Зоряні війни. Епізоди перші

Група А: греки вміють обігрувати не тільки Україну, а боязка Росія потерпає через дірки в обороні

      Нарешті всі приготування, прогнози, церемонія відкриття залишилися позаду, і всі захоплені погляди зосередились на полі стадіону «Драгау» в очікуванні справжнього футболу. Вже в першому матчі глядачі стали свідками сенсації — грецька команда переграла збірну Португалії, господарів першості й одних з явних фаворитів Євро! Хоча, якщо придивитися більш-менш уважно до ситуації навколо матчу, пояснень несподіваному результату 1:2 можна знайти чимало. Перш за все, звертає на себе увагу прогрес збірної Греції з німцем Отто Рехагелем на чолі. Король Отто, як його звуть на батьківщині, навчив греків дисципліні, примусивши забути типове національне нехлюйство, змусив кожного грати на команду, а не індивідуально. Фрагменти такої організованої гри ми вже спостерігали у матчах за участю еллінів у відбірковому турнірі до ЧЄ-2004, адже українська збірна виступала в одній групі з греками. Якщо Рехагелю вдавалося об'єднувати футболістів спільною ідеєю за 5-6 днів підготовки, що передувала календарному офіційному матчу в плині сезону (й обіграти таким чином навіть іспанців на їхньому полі), то можна було передбачити, що тритижневі збори напередодні чемпіонату континенту додадуть грекам ще більше сили й упевненості в собі.

      Швидше за все, тренер португальської збірної, бразилець Луїс Феліпе Сколарі, цього не врахував. Налаштована проти Сколарі і статистика. Жоден «коуч» досі не здобував «золото» світових і європейських чемпіонатів із двома різними командами (два роки тому, нагадаємо, Сколарі виграв із Бразилією Кубок світу). І ніколи першості світу чи Європи не вигравали збірні, очолювані іноземними наставниками. Домашній же чемпіонат Європи став фактично останнім шансом для золотої португальської генерації зразка 1991 року з Луїшем Фігу на чолі, що виграла тоді молодіжну першість світу, залишити про себе згадку й на дорослому рівні. Адже і Фігу, і Руй Кошта вже оголосили, що залишать збірну після цього турніру. Зрозумілий і психологічний тиск на португальських футболістів з боку домашніх ЗМІ та вболівальників. Не можна не згадати і про відсутність у підопічних Сколарі практики офіційних матчів упродовж тривалого часу — були лише «товарняки» й відтак притуплене почуття відповідальності за результат. Повертаючись безпосередньо до матчу Португалія — Греція, можна сказати, що Сколарі програв дуель своєму візаві насамперед тактично.

      Згадаємо про головні події на полі, стежити за справедливістю яких випало «культовому» італійському рефері П'єрлуїджі Колліні (для нього турнір такого рівня теж останній у кар'єрі). Греки анітрохи не знітилися перед господарями, і вже на першій хвилині португальцям поталанило, коли форвард «Вердера» Харістеас не влучив по м'ячу з «убивчої» позиції після пасу з флангу Врізаса. І надалі в діях португальців проглядала невпевненість, наче вони не знали, що й як робити, у той час як елліни гнули свою лінію. Паулу Феррайра — 20-мільйонне придбання «Челсі» — «обрізався» неподалік свого штрафного майданчика, Гіоргос Карагуніс перехопив м'яча, трохи просунувся вперед і метрів з 20 пробив точно в кут. Не виручив голкіпер «Спортинга» Рікарду, чим примусив згадати про відсутність Байї — ветерана команди, тріумфатора Ліги чемпіонів та минулорічного Кубка УЄФА, який не знайшов спільної мови з тренером. Так було забито перший м'яч цього турніру та ювілейний 350-й — на всіх фіналах першостей Європи.

