Країна Христианія: досвід створення раю на землі

      Кінець анархістській вольниці в Копенгагені? Після 33 років толерантного ставлення до найбільшої комуни хіпі в світі, якою є копенгагенська Христианія, данська влада вирішила нарешті легалізувати та впорядкувати життя в цій самопроголошеній країні, повідомила на початку червня Бі-Бі-Сі. Відповідно до закону, що його парламент Данії прийняв 1 червня, багато з тих будинків, які впродовж останніх десятиліть були самовільно зведені на території колишнього морського форту, будуть знесені, а натомість на території Христианії зведуть 300 нових, більш сучасних будинків.

      На територію комуни, яку з 1971 року розпочали заселяти хіпі, артисти, різної масті лівi й анархісти та прибічники альтернативних стилів життя, впродовж багатьох років її існування не ступала нога данського поліцейського, хоча у всьому світі було відомо, що Христианія є «наркотичним раєм». Але коли на початку цього року до хіпі все ж завітав у гості з обшуком поліцейський підрозділ iз боротьби з наркотиками, то навіть бувалі поліцейські були вражені: щорічні «виробничі потужності» місцевої індустрії вирощування, переробки та постачання марихуани були оцінені в 80 млн. доларів. До добре відомого ідеологічного принципу хіпі «Кохайтеся, а не воюйте» відтак можна додати ще й економічний: «Вирощуйте марихуану — і не будете знати бідності».

      Після такої знахідки поліцейських уряд Данії у черговий раз заявив про свій намір взагалі ліквідувати комуну, але на її захист стали значна частина данського суспільства та ЗМІ, лівi парламентарiї, правозахисники та артисти. Урядовцям нагадували як про права людини, так і про те, що Христианія є головною туристичною принадою Копенгагена і за рахунок неї міський та державний бюджети поповнюються солідними коштами. Уряд змушений був відступити. Невдовзі кілька тисяч мешканців Христианії змушені будуть платити за комунальні послуги: за газ , електричний струм, які вони до цього просто підкрадали у міста. І, звичайно ж, христианцям доведеться забути про підробляння на наркотиках — житимуть лише за рахунок грошей, що заробили на туристах.

Історія комуни хiпi

       Багато людей, які розпочинали цей експеримент, уже не живуть тут, але досi живе їхня засаднича мрія про необмежену свободу та ідея про місто, яким керували б винятково його мешканці. Як мешканців комуни, так і її симпатиків у всьому світі все ще збуджує магічна суміш анархії та любові цього «вільного міста».

      А все розпочалося 1970 року з того, що група мешканців одного з районів Копенгагена самовільно знесла огорожу навколо колишнього морського форту, щоб мати майданчик для ігор дітей та й самим інколи поніжитися на травичці. Того ж року в сусідньому районі Шарлоттенборг відбувся фестиваль під назвою «Давай і бери», на якому різної масті хіпі та диваки демонстрували публіці як себе, так i свої вироби та художні твори, театральні вистави та вуличні сценки. У зв'язку з цим фестивалем з'явилася альтернативна незалежна газета Hovedbladet («Головна газета»), в одній зі статей якої містилася пропозиція розселити у залишених військових казармах форту хіпі та інших бездомних і неприлаштованих у житті молодих людей. Газетна стаття знайшла неочікуваний відгук: до бараків у Badsmandsstraedes kaserne почалася масова міграція людей з різних прошарків суспільства. Ось так народилася Христианія.

      Поліція неодноразово намагалася виселити людей із захоплених бараків, але змушена була здатися, оскільки в комунi мешкало вже занадто багато людей. 1972 року парламентарії були змушені піти на компроміс iз мешканцями комуни: Христианія погодилася платити за воду та електрику, а натомість отримала статус «зони соціального експерименту». За угодою, експеримент мав продовжуватися так довго, як мешканці комуни будуть платити за комунальні послуги. Але наступного року змінився як уряд, так і його ставлення до Христианії. Урядовці розробили план очищення території та встановлення огорожі, аби недопустити сюди небажаних відвідувачів. Та христианці відповіли акцією, якої Копенгаген і вся Данія ще не бачили. В той час у Копенгагені мав відбутися щорічний саміт НАТО. З цієї нагоди театральна трупа «Сальвос» організувала в місті грандіозний хепенінг за участі «армії НАТО», сотень перевдягнених у військові мундири учасників, які захопили всі стратегічні пункти міста включно з приміщенням Данського радіо, в ефірі якого оголосили, що країна окупована силами НАТО і потрібно організовувати загони самооборони для боротьби з урядом та поліцією, які перейшли на бік окупантів. Упродовж кількох годин уся нація була у трансi, оскільки люди не розуміли, чи це жарт, чи справді сталася така неординарна подія. Принижений таким «жартом» уряд вирішив залишити своїх кривдників у спокої.

