Інтрига, яка два місяці висіла разом із роботами двадцяти молодих українських художників у залах PinchukArtCentre, закінчилася розв’язкою: приїхали визнані закордонні авторитети у сфері сучасного мистецтва і вибрали найкращих молодих митців. Їхній вибір стане тавром успіху на іменах Микити Кадана (гран–прі), Жанни Кадирової і Сергія Радкевича (спеціальні премії). Головна інтрига премії PinchukArtCentre полягає не в тому, хто отримає 100 тисяч гривень і можливість стажуватися в майстерні художника, який продається за сотні тисяч доларів, а у співставленні різниці смаків і системи оцінювання українських та західних дилерів, кураторів, директорів музеїв і галерей. Сума оцінок керівника Art Galleries Barbican Кейт Буш (Великобританія), директора Palais de Tokyo Марка Олів’є Валера (Франція), професорки Московської школи фотографії та мультимедіа імені А. Родченко Катерини Дьоготь (Росія), художників Олафура Еліассона (Данія) і Павла Макова (Україна), співдиректора Serpentine Gallery Ханса Ульрiха Обріста (Великобританія), генерального директора PinchukArtCentre Екхарда Шнайдера цього разу великою мірою збіглася з оцінками українських арт–критиків.
Вихідці з групи РЕП Кадирова і Кадан насправді давно є місцевими лідерами сучасного мистецтва, і премія PinchukArtCentre тільки закріпила їхні позиції. Скульптура Кадана «Постамент. Практика витіснення», доповнена списком зруйнованих пам’ятників в Україні, апелює до політики пам’яті і неспроможності монументів виразити чи закріпити ідеї, які вони символізують. «Цей проект я виставляв два роки тому в галереї «Лавра», але тоді не було грошей на повноцінне втілення «П’єдесталу», — сказав Микита «УМ» на відкритті виставки. З продакшеном у PinchukArtCentre все добре, відтак інтелектуальну концепцію Кадана, втілену в білу, стерильну, безлику геометрію, члени журі обрали одностайно. Проект «Євхаристія» 23–річного Сергія Радкевича зі Львова без грошей Пінчука і талантів арт–менеджера Бйорна Гельдхофа було б дуже проблематично розмістити в стінах Бессарабського ринку, але саме це приміщення — історичне і важливе для функціонування міста — дуже підходило для проекту про сакральне і сучасне, тому релігійний сюжет про перетворення хліба і вина в кров і тіло Христа, про причастя цими дарами в контексті ринку породжує багато додаткових смислів.
Але найкращим контрапунктом премії PinchukArtCentre став Приз громадськості — 10 тисяч гривень і любов народу у вигляді найбільшої кількості анкет в урні для голосування отримав проект Микити Шаленого з Дніпропетровська «Самотність» про, умовно кажучи, пригоди клоуна і надувної ляльки у великому місті. Зроблені в стилі кітч, яскраво–кольорові, фігуративні, експресивні мальовничі полотна принаймні зрозумілі більшості. Реалії — такі...
P. S. Виставка переможців і номінантів премії PinchukArtCentre триває до 8 січня.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