      Якщо головна грецька надія у нападі — 24-річний Ангелос Харістеас — надалі чесно відпрацьовував свій хліб, постійно чіпляючись за м'яч і завдаючи удари по воротах, то єдиного чистого нападника господарів Педро Паулету з «ПСЖ» наглухо закрив Капсіс, а 197-сантиметровий ліберо Деллас із «Роми» вміло підчищав огріхи партнерів. У ситуаціях, коли могла скластися небезпека біля воріт греків, вони, не соромлячись, фолили. За таким сценарієм уже на 33-й хвилині перевага еллінів за ударами складала 7:2! До перерви збентежені португальці відповіли лише кількома дальніми пострілами Фігу, Маніше, Андраде, що не завдали особливих клопотів голкіперу Нікополідісу.

      Намагаючись змінити характер гри, Сколарі випускає на поле натуралізованого бразильця Деку з «Порту» і Кріштіану Роналдо з «МЮ». Але початок другого тайму неприємно шокував португальців і на полі, і на трибунах. Той самий Харістеас зробив чудовий пас на хід у штрафний майданчик на Сейтарідіса, і ще одна зірочка греків уміло підставилася під енергійного Роналдо — Колліна ставить пенальті. Басінас із позначки спрямував м'яч точнісінько в «дев'ятку».

      Незважаючи на це, гра португальців не мінялася. Простріли і флангові навіси Фігу й Роналдо адресатів не знаходили: дивно, але в штрафному в таких ситуаціях перебувало лише 2-3 господарів проти 5-6 греків. «Європейським бразильцям» бракувало швидкості, вони грішили в передачах, іноді нервували, не розуміючи один одного. Деку розчинився у загальній масі, тож функції диспетчера атак ніхто так і не зумів на себе взяти. Греки діяли чіпко й чітко, демонстрували колективний відбір м'яча, створювали чисельну перевагу на окремих ділянках поля, викликаючи повагу своєю фізичною підготовкою. Лише в середині другого тайму Сколарі вирішив випустити другого форварда — Нуно Гомеша. Греки тепер лише відбивалися, проте робили це без жодного натяку на паніку. Хвилин за 10 до фінального свистка їм пощастило, коли після удару наймолодшого на полі — Роналдо — м'яч зрикошетив від Сейтарідіса і пройшов біля штанги. Нуно Гомеш, Роналдо продовжували турбувати сивого Нікополідіса — гол назрівав. Проте прийшов він занадто пізно: удар Роналдо головою після поданого Фігу кутового вже в доданий час не міг зіпсувати грекам свято. Таким чином, вперше з 1980 року господарі чемпіонату Європи розпочали турнір з поразки.

* * *

      Любителі сенсацій після дебютного матчу Євро-2004 вже потирали руки, сподіваючись на щось подібне і в грі збірних Іспанії і Росії. Проте хід подій показав, що це не той випадок, бо для будь-якої несподіванки мають бути хоча б якісь передумови, а їх ані іспанці, ані росіяни не надали. Підопічні тренера Георгія Ярцева вийшли на поле з головною метою — не пропустити. Винятково руйнуванням атак іспанців займалося п'ять футболістів трикольорових, включаючи їхнього капітана — Смертіна, який діяв на незвичній для себе позиції центрального захисника. Тут варто згадати про передтурнірну проблему росіян — травми провідних захисників (Ярцев узяв до Португалії лише п'ятьох «беків», з яких двоє — фактично новачки у збірній). Спробу створити бодай щось у шаленій контратаці мали реалізовувати на флангах Гусєв та Ізмайлов, у центрі півзахисту діяв свіжоспечений переможець Ліги чемпіонів Аленічев та підстаркуватий Мостовий. Вихід гравця «Сельти», яка залишила вищий іспанський дивізіон, у стартовому складі не зрозуміли навіть російські спеціалісти: здається, неозброєним оком видно, що Олександр уже об'єктивно не може виконувати ті функції, якими заслужив собі в Іспанії прізвисько Цар. Не надто зрозумілим було відрядження проти технічної оборони іспанців єдиного, до того ж незграбного форварда Буликіна.

