Після виходу в «УМ» публікації «Заплатіть і... виселяйтесь», у якій ми написали про порушення студентських прав у гуртожитку №18 Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, на вулицю Єреванська, 14д навідалася перевірка, створена за наказом ректора Леоніда Губерського. Утім її візит можна було передбачити значно раніше: про наближення ревізорів свідчили хоча б декілька зривів пар для «роз’яснювальної роботи», яку проводив з усіма п’ятьма курсами директор Інституту журналістики (ІЖ) Володимир Різун. Паралельно з ним аналогічні «виховні співбесіди» провела комендант гуртожитку Марія Апанович.
«Прогніться хоч раз!»
Нагадаємо, «УМ» намагалася з’ясувати, на яких підставах iз мешканців гуртожитку №18 збирають гроші в розмірі інколи цілих стипендій нібито на ремонт того, що пошкодили студенти в місцях загального користування. Зокрема, ми звертали увагу, що, згідно з договором, підписаним з університетом, ремонт у коридорах і блоках зобов’язаний проводити саме ВНЗ. А майже 60 тисяч гривень, як підраховано у кошторисі для здачі студентами, — сума аж занадто велика як для заміни кранів на кухні. Особливо на тлі неодноразових заяв керівництва Інституту про завершення ремонту, який тягнувся майже сім років.
«Стаття є прикладом розповсюдження конфіденційної інформації», — заявив у «виправдальному слові» перед студентами Володимир Різун. Мовляв, усе, що тут відбувається, не може виходити назовні, бо за це навіть «передбачена відповідальність». Не уточнивши, яка саме, керівник ІЖ узявся за написання спростування. Щоправда, підтримати його в цьому зголосилося лише трохи більше двох десятків студентів. Але ті, хто поставив свій підпис нібито під остаточним варіантом спростування, вранці, виявили, що підписалися навіть під тим, про що «ні сном, ні духом». А сама петиція з’явилася на офіційній інтернет–сторінці університету Шевченка від імені всіх 300 мешканців гуртожитку №18.
«Спершу ми підписалися лише під трьома пунктами спростування. Потім Володимир Володимирович почав порівнювати свій варіант iз нашим, унаслідок чого ми в усній формі(!) погодилися ще на декілька. Та от iз чим дійсно ніхто не був згоден, то це з тезою, ніби ремонт — ініціатива студентів. А наступного дня з подивом виявили, що майже одноголосно підтримали те, чого і в очі не бачили!» — розповідає «УМ» студентка 3 курсу Інституту журналістики Таїсія Турчин, підпис якої теж стоїть під спростуванням. При цьому, за словами очевидців, навіть тих два десятки підписів зі студентів буквально витягали. «Прогніться хоч раз. Вам що — важко? Ви ж тут живете і навчаєтеся!» — закликала заступник голови студради Лілія Дроздик у відповідь на відмову студентів підписатися під пунктом, що з них узагалі ніхто не вимагав кошти.
Зупинятися детальнiше на самому спростуванні, вочевидь, не варто навіть тому, що, окрім маніпуляцій iз підписами, воно містить і неправдиву інформацію. Авторів публікації звинувачують, приміром, у вигадці коментаря студентки–третьокурсниці Наталії Максюк: «Нічого подібного студентка не говорила, та й інтерв’ю в неї ніхто не брав». «Я повністю не згодна зі спростуванням. Я підтверджую, що давала коментар газеті «Україна молода», натомість автори спростування взагалі не спілкувалися зі мною на цю тему й нічого у мене не запитували. Деякі пункти є повною несподіванкою», — зазначає у черговій розмові з «УМ» студентка Максюк.
Цензура починається з ІЖ
«Роз’яснювальну роботу» продовжили і в час, безпосередньо відведений для навчання. Так, студентів усіх п’яти курсів зняли з пар на лекцію директора, під час якої, переповідають вони, Володимир Різун не скупився на критику авторів публікації, а студентів не оминув обізвати «павликами морозовими». Після проведеної директором «лекції» у соцмережах й ІЖ назріло невдоволення: на стендах для оголошень з’явилися плакати з написами: «Якщо свобода слова — це замовчування, то навіщо тоді ставати журналістами?», «Одна стаття — одна революція», «Вітаємо павликів морозових у стінах Інституту журналістики» тощо.
