відмовилися базуватися в Україні через... ймовірну загрозу своєму життю. «Як би там не було, але Ахмед Кадиров (екс–очільник Чечні. — Ред.) загинув таки на стадіоні, — сформулював занепокоєння європейців доктор Вищої школи права і адміністрації Войцех Коніщук. — Тобто Росія близько. А чи легко перетнути російсько–український кордон? Ви, місцеві, можете підтвердити, що це можна зробити без проблем. Звідси й уявлення іноземних гостей про свою небезпеку».

Звичайно, ми з вами чудово розуміємо і навіть намагаємося пояснити людству, що Україна — не Росія і тим паче не Чечня, а отже, вести мову про причини тероризму у нашому випадку якось алогічно. Але, з точки зору далекого від нас Заходу, все виглядає не настільки очевидно. Особливо у світлі останніх політичних тенденцій, які все ж таки, можливо, трохи спотворено, відлунються у «старій» Європі. Питання — чи відкриємо ми себе світу і таким чином зможемо заробляти додаткові мільйони на туризмі? — відтак повисло у повітрі.

А ТИМ ЧАСОМ...

Спільний перетин і льотчики–«стукачі»

Ще одне питання наших прибутків і нашого іміджу — транспортна інфраструктура. «Ми сиділи і молилися, щоби ваші встигли вчасно закінчити реконструкцію Львівського аеропорту. Адже у гіршому випадку — якщо «Ім. Данила Галицького» залишився б із короткою злітною смугою — ми вже навіть підготували контрваріант: приймати пасажирів у Жешувському летовищі «Ясьонка» й автобусами возити до Львова. Це означало би тільки одне — цілковитий колапс на сухопутних кордонах», — чесно зізнавалися у дружніх розмовах представники польських прикордонних служб. Утiм офіційно «стражі гранічні» значно оптимістичніші. Тим паче аеропорт таки запрацював. «Навіть уявити собі неможливо, що під час «Євро–2012» будуть такі черги на переходах, як нині», — каже екс–міністр юстиції Збігнєв Цьвіонькальський.

Серед ноу–хау, які, втiм, уже існують у світі, але не на українських кордонах, — спільний контроль. Так, на переході «Кросьценко—Смільниця» контроль здійснюватимуть на польському боці, а «Нижанковичі—Мальховіце» — на українському. Серйозно модернізують і діючі пункти пропуску. Так, на переході «Медика—Шегині» збудували новий пункт для тих, хто переходить кордон пішки, також відкрили пункт, який сканує вантажний транспорт і так звані «скоси». Відтепер автівка не займатиме чергу до певного віконця, а стоятиме у загальній черзі і потраплятиме до вільної пари прикордонник/митник. «Вийде, по–перше, значно швидше, а по–друге, зменшиться загроза корупції, адже ти до останнього не знаєш, до кого потрапиш, — каже комендант відділення прикордонної служби Домінік Трач. І додає: — Німеччина, Португалія, Данія гратимуть у Львові. Ми можемо сказати з великою ймовірністю, що принаймні німецькі фани поїдуть. А отже, роботи буде багато».

Нововведення чекає також на летовищах. «Прискорюватимемо оформлення пасажирів за допомогою екіпажів літаків, які братимуть інформацію в аеропортах вильоту, а потім передаватимуть її наземним службам після посадки, — розповідає помічник голови Держприкордонслужби України Сергій Астахов. — Це особливо важливо, адже у містах проведення чемпіонату літаки сідатимуть з інтервалом 2–3 хвилини». Таку схему винайшли в Німеччині, а апробували її у Києві — 2 грудня, під час жеребкування учасників чемпіонату. І доволі успішно. Тоді до столиці України прибуло 3 тисячі додаткових гостей.