Дипломи, Відзнаки, Сертифікати

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Експерт Сергій Васильєв,
заслужений діяч мистецтв України, оглядач газети «Комерсант–Weekеnd»:

— Здається, у нас навчилися робити дуже добрі альбоми. Коли в таких виданнях поруч з якісними і ретельно дібраними репродукціями з’являються цікаві контексти та фахові коментарі, такі книжки самі стають фактами мистецтва. Сьогорічні приклади — двотомник «Катерина Білокур» та «Василь Лопата». Порадів за Петра Нестеренка, котрому вдалося монографічне дослідження екслібрисів. Мені здається, що книжка Валентина Сильвестрова «Дочекатися музики» буде потрібна й через десятиліття. Красиве видання Дмитра Малакова з фотографіями Києва 50—60–х років. У цьому надто швидкому житті часом треба зупинятися, аби насолодитися отою миттю, що прекрасна. Саме так «працюють» гарні книжки. І коли ти усвідомлюєш, що поквапливий біг наш абсурдний, такі зупинки стають надзвичайно важливими.

Експерт Галина Родіна,
директор Центру рейтингових досліджень «Еліт–профі»:

— Видання мистецької літератури в Україні — традиційно високого рівня. На цьому тлі вразити читача можна або новизною представленого імені, або несподіваним поглядом на добре відому постать. Таким, наприклад, є двотомовик «Катерина Білокур», де творчість мисткині оцінюють не лише мистецтвознавці, а й філософи, культурологи, літератори. Або книга Віри Зайченко «Вишивка Чернігівщини» — за формою альбом народного мистецтва, за суттю — дослідження з етнології та ментальності українців. Три книжки у шорт–листах присвячені Карпатам, і всі три — не мають попередніх аналогів. Микола Кугутяк у двотомових «Старожитностях Гуцульщини» дав науковий аналіз містичним переказам, а Володимир Єшкілєв навіть створив путівник по езотеричних місцинах: «Метафізика Карпат». Альбом «Гуцульські художні вироби з металу» вперше представляє у концентрованому вигляді це ужиткове мистецтво. А от в альбомі–каталозі «Привет из Харькова» начебто й немає несподіванки — колекції старих видових поштівок стало видавати модно. Але це видання — чи не найсерйозніше з–поміж усіх досі випущених: і за рівнем дослідницького тексту, і за повнотою представлення феномену, і за дизайном.

Експерт Тарас Федюк,
поет, президент Асоціації українських письменників:

— Враження від церемонії — гарні. Коли ти ходиш на один захід щороку тринадцять років, то він стає рідним, розумієш організаторів і їхні несподіванки. Бо Станіслав Бондаренко в ролі ведучого «Книжки року» — це таки несподіванка. Костянтин Родик — таємний екстремал — іноді робить цікаві й неочікувані речі, як–от показ мод цього разу, а минулі роки були, пригадую, акторські пантоміми. . . Щодо ґран–прі, у мене немає сумніву, що вибір вдалий. Справді, Катерина Білокур — наша гордість, слава і, можливо, недооцінений нами світовий прорив у живопису. Із професійних розмірковувань експертів — людей, які розуміються на літературі — складається єдина оцінка, яка є важлива. Моя книжка теж рейтинґувалася цього року й посіла друге місце після збірки Ліни Костенко — і для мене це надто важливо. «Книжка року» на сьогодні — єдиний справді всеосяжний книжковий рейтинґ України. Печалить, що українською книжкою протягом двадцяти років переймаються винятково ентузіасти. А з іншого боку, у нас би взагалі нічого не було, якби не такі проекти, як «Книжка року».

Розпитувала Алла МИКОЛАЄНКО.