Ялинка для бомжів

Справжнє свято матимуть у новорічну ніч ті полтавські безхатьки, хто зайде «на вогник» тільки–но відкритого Центру адаптації для бездомних осіб та звільнених із місць позбавлення волі. Центр було відкрито з ініціативи місцевої благодійної асоціації «Світло надії», активісти якої мають чималий досвід підтримки не зовсім «пропащих», себто здатних до переосмислення власного буття, людей «соціального дна» (наркоманів, алкоголіків тощо).

Нічліжка — тільки для «вічних» бродяг

У створенні Центру неабияк допомогла міська й обласна влада, що дозволило фактично за кілька місяців у одноповерховому приміщенні колишнього територіального Центру соціального обслуговування пенсіонерів облаштувати пристойний притулок для тих, хто з різних причин позбувся даху над головою. Частину меблів, необхідних у побуті речей та одягу передали Центру й небайдужі полтавці. Розрахований він загалом на одночасне перебування 30 осіб, зараз тут — 18 ліжкомісць. Одна з кімнат слугує фактично нічліжкою для бродяжок, які втратили мотивацію до змін у своєму житті й шукають лише сякого–такого харчу та теплого місця, де можна заночувати, пересидіти люті морози, щоб мандрувати далі...

Як повідомив «УМ» заступник керівника асоціації «Світло надії» Сергій Жук, за перший тиждень роботи Центру до нього прибилося 8 таких «клієнтів». Однак невдовзі, коли настануть справжні морози й сюди потягнуться «завсідники» підвалів та горищ, очікують значно більшого «напливу». Окремо від них, в іншій частині приміщення, розташовують «інтелігентнішу» публіку — ту, яка хоче повернутися до нормального життя. Працівники Центру беруться допомогти таким людям відновити втрачені документи, працевлаштуватись, а також зареєструватися (раніше це називалося «пропискою»). Задля цього тут мають намір уже найближчим часом набути статусу Центру реєстрації, що дозволить заносити адресу притулку в усі офіційні документи бездомних громадян.

...І прихисток для тих, хто не втратив надію

Зазвичай потреба в цьому виникає в тих, хто щойно повернувся з місць «не надто віддалених». Хоча першою підопічною тамтешніх волонтерів стала 78–річна бездомна бабуся, котру зараз влаштовують у розташований під Полтавою будинок для старих. Такі люди можуть мешкати у Центрі до півроку, доки владнаються всі формальності з тими ж таки документами й визначиться, принаймні, найближча перспектива з житлом і роботою. Тож, звісно, й умови для них створені кращі, ніж для бродяг. Ще ліпші вони в кімнаті, яку обладнують для матерів із дітьми.

Вже трапився і перший курйоз. Пізно увечері до працівників Центру «достукався» чолов’яга, котрий, як кажуть, «лика не в’язав». А оскільки п’яних сюди не приймають, то його відвели до розташованого поруч наркологічного відділення. Вранці ж з’ясувалося, що той чоловік живе у сусідньому будинку, та «під великою мухою» переплутав його з притулком для безхатьків і постукав саме сюди... Зазначимо, що до 22–ї години тут чергує міліціонер, який водночас координує роботу пункту охорони громадського порядку на довколишній території. Повноцінної їдальні у Центрі ще немає, тож зараз тут годують людей безкоштовно переважно продуктами швидкого приготування та консервами. Першу партію таких харчів передала Центру міська рада підприємців.

Роботою закладу сьогодні опікуються активісти «Світла надії», залучаючи для цього близько десятка своїх людей. Водночас міська влада пообіцяла профінансувати діяльність п’яти соціальних працівників. Комунальні послуги також сплачуватимуть із міського бюджету. «Зараз прагнемо налагодити найтісніші зв’язки насамперед із наркологічним та туберкульозним диспансерами, де обов’язково обстежуватимуть наших підопічних, а також із санепідемстанцією, — каже Сергій Жук. — А на Новий рік неодмінно влаштуємо для них свято. Ялинка і телевізор там уже є, днями відніс туди ще й DVD–програвач. Святкова вечеря також буде, правда, без салату олів’є. Привітаємо всіх і побажаємо, щоб наступні новорічно–різдвяні свята вони зустрічали вже у власних домівках».