      Як і очікувалося, з перших же хвилин піренейці, підтримувані 14-тисячами своїх «інчас» на трибунах стадіону «Альгарве» в місті Фару, кинулися в атаку. Кожен із чудового дуету Рауль — Морієнтес уже в перші дві хвилини відзначився ударами по воротах росіян. Команда Ярцева відразу відкотилася до свого штрафного майданчика, навіть на початку гри не намагаючись зустрічати суперника на його половині поля. Внаслідок нервових дій росіян вони заробили чотири жовті картки від суворого швейцарця Урса Майєра вже в перші 32 хвилини. Іспанці майже не йшли вперед через центр: акценти їхніх атак Бараха в основному спрямовував на фланги, де діяли валенсієць Вісенте та баск Ечеберрія з «Атлетика». Особливо активним був на лівому фланзі Вісенте Родрігес, після навісу якого і відбувся найнебезпечніший момент біля воріт росіян у першому таймі. Удар Морієнтеса впритул Овчинников дивом відбив, а при добиванні Ечеберрія не влучив, як слід, по м'ячу.

      Як це не дивно, за гольовими моментами в першому таймі була рівновага. Трьох футболістів розслабленої іспанської оборону технічно минув Аленічев, але вчасно зіграв на виході Касільяс, а трохи пізніше іспанський голкіпер відбив ще один небезпечний удар півзахисника «Порту».

      На початку другої половини зустрічі , схоже, переляканого відповідальністю армійця Ролана Гусєва, який багато помилявся, Ярцев поміняв на «зенітівця» Радімова, та й він також нічим не запам'ятався. Росіяни продовжували тримати оборону, щільно опікаючи суперників, іноді пропускаючи удари, але або добре діяв Овчинников, або грішили неточністю суперники. Нарешті тренер іспанців Саєс поміняв Морієнтеса і Бараху, і Хуан Карлос Валерон із «Депортиво», ледь з'явившись на полі, відзначився голом. Пуйоль «накрутив» справа захисника і зробив простріл у центр штрафного майданчика, Валерон обманним рухом посадив Смертіна на п'яту точку і розстріляв Овчиннікова. Від часу виходу галісійця на заміну минуло тільки 36 секунд!

      Намагаючись змінити хід подій, тренери росіян нарешті пустили в хід Каряку й Сичова, та було вже запізно. Щоправда, одного разу м'яч після прострілу Аленічева влучив у руку захисника, й «трикольорові» вимагали пенальті. Та «халява» минула: рефері справедливо розсудив, як кажуть у таких ситуаціях, що м'яч знайшов руку гравця, а не навпаки. Іспанці вже особливо не рвалися вперед, а чітко тримали м'яч та ініціативу у своїх руках. А швидкий Фернандо Торрес, який замінив Рауля, ще й примусив недосвідченого Романа Шаронова — представника казанського «Рубіна» — сфолити на собі й отримати за це другу жовту картку. Тепер у Ярцева лишилося тільки четверо штатних оборонців, і доведеться випробовувати Анюкова (Крилья совєтов») або Бугайова («Торпедо»). У другому турі суперниками росіян будуть португальці, і можна собі уявити, що відчує захист наших північних сусідів...

      Насамкінець, хотілося б звернути увагу на фразу гравця луцької «Волині» Сергія Ковальця, який допомагав коментувати гру. Можливо, не подумавши, він кинув фразу про те, що футболісти його команди роблять ставки на «хороші» матчі. Ймовірно, ні про що брудне не йшлося, проте подібне висловлювання на всю країну, наприклад, у чемпіонаті Італії могло б викликати скандал. То ж думайте, панове, думайте.

*  *  *

Португалія — Греція — 1:2

      12 червня. Порту. 52000 глядачів

      Суддя — Колліна (Італія)

      Португалія: Рікарду, Паулу Феррейра, Коуту, Руй Жорже, Жорже Андраде, Руй Кошта (Деку, 46), Коштінья (Нуно Гомеш, 66), Фігу, Шімау (К.Роналдо, 46), Маніше, Паулета

      Греція: Нікополідіс, Сейтарідіс, Деллас, Басінас, Загоракіс, Яннакопулос (Ніколаїдіс, 67), Харістеас (Лакіс, 74), Фіссас, Врізас, Капсіс, Карагуніс

      Голи: К.Роналдо, 90 — Карагуніс, 7; Басінас, 51 (пен.)

