Білий і пухнастий?

Дев’ять місяців знадобилося адвокатам Леоніда Кучми, щоб відбілити свого клієнта та вивести його з–під кримінального обвинувачення Генпрокуратури — у перевищенні влади і службових повноважень, які призвели до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.

Спочатку екс–Президент справно ходив на допити, а коли завершилося досудове слідство, його захисники довго вивчали матеріали справи, через що навіть Генпрокурор Віктор Пшонка публічно обурювався щодо цього. Адже слідчі не могли передати справу Кучми до суду. Своє слово у жовтні сказав інший суд — Конституційний, який, розглянувши подання СБУ, оприлюднив рішення, згідно з яким обвинувачення у скоєнні злочину не може ґрунтуватися на даних, отриманих незаконним шляхом, зокрема, «з порушенням установлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, а також не уповноваженою на це особою».

Ішлося, звісно ж, про «плівки Мельниченка», які слідчі ГПУ визнали речовим доказом у справі Гонгадзе. Це дало адвокатам Кучми Сергію Ульянову та Віктору Петруненку привід оскаржити місяць тому в Печерському райсуді столиці постанову про порушення кримінальної справи щодо їхнього впливового клієнта, підписану першим заступником Генпрокурора Ренатом Кузьміним, у зв’язку з її безпідставністю. Мовляв, Мельниченка ніхто «не уповноважував» писати розмови Президента на диктофон під диваном.

Учора ж Печерська Феміда оголосила своє рішення, яке для сторін процесу не було таким уже несподіваним: справу проти Кучми слідчі ГПУ порушили незаконно. Суд не знайшов підстав, які б указували на причетність Кучми до скоєння тяжкого злочину.

«Суд установив, що заяви Олександра Мороза, Миколи Мельниченка та інших осіб не зареєстровані належним чином, — iдеться в ухвалі суду. — Фактично єдиною підставою для порушення кримінальної справи є аудіозаписи, зроблені Миколою Мельниченком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним чином і особою, не уповноваженою проводити оперативно–пошукову роботу».

Висновок Феміди: записи екс–майора держохорони Мельниченка, який нині ховається в Ізраїлі, були зроблені незаконним шляхом і отримані сумнівним способом. Тобто райсуд орієнтувався на попереднє рішення КС. Інший висновок суду: у пана Кузьміна для порушення кримінальної справи не було достатньо даних, які б свідчили, що Леонiд Кучма перевищив владу і службові повноваження, що потягло за собою тяжкі наслідки щодо громадян Георгія Гонгадзе та Олексія Подольського, а були лише припущення.

Оскаржити рішення суду можна протягом тижня. Тож цим правом уже планує скористатися адвокат потерпілої Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко. На її думку, суддя Супрун повинна була оцінювати лише дії слідчого, а не давати оцінку діям Мельниченка.

Оскаржуватиме рішення суду і Генпрокуратура. За словами речника ГПУ Юрія Бойченка, апеляцію буде подано одразу, щойно текст рішення надійде в Генпрокуратуру».

Натомість адвокат Андрій Федур (представляє інтереси іншої потерпілої — матері журналіста Лесі Гонгадзе) також не задоволений рішенням, але подавати апеляцію не планує. Хіба що цього забажає його довіритель. Пан Федур також вважає, що не лише записи Мельниченка можуть зіграти проти Кучми, а й інші докази.

Адвокати Кучми одразу зателефонували своєму довірителю й порадували Леоніда Даниловича, бо «навіть не припускали, що суд може відмовити в задоволенні скарги». Згодом Кучма заявив, що «хоче знайти організаторів «касетного скандалу» і довести, що українська влада не причетна до вбивства Георгія Гонгадзе». Рішення суду він вважає необхідним, але недостатнім.

«Недостатньо зняти підозри з Президента Кучми, але залишити їх на українській владі, на самій державі. Необхідно змити пляму з репутації країни, — розвиває наступ колишній глава держави. — Моя мета — не тільки реабілітація мене особисто. Справа моєї честі — повернення доброго імені не тільки Кучми, а й України, яку я очолював більше десятиліття».

Утiм головнi питання залишаються без вiдповiдi: за чиєю вказiвкою вбили журналiста Георгiя Гонгадзе у 2000 роцi? Хто, як не Кучма, на «плiвках Мельниченка» давав карт–бланш «орлам Кравченка» — вбивчому загону тодiшнього мiнiстра внутрiшнiх справ? Чому наклав на себе руки сам Кравченко та пiшли з життя iншi фiгуранти цiєї справи?..