Келих без наслідків

Навіть діти знають, що Мін­охорони здоров’я попереджає: вживання спиртних напоїв шкідливе для здоров’я. Утiм малі дози, скажімо, натурального вина (це також відомо багатьом) ще з давніх давен використовували як ліки. Хоча й на цьому не будемо нині концентрувати увагу. У передноворічні дні для більшості актуальне питання: яке спиртне вибрати для святкового застілля?

Щоб не труїтися — краще нічого не пити

Хто любить попа, хто — попадю, а хто — їхню дочку. Звичайно, при виборі спиртного кожен орієнтується на власні смаки та вподобання. Одні не уявляють зустріч Нового року без келиха шампанського, інші «чокаються» винятково горілкою, малі дози якої людська печінка витримує навіть після жовтяниці, а є ті, що не пригублять за столом нічого, крім соку, якщо немає коньяку. Будь–який з обраних напоїв має бути якісним. Формально на кожну пляшку спиртного продавці повинні мати сертифікат відповідності.

Якщо ви не буквоїд і вимагати супровідну документацію не збираєтесь (хоча маєте законне право) — можна орієнтуватися за ціною. Якщо вона підозріло низька на горілку чи вино — які б малі доходи ви не отримували — таке спиртне краще не брати. Хоча, скажімо, у великих магазинах, де великий товарообіг, трапляються дійсно привабливі акційні пропозиції від виробників. Однак і таке зниження цін має граничну межу. Наприклад, грузинські вина не можуть коштувати менше 40 гривень за пляшку. Якщо за половину цієї ціни вам пропонують у сільському магазинчику «Алазанську долину», навіть не сумнівайтеся, що Грузією там і не пахне. Не може бути роздрібна ціна, яка включає у себе, зокрема, й витрати на транспортування й оплату праці продавців, бути нижчою за собівартість продукції. Тож якщо у тому–таки сільському продмазі вам пропонують півлітра горілки за 10 гривень — пожалійте своє здоров’я. Щоб не труїтися метиловими спиртами, краще вже нічого не пити.

Феєрверк iз шампанського

За традицією королем новорічного столу є шампанське, вистрiлюючий корок якого трохи не в кожному домі (та й на вулицях) сповіщає про прихід наступного року. Хоча узагальнююча назва цього напою не зовсім коректна. «Шампанське України» — це лише біле вино, от ігристі вина — це й білі, й рожеві, й червоні, насичені діоксидом вуглецю так званого ендогенного (внутрішнього) походження: у процесі бродіння під тиском сусла чи вторинного бродіння виноматеріалів у герметично закритих ємкостях — пляшках чи резервуарах.

Класичний спосіб бродіння у пляшках — складний процес, але він дозволяє отримати напій iз багатим ароматом і смаком. До того ж «пляшкове» шампанське прийнято витримувати. Кращі винороби Франції витримують шампанське у пляшках 5 і навіть 10 років. Відповідно до вітчизняних стандартів, «Шампанське України» — це напій без витримування, «Шампанське України» класичне — напій iз трирічною витримкою вина у пляшках на дріжджах. Ігристі вина можна характеризувати словом «витримане», якщо воно чекало свого часу у пляшках у спеціальних умовах не менше 9 місяців. Звичайно, ціна витриманих вин висока. Більшість вітчизняних виробників застосовують резервуарний спосіб виробництва шампанського й ігристих вин.

Для покращення показників другого бродіння у виноматеріал (до бродіння) дозволено додавати цукор і коньячний спирт. У «пінних напоях» не повинно бути фарбників і ароматизаторів. Але не варто боятися присутності у складі шампанського дозволених винної та лимонної кислот. Щоправда, стосовно останньої є свої нюанси. За вітчизняними нормами, вміст лимонної кислоти не має перевищувати 2 г/л. За міжнародними вимогами Асоціації виноробів — Organisation international de la vigne et du vin — не більше 1 г/л. До речі, цю міжнародну норму у стандарти щодо шампанських та ігристих вин нещодавно вписала Росія.