      На той час Христианія була вже добре організованою. Її територія була розбита на десять менших адміністративних одиниць з самоврядними урядами. А головним органом комуни стали Загальні збори, в яких могли брати участь та приймати рішення шляхом демократичного голосування всі мешканці. Тоді ж з'явилися перші дві галузі промисловості Христианії: сміттєпереробна та металопереробна. Іншими словами, мешканці комуни вишукували на звалищах міста цінні, з їхньої точки зору, предмети, з яких місцеві ковалі-самоуки виготовляли сувеніри для продажу туристам. Також швидкими темпами розвивалася промисловість побутового приладобудування: виготовлення з використаних металевих бочок з-під нафти та бензину «печей-буржуйок» для обігріву халуп хіпі в холодні зимові місяці.

      У перші роки існування Христианія вславилася своїми театральними та політичними акціями. 1974 року під час виборів до міської ради Копенгагена христианці подали виборчі списки з кандидатами від 12 своїх політичних партій. Завдяки скоординованим діям їм вдалося провести до міськради жінку, яка впродовж усього депутатства влаштовувала незабутні шоу як у міськраді, так і перед ЗМІ. Також 1974 року христианці організували перше «Різдво для бідних і самотніх», яке виглядало таким чином: мешканцi Христианiї вийшли в місто та розпочали на очах очманілих від несподіванки продавців цупити все з полиць універмагів та продовольчих магазинів і щедро роздавати ці «подарунки» на вулицях малим і старим. Акція була «вдалою», бо кадри арешту та побиття поліцією злодюжок розлетілися по всьому світу і стали чудовою рекламою для Христианії. Відтоді акції «різдво для бідних і самотніх» стали традиційними, але вже в iнакшiй формі: христианці за власні кошти організовували різдвяну вечерю для приблизно двох тисяч бездомних Копенгагена.

      1975 року центральний уряд прийняв чергове рішення про ліквідацію Христианії до квітня 1976 року. Та цього разу на боці христианців уже були міська рада Копенгагена і багато мешканців міста й країни. Христианці встигли показати себе хорошими господарниками та самоврядниками. На території комуни на той час уже діяло підприємство зi збирання та переробки сміття, було відкрито комунальну лазню, дитсадок, магазини та майстерні з виготовлення сувенірів, які давали непогані прибутки. Христианці здобули додаткові симпатії мешканців Копенгагена завдяки презентації в місті сатиричних і пародійних вистав та організації так званої «Веселкової армії». «Веселкові бійці» були одягнені в костюми різних кольорів. Мешканці Христианії запросили всіх мешканців Копенгагена та Данії відвідати їхнє «вільне місто» і самим оцінити, чи становить воно якусь загрозу, як стверджував уряд. Десять тисяч данців відгукнулися на це запрошення. Як результат, провідні данські рок-групи записали музичний альбом на підтримку Христианії, Національний музей Данії видав книгу про цю комуну альтернативного стилю життя, а архітектори розпочали з ентузіазмом обговорювати ідею «вільного міста». У квітні 1976 року всією Данією прокотилися багатолюдні маніфестації на підтримку Христианії. Парламент був змушений прийняти рішення про відкладення терміну закриття комуни.

      1977 року христианці, серед яких на той час переважали поети та музиканти, з нагоди запланованого для проведення в Христианії фестивалю поезії та музики «Любов і хаос» вирішили провести у своїй колонії «генеральне прибирання». Територія була ретельно прибрана, а більшість будинків — перебудовані. На згадку про той фестиваль залишився альбом «Наша музика» з рідкісними зразками альтернативної поезії та музики. 1978 року Христианія стала тим місцем, де зароджувався данський панк-рок. Одночасно на території комуни було відкрито власні оперу та кілька театральних сцен. Христианські театральні трупи почали здобувати міжнародне визнання. 1981 одна з них була запрошена до італійського міста Модена на міжнародний театральний фестиваль.

