Порожній рейс і привид колапсу

Схоже, головну ілюзію нинішньої української влади — «вламати» Росію на суттєву газову знижку і при цьому не віддати стратегічному партнеру найліквіднішу власність — учора було розвіяно. І, можливо, остаточно. Упродовж останнього місяця Прем’єр Микола Азаров повторював, мов мантру, фразу — домовленостi про ціну 230 доларів за тисячу кубометрів — майже досягнуто. І, мовляв, жадану угоду підпишуть ось­ось. Проте довгоочікуваний для Києва документ так і не з’являвся, а Кабмін до останнього тягнув iз бюджетом на 2012 рік, не знаючи, яку вартість природного палива писати у витратній графі. Злим оракулом у понеділок став керівник правлячої фракції у парламенті Олександ Єфремов, який заявив — сподівання на ціну 230—240 доларів у наших серцях залишаються, але верстати бюджет будемо під песимістичні 416...

Єфремов, схоже, орієнтувався на очільника «Газпрому» Олексія Міллера, який недвозначно заявив — до кінця нинішнього року нового договору підписано не буде. Але назустріч песимістичному для нас курсу з київського летовища «Бориспіль» мужньо вилетіли два літаки: Президента і Прем’єр­міністра.

«Кровопивці прилетіли!»

Перемовини на найвищому рівні проходили за досить цікавою схемою. Український Президент Віктор Янукович домовлявся зі своїм російським колегою Дмитром Медведєвим (який мало впливає на паливний сектор у своїй країні). А паралельно з цим господар російських надр Володимир Путін вів перемовини з Миколою Азаровим (який мало на що впливає в Україні). Як наслідок, спочатку до Москви вилетів Янукович, який усамітнився з Медведєвим у його резиденції в Горках. Питання — буде чи не буде Федорович у Білокам’яній — вчора залишалося інтригою номер один. Ще вранці Кремль офіційно заявив, що візит скасовано. Банкова ж не підтвердила, але й не спростувала цю інформацію. Врешті­решт наш гарант таки випросив аудієнцію у Медведєва, і ввечері президентський літак таки взяв курс на північний схід.

Очільник Кабміну Микола Азаров терпляче чекав результатів розмови і, як наслідок, відмашки з боку свого старшого товариша. І нарешті вже досить пізнім вечором його прес­служба повідомила — Азаров таки летить до Москви! Незважаючи на пізній час та явно втомленого важким робочим днем Володимира Путіна.

Останнього нічний рейс iз Києва, схоже, дещо вивів із рівноваги, і Путін почав багато жартувати. У своїй фірменній кадебешній манері. «Доброго вечора, Володимире Володимировичу», — привітався з ним Азаров. «Доброї ночі», — з холодною усмішкою парирував ВВП. «Доброї ночі, — намагався у відповідь м’яко віджартовуватися донецький хлопець Микола Янович. — У вас — ніч, а у нас — ще вечір». «Тому ви у нас кров­то і п’єте. Сідайте», — гостинно відповів російський прем’єр­міністр.

Після протокольних фраз про необхідність поглиблення двосторонньої співпраці, зростання інвестицій в економіку знову перейшли до головного. Тобто, до газу. «Ми мали змогу поговорити раніше. Та й зараз є про що говорити, — сказав Путін. — Наші колеги у постійному контакті один з одним перебувають. Ось Юра (міністр палива і вугільної промисловості України Юрій Бойко. — Ред.) уже хотів на нашу сторону сісти». Бойка, як відомо, вважають креатурою Росії і людиною, яка досить мало підпорядкована очільнику українського уряду. Азаров відреагував на репліку болісно: «Уже втратив орієнтацію»... Але Путін легко переграв його. «А ось Міллер (голова «Газпрому»), я відчуваю, скоро пересяде до вас», — сказав він.