      Попередження: Коштінья, 23; Паулета, 57 — Карагуніс, 38; Сейтарідіс, 75

Іспанія — Росія — 1:0

      12 червня. Фару. 28 182 глядачі

      Суддя — Майєр (Швейцарія)

      Іспанія: Касільяс, Пуйоль, Ельгера, Рауль Браво, Марчена, Вісенте, Бараха (Хаві Алонсо, 60), Албельда, Ечеберія, Рауль (Ф.Торрес, 77), Морієнтес (Валерон, 60)

      Росія: Овчинников, Сенніков, Шаронов, Смертін, Євсєєв, Алдонін (Сичов, 68), Мостовий, Аленічев, Гусєв (Радімов, 46), Ізмайлов (Каряка, 74), Буликін

      Гол: Валерон, 61

      Попередження: Бараха, 43; Марчена, 67; Албельда, 83 — Гусєв, 10; Шаронов, 17, 88; Смертін, 29; Алдонін, 32; Радімов, 90

      Вилучення: Шаронов, 88

Група В: безбарвні хрестики й квадратики та вечірній «зорепад»

      Напередодні старту хорватів на Євро-2004 їхній основний воротар, донецький «шахтар» Стіпе Плетикоса, зазнав на тренуванні травми коліна і змушений був залишити табір збірної. Таким чином, представництво «українських» «клітчастих» зменшилося до двох. Але якщо одноклубник Плетикоси Даріо Срна вийшов на заміну в середині другого тайму, то киянин Єрко Леко так і залишився на лавці.

      Матч запам'ятався доволі блідою грою обох суперників на тлі величезної кількості помилок, порушень правил та спроб симуляцій, за що португальський арбітр Батішта щедро роздавав жовті картки. На обидві ноги кульгала організація гри, і чи не єдине, після чого виникали загострення, — це стандартні ситуації. У хорватів змарнували непогані нагоди відзначитися після кутових німецькі легіонери Борис Живкович та Ніко Ковач. А найдорожчий гравець російського чемпіонату Івіца Олич (ЦСКА) на добиванні незрозуміло як із двох метрів відправив шкіряну кулю головою над голкіпером Штілем і над поперечиною. Доволі скромною була і відповідь швейцарців: неточні удари ветерана Шап'юїзи і Хааса.

      Більшу частину матчу рівна гра «без воріт» проходила у доволі повільному темпі. Нарешті в другому таймі після чергового фолу представники країни з хрестом на прапорі залишилися вдесятьох, проте склалося враження, що грати альпійцям стало тільки легше. На табло залишилися нулі, й обидві збірні залишали вони під цілком заслужений свист глядачів. Але в цій нічиїй був свій резон: і хорвати, і швейцарці дуже не хотіли ризикувати й починати груповий турнір із нуля, маючи наступними суперниками явно сильніших англійців і французів.

* * *

      А матч сусідів із різних берегів Ла-Маншу можна назвати «Зоряні війни. Епізод перший». Думається, нікому не треба пояснювати, що матчі цих команд не можуть не носити принципового характеру, навіть якщо це своєрідна розминка на Євро-2004. Родоначальникам гри зі шкіряною кулею, які майже століття тому розтрощили потомків галлів iз рахунком 15:0, все важче доводити свої претензії на належність до світової еліти, бо «золото» домашнього чемпіонату світу далекого 1966 року — їхній єдиний великий успіх. Французи ж, навпаки, в останні роки виграють чемпіонати й займають найвищі рядки всіляких рейтингів. До речі, один із їхніх провідних захисників — Лілан Тюрам — проводив свій сотий матч за збірну. Тепер він поступається за кількістю ігор лише Дешаму (103) та Десайї (115).