А на офіційній сторінці, яка надає найактуальнішу інформацію студентству Києва, в соціальній мережі «Вконтактi» — Studcompany Knu, з’явилося опитування, яке мало на меті з’ясувати, на чиєму ж боці правда: стаття в «УМ», єдиною метою виходу якої було зупинити неправомірні побори зі студентів, чи спростування, буцімто погоджене з усіма членами студради і мешканцями гуртожитку № 18? Звісно, опитування не може вважатися репрезентативним, утім уже та обставина, що в ньому взяли участь 119 осіб, надає йому принаймні більше ваги, ніж «витиснуті» під спростуванням 24 підписи з 300.
Отже, згідно з його результатами, 85 (71,4%) людей, натиснувши «за», підтвердили правдивість публікації «УМ», і лише 35 учасників опитування (28,6 %) надали перевагу тексту спростування. На бік студентів і авторів публікації стала навіть частина викладацького складу. Так, у відповідь на звинувачення Володимира Різуна, що публікація в «УМ» є «непрофесійною і заангажованою», викладач Інституту журналістики Вікторія Георгієвська зазначила, що «стаття написана професійно, правдиво, з дотриманням принципів журналістики і норм журналістської етики».
«Ви у мене на колінах стоятимете!..»
Днями розібратися в ситуації навколо поборів зі студентів у гуртожиток приїхала перевірка. Тобто те, що мав би ініціювати директор ІЖ Володимир Різун, проаналізувавши факти публікації щодо здирництва комендантом гуртожитку Марією Апанович і її заступником Тетяною Сащук, зробив ректор університету. Комісія працювала в гуртожитку весь минулий тиждень, приймаючи скарги від студентів. «Я розумію, чому ви не згодні. Ректор вживатиме заходів, бо виділяє гроші на ремонт гуртожитків, а деякі адміністратори, перевищуючи свої повноваження і збираючи гроші зі студентів, «підставляють» його. Ми досліджуємо факти, викладені в газеті. Тому закликаю всіх писати, як є — тільки ректор і ми бачитимемо ваші пояснення», — пообіцяв студентам голова комісії, заступник декана історичного факультету КНУ ім. Т. Г. Шевченка з виховної роботи Юрій Гоман.
Повідомити додаткову інформацію про те, як керує найнятий адміністратор гуртожитком Інституту журналістики, вирішила й «УМ». Тому ми наводимо дослівний фрагмент розмови коменданта гуртожитку Марії Апанович iз мешканцями однієї з кімнат. «Які я пережила митарства, як я міняла, підтасовувала прізвища, як я виляла, обманювала інститут! А тепер ти собі дозволяєш підписувати відмову за якихось нещасних 213 гривень? Ремонт треба зробити! Ще й потім будемо збирати гроші, щоб обкласти стіни плиткою, бо те, як вони побілили, не годиться», — попередила Марія Миколаївна, таким чином підтвердивши, що виділені університетом кошти на ремонт гуртожитку використано нераціонально. Але які можуть бути претензії до студентів за найнятих непрофесійних робітників, які побілили «не так, як годиться»?
Але далі — більше. «У тебе зараз піднімається рука писати відмову? За всі твої могоричі ти своє вже віджила! Збирай свої манатки — щоб я тебе більше не бачила! Хто буде ремонтувати? Чого ти не прийшла і не спитала, куди ж поділися ті гроші? Ні, ти дозволила собі підписати відмову», — чим не зізнання у прагненні «жити не на одну зарплату» коменданта гуртожитку? На виправдання заляканих студентів про те, що відмовами вони висловили не тільки свою позицію, а думку практично всіх мешканців гуртожитку, пані Апанович відповіді довго не шукала: «Значить, весь блок буде виселений! Якщо не вдасться мені виселити зараз, то однозначно виселю всіх навесні, як положено. І всі підуть на квартири. Я зараз розмовляю з тими, кому зробила добро, а всіх інших виселю — викликати не буду, й слова не скажу. А ні — на колінах отут стоятимуть!».
Одразу додамо: наведену вище розмову записано на диктофон і «УМ» готова надати її не лише комісії КНУ, а й прокуратурі, якщо столичні правоохоронці побачать у діях коменданта Апанович ознаки правопорушення. А, судячи зі слів голови комісії пана Гомана, який «добре розуміє, що гуртожиток і факультет давно співпрацюють, тому не можуть дати об’єктивну оцінку того, що відбувається», не виключено, — і в діях керівництва Інституту журналістики. Адже, якщо факти здирництва таки підтвердяться, це означатиме одне з двох: або керівництво ІЖ знало про побори й покривало коменданта, або ж виникає питання про профпридатність усе того ж керівництва ІЖ, під носом у якого, за зізнанням самої пані Апанович, комендант не один рік «підтасовувала прізвища, виляла і обманювала інститут»...
Оксана ЦВІТИК,
Максим ВЕРЕМІЙЧИК