Час грає проти нас

Нічна чоловіча розмова, як і передбачалося, завершилася нічим. «Зроблено черговий крок до зближення позицій. Ми шукаємо позитивне рішення. Хочемо знайти надійні юридичні формулювання, які будуть довготерміновим фундаментом для розвитку нашої економіки», — сказав Микола Азаров. У перекладі з чиновницької на людску це означає повний крах. І на уламках сподівань у Москві залишили двох міністрів — «паливного» Юрія Бойка та міністра юстиції Олександра Лавриновича. «Вони повинні остаточно узгодити всі питання та опрацювати формулювання нової угоди, — повідомив Азаров. Та додав фразу, від якої просто віяло потужним і нездоровим оптимізмом. — Тому я пропоную, якщо компромісу буде досягнуто буквально найближчим часом, зібрати засідання уряду і розглянути необхідні рішення в комплексі, включаючи проект бюджету на 2012 рік».

У тому, що жодного компромісу не буде, не сумніваються ні в Москві, ні у Києві. Маємо на увазі, недержавні аналітики. Крайнього терміну для досягнення домовленості не існує. І Росії вигідно нікуди не поспішати. «Росія може чекати, а Україна — ні, — сказав близький до «Газпрому» аналітик Костянтин Сімонов. — Ми знаємо, що бюджет України вже верстається з ціною 416 доларів. Але середньорічна ціна може бути ще вищою. Чи витримає бюджет України цю ціну — велике питання. Якщо українські керівники вважають, що їм потрібна економіка, то іншого шляху, ніж вирішити питання з «трубою», у них нема».

Таку ж позицію поділяють і галузеві експерти. «Навіть якщо сторони оголосять, що домовилися, то їм треба буде ще рік, аби залагодити всі деталі, — цитують ЗМІ неназване джерело у російському міністерстві енергетики. — Ще тиждень тому тут був великий рух, але нині все спокійно».

«Сьогодні ми бачимо, що домовленостей не досягнуто, — коментує ситуацію «УМ» незалежний експерт Володимир Саприкін. — Щоправда, чисто теоретично, шанси домовитися до нового року залишаються. Але вони тануть iз кожним днем. Формальною причиною зриву перемовин може бути пропозиція російської сторони, яка запропонувала неприйнятні для Києва умови. Очевидно, нам доведеться піднімати ціни на газ для населення. А також задіювати механізм компенсації його вартості. «Зайвих» грошей для цього у бюджеті немає, тож доведеться урізати вже існуючі статті витрат. І заощаджувати все більше і більше. Втім можливо, що у разі підняття газових цін для населення ми зможемо домовитися про черговий транш кредиту Міжнародного валютного фонду».

Український експерт у сфері енергетики Олександр Нарбут ще категоричніший. «Нинішній діалог закінчиться безрезультатно, якщо ми надалі використовуватимемо цю формулу роботи і цю парадигму, — сказав він «УМ». — Маю на увазі також нинішній склад команди перемовників. Адже керівник цієї команди (Юрій Бойко. — Ред.) упродовж двох років діє від імені держави та вирішує свої особисті проблеми. Президент — якщо він хоче успіху в діалозі з РФ — має ухвалити відповідне кадрове рішення. Оргвисновки мають також торкнутися і керівника цього перемовника — Прем’єр­міністра». На думку Нарбута, наступного року, напередодні президентських виборів у Росії, вони можуть піти нам на поступки. Але ці поступки будуть невеликими і нетривалими. «Наступного ж року ми платитимемо понад 400 доларів за тисячу кубометрів, — каже аналітик. — Сьогодні наша ціна — це 515 доларів мінус 100 доларів так званої знижки, яка враховується як частина державного боргу. Але не треба забувати, що на початку року вартість газу є завжди вищою. Для української економіки такий хід подій означатиме колапс».

«Така ціна газу остаточно зруйнує архаїчну українську хімічну промисловість», — каже Сімонов. Шляхів для маневру в нас залишилося небагато: або «здавати» частину труби, і отримати відстрочку «вироку смерті» — як це відбувається нині в Білорусі, або проводити прозору реформу паливного сектору, втрачаючи тіньові прибутки та домовляючись із Заходом — чого не хоче нинішня влада. Або, третій варіант, — сподіватися на «якось пронесе».