Сподобається вам ігристе вино чи ні, значною мірою залежить від вмісту в ньому цукру. Тому нагадаємо: екстрабрют (стосується і «Шампанського України», й ігристих вин) — це концентрація цукрів — не більше 6 грамiв на дециметр кубічний, брют — не більше 15, екстрасухе — 16—19, сухе — 20—30. Далі показники для шампанського України й ігристих вин дещо різняться: напівсухе — відповідно 35—45 та 35—50, напівсолодке — 55—65 та 55—80, солодке — не менше 75 та 85—120.

Ще одна дрібничка. Часто шампанське й ігристі вина закупорюють корковими пробками. В ідеалі такі пляшки треба зберігати у горизонтальному положенні — у кінцевому результаті це позначається на смакових відтінках.

Про коньяк, дубові чіпси і бренді

Усе частіше на святкових столах українців, у чиїх традиціях — мед–пиво пити й чарочку оковитої, — з’являється коньяк. Цей міцний алкогольний напій виробляють з високоурожайних сортів білого, рожевого і червоного винограду з нейтральним чи легким квітково–фруктовим ароматом. Переробляють виноград за схемою приготування білих вин. Потім, щоб молодий коньячний спирт перетворити на коньяк, його витримують у дубових бочках або ємностях, заповнених деревиною дуба: брусками чи стружкою (так звані дубові чіпси). Період витримки визначає статус коньяків: ординарні зроблені зі спиртів, які настоювалися від 3 до 5 років, марочні — з тих, що витримані не менше 6 років. Оскільки коньяки — це результат купажу (змішування) спиртів, то середньоарифметичний вік напою — кількість зірочок — визначають за спеціальною формою.

Купаж — це змішування не лише витриманих коньячних спиртів, а й додавання пом’якшеної води — для зниження міцності напою; цукрового сиропу — для пом’якшення смаку та так званого цукрового колера — для того, щоб отримати інтенсивніший колір. У справжньому коньяку не має бути ні фарбників, ні консервантів.

Один iз найпоширеніших способів фальсифікації коньяків — це підміна коньячних спиртів звичайним харчовим, який використовують для виробництва горілки. Утiм вона не шкодить здоров’ю. Найжахливіше, коли фальсифікатори використовують технічний спирт. Як правило, «палений» коньяк — це спиртова настоянка чаю. Трапляється, невитримані або мало витримані коньяки продають як 3—5–річні або навіть марочні.

Узагалі назву «коньяк» має право носити лише продукція, яку виробляють зі спиртів з однойменної французької провінції. Але є пострадянські нюанси. В Україні напій має назву «коньяк України», який не можна експортувати, але можна реалізувати на внутрішньому ринку. Ця казуїстика існуватиме, допоки Україна не стане членом ЄС. Загальноприйнята назва міцного напою — бренді.

За результатами нещодавно проведеного спеціалістами центру споживчих експертиз «Тест» дослідження, чотири зразки 5–зіркового ординарного коньяку вітчизняного виробництва: «Шустов «Гран–прі Париж V.V.S.O.P.», «Коктебель «П’ять зірок», «Шабо V.S.O.P.» та «Таврія» — справжні і якісні. Щодо індивідуальних оцінок сомельє і звичайних споживачів, то обом категоріям дуже сподобався «Шустов» — на «відмінно», трохи менше — на «добре» — «Коктебель». Стосовно інших двох зразків думки розділилися: смак і запах «Шабо» і «Таврії» непідготовлені пробанти оцінили на «добре», а професіонали — на «відмінно».

Звичайно, вибір напою до новорічного столу значною мірою залежить від наповнення гаманця. Але краще вибрати менший об’єм якісного спиртного і насолоджуватися ним, аніж упитися фальсифікатом і підшуковувати на ранок засоби від наслідків бодуна або боротися з харчовим отруєнням.