Боротьба за життя

      Кінець 70-х та початок 80-х років був періодом найбільшого артистичного розквіту Христианії, але і початком її чергового занепаду. В цей час до Данії потрапив героїн і почали з'являтися перші наркомани і наркоділери. І перші, і другі вважали, що кращого місця, ніж Христианія, куди не навідується поліція, їм годі й бажати. Христианці завжди бавилися «травичкою», але до важких наркотиків ставилися так, як і всі нормальні люди, тобто різко негативно. Тому були організовані загони самооборони для захисту від споживачів та розповсюджувачів наркоти.

      1982 року відбулася зміна уряду: на місце соціал-демократів прийшли консервативні ліберали, які вирішили залишити христианців у спокої. Але саме в цей час у сусідній Швеції розпочалася брутальна кампанія паплюження Христианії як наркоцентру всієї Північної Європи та кореня всілякого зла. Мешканці комуни вирішили відповісти вже не раз випробуваною зброєю і «завоювати» Швецію з допомогою артистичної акції EIsk Sverige (»До Швеції з любов'ю»). З Христианії до Стокгольма, Мальме, Гетеборга та інших шведських міст вирушили кабаре та театральні трупи, виставки і експозиції. Швеція і справді була підкорена побаченим і почутим, тому 80-ті роки були для Христианії роками миру.

      1987 року уряд Данії оприлюднив план дій з метою «легалізації Христианії» та створив робочу групу для ведення діалогу з її мешканцями. План урегульовував майнові та податкові відносини між Данською державою та Христианією, навіть умови відкриття на її території ресторанів та барів і видачі ліцензій на продаж алкогольних напоїв. Цього ж року парламент Данії прийняв закон про використання Христианією території, на якій вона розташована. Було створено правову базу для «нормалізації» відносин з Христианією. За урядовим планом, Христианія ділилася на дві частини: на першій на зразок сільської місцевості не повинна була зводитися нова забудова, а друга отримувала статус експериментального міста. Згідно з новим законом, Міністерство оборони Данії, якому фактично належала територія Христианії, створило секретаріат, який 1990 року видав звіт під назвою «Цілі й засоби», в якому викладалися шляхи нормалізації відносин між військовим відомством та тими, хто захопив належні йому землі. Христианці, зі свого боку, не погодилися з урядовим планом знесення частини будинків та забороною на нову забудову, тому організували в Копенгагені чергову театралізовану акцію протесту під назвою «Декларація любові». І знову мешканці міста підтримали їх, а кінорежисер Нільс Вест зняв фільм «Христианіє, тобі віддаю моє серце». У підсумку, органи самоврядування комуни та Міністерство оборони Данії таки підписали прийнятну для обох сторін угоду про умови використання Христианією сухопутної та морської територій, які належать військовим. Коли ж у березні 1994 року міністерства оборони та юстиції знову пригрозили очистити територію Христианії, то її мешканці почали організовувати в Копенгагені масові акції «Посади у себе вдома конопельку», які мали неабиякий успіх. Парламент звинуватив поліцію у «відсутності нового мислення», і охоронці порядку на довгий час змушені були відступити та залишити мешканців комуни у спокої. Політики та поліція вирішили, що хай христианці бавляться у що завгодно, аби лиш вони не мали поганого впливу на мешканців міста та країни.

      Утім нічого поганого в комуні, власне, і не відбувається. У зв'язку з народженням усе більшої кількості дітей, вона розбудовується. У «вільному місті» в останні роки з'явилися нові театри та музичні сцени. Христианія нагадує провінційне українське чи будь-яке інше містечко: дерев'яні будинки, які у нас називають «фінськими», акуратно складені стоси нарубаних дров для пічного опалення, вузенькі неасфальтовані вулички між будинками. Київський музей народної архітектури Пирогiв має куди цікавіший вигляд.

      Хто хоче дізнатися більше про Христианію, той може зайти на її офіційний інтернетівський портал www.christiania.org , але переважна більшість матеріалів викладена лише датською мовою. Впродовж усього часу існування Христианії в ній випускали власні гроші: феди та лони. Щоправда, не для обігу, а лише для продажу туристам як сувенірів. Зацікавлених нумізматів відсилаю на сайт www.gladsaxegymnasium.dk/2/polet/christa.htm , на якому зібрані чудові фото багатьох зразків христианських монет.