      Добре знаючи один одного, суперники розпочали гру без розвідки. Відразу вималювалася територіальна перевага французької збірної, проте англійці анітрохи не соромилися своєї ролі «другого номера» й не давали підопічним Жака Сантіні вільно розгортати атаки, нав'язуючи жорстку боротьбу, а при першій-ліпшій нагоді швидкі Руні й Оуен були готові підтримати контрнаступ. Небагато у світі знайдеться команд, з якими англійці грають від захисту, тож, усвідомлюючи свої сильні й слабкі сторони, «родоначальники» притримувалися обраного плану на гру. На спроби Зідана, Трезеге, Макелеле вразити ворота темношкірого Джеймса острів'яни вперше відповіли на 27-й хвилині ударом Скоулза вище цілі. Французи діяли значно технічніше — по можливості в один дотик, британці ж відповідали щільною опікою. Проте свого моменту дочекалися. Гол виявився дещо нелогічним, але саме за такі красиві сюрпризи ми й любимо футбол. Непомітний досі Девід Бекхем навісив зі штрафного, і Франк Лемпард головою спрямував м'яч у «дев'ятку», перервавши річну «суху» серію французів. Але коментатори не могли не відзначити, що самі англійці жодного матчу «на нуль» у цьому році не відіграли...

      По перерві діючі чемпіони Європи кинулися вперед, пробуючи розвивати свої атаки і через обидва фланги, і через центр. Звичайно, найпомітнішими були Анрі й Зідан, проте і в англійців знайшовся свій маленький герой: напрочуд упевнено діяв у захисті 23-річний Ледлі Кінг з «Тоттенхема». І в цій грі був спірний епізод, коли Анрі влучив у руку Гарі Невіллу, але свисток Маркуса Мерка промовчав.

      Коли французи міцно окупували англійську територію, ті зуміли організувати контратаку: Уейн Руні і випущений на заміну Даріус Васселл виходили вдвох проти одного Сильвестра, молодий форвард «Евертона» взяв гру на себе і примусив захисника «МЮ» сфолити. «Гірчичник», а головне — пенальті. Втім красунчик Бекхем, поголений спеціально до Євро-2004 під «нуль», ще раз підтвердив надмірну «дутість» свого суперзіркового іміджу. Удар Девіда з «точки» Бартез у стрибку відбив, надавши своїм товаришам нових сил.

      І під час останнього штурму їм вдалося, здавалося, неможливе. На першій доданій хвилині Зізу бездоганно виконав штрафний удар у стилі партнера по «Реалу» Бекхема, перетворивши його на антигероя матчу. А на останній хвилині Анрі швидким ривком перехопив незрозумілий пас назад Джеррарда і змусив голкіпера «Манчестер Сіті» Джеймса фолити в карному майданчику. Кумир нації — Зінедін Зідан — пробив пенальті у той самий кут, що й штрафний, а воротар шокованих британців лежав в іншому... 2:1 — французи виграють принциповий поєдинок і підтверджують претензії на повторне здобуття континентальної корони.

* * *

Хорватія — Швейцарія — 0:0

      13 червня. Лейрія. 30 000 тисяч

      Суддя — Батішта (Португалія)

      Хорватія: Бутіна, Шимич (Срна, 62), Живкович, Р. Ковач, Н. Ковач, Шимунич, Шокота, Б'єліца (Россо, 73), Олич (Рапаїч, 46), Морнар, Пршо

      Швейцарія: Штіль, Мюллер, М. Якін, Хаас, Шпіхер, Віккі (Аншо, 83), Хуггель, Фогель, Х. Якін (Гігакс, 86), Шап'юза (Селестіні, 55), Фрай

      Попередження: Фогель, 4, 50; Хуггель, 40; Штіль, 73 — Пршо, 13; Б'єліца, 30; Рапаїч, 48; Живкович, 51; Морнар, 53

      Вилучення: Фогель, 50

Франція — Англія — 2:1

      13 червня. Ліссабон. 62 487 глядачів

      Суддя —  Мерк (Німеччина)

      Франція: Бартез, Тюрам, Лізаразю, Галлас, Сільвестр (Саньйоль, 78), Макелеле, Вієра, Пірес (Вільтор, 74), Зідан, Анрі, Трезеге

      Англія: Джеймс, Г. Невілл, Кемпбелл, Е. Коул, Кінг, Лемпард, Скоулз (Харгрівз, 74), Бекхем, Джеррард, Руні (Хескі, 74), Оуен (Васселл, 69)

      Голи: Зідан, 90+1, 90+3 (пен.) — Лемпард, 38

      Нереалізований пенальті: Бекхем, 73

      Попередження: Пірес, 48; Сільвестр, 72 — Скоулз, 54; Лемпард, 70; Джеймс, 90+2