Від клинка до пензля

Наприкінці минулого тижня в культурно–мистецькому комплексі «Мистецький арсенал» відкрився 4–й Великий антикварний салон — наймасштабніший виставковий проект на українському антикварному ринку. Окрім галерейних стендів і раритетів iз приватних збірок, цього року тут представлено й обов’язкові до огляду виставки — гастрольну експозицію унікальної старовинної зброї з львівських музеїв та ретроспективу знакового художника ХХ століття, дисидента Віктора Зарецького. Унікальні музейні та галерейні зібрання, історичні раритети експонуватимуться до 18 грудня.

І меч ката може бути унікальним

Зауважимо, що Великий антикварний салон уже другий рік поспіль за програмою «Музей–гість» представляє найцікавіші музейні колекції України. Цього разу, слідом за Варшавою, Краковом та Віднем, Київ уперше побачить старовинну зброю Львівського історичного музею та батальний живопис ХV—XVIII століть Львівської національної галереї мистецтв. Разом вони створили проект «Арсенал в Арсеналі».

Зібрання Львівського музею зброї «Арсенал» є третім у Європі за історичним значенням. За словами директора Львівського історичного музею Богдана Чайковського, за свою багатолітню історію музей сформував величезне зібрання пам’яток, декотрі з яких є раритетами світового значення. До таких, зокрема, належить і колекція зброї, що налічує 4,5 тисячi одиниць.

«З огляду на концепцію «Мистецького арсеналу» особливість цієї виставки полягає у відборі таких пам’яток старовинної холодної, метальної, вогнепальної зброї, щоб відвідувач на деякий час забув, що перед ним зброя в усій повноті та вагомості цього слова, — зауважує пан Чайковський. — Нині ці унікальні експонати — справжні витвори мистецтва, що милують зір розкішним оздобленням та вишуканим декором, пробуджують лише естетичні почуття».

І дійсно, 142 пам’ятки, відібрані для експонування, вражають умінням пращурів творити прекрасне. Серед зразків довгоклинкової зброї привертає увагу величезний дворучний меч (завдовжки 170 см) для справжнього лицаря. Такими мечами свого часу користувалися при обороні фортець, захищаючи своїх дам серця та родину. В горнилі битви у чистому полі махати таким мечем було незручно, а от рубати древко ворожого списа, стоячи на фортечних мурах, — у самий раз!

Дещо моторошно від огляду катівських мечів із заокругленим вістрям. «Скільки ж вони голівоньок зрубали...» — говорить своїй супутниці один з відвідувачів. Утім один із таких мечів є шедевром: на його клинку витравлений рослинний орнамент із зображенням страти. Засуджений стоїть навколішки, поруч кат із мечем, неподалік — два священики.

Панянки й досі у захваті від гусарів

Утім перлиною експозиції та гордістю львівських музейників є колекція обладунків «однокрилих гусарів», основної ударної сили військ Речі Посполитої ХVII — XVIII ст. Адже ця колекція є єдиною у світі. Окремі екземпляри є в Москві, Санкт–Петербурзі, Ужгороді, проте всі вони походять із колекції Львівського історичного музею. Відвідувачі найдовше зупинялися саме біля «крилатого» захисного спорядження — помилуватися, торкнутися, сфотографуватися. Шоломи, нагрудники, наспинники, нашийники, наплічники, налокітники і, звичайно ж, «крила» — кіраси, що кріпилися до спини, — усе це й досі неабияк впливає на жіноцтво!

Крилата гусарська кавалерія є одним із найвідоміших символів Речі Посполитої, свого роду легендою військової історії. При атаці гусарські крила робили звук свисту, що лякав коней супротивника, крила також заважали накинути на вершника аркан. Утiм це мало турбувало запорозьке козацтво. Особливо в часи Хмельниччини, зокрема у битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, а також під Зборовом чи Жванцем...

Серед іншого можна побачити й польські парадні перначі (такі були й у козацьких полковників), арбалети, а також вогнепальну зброю — аркебузи, рушниці, гуцульські пістолі та порохівниці й навіть невелику гармату «Святий Матвій» із гербом Львова.

«Кігті» Фельдмана

Свою приватну експозицію «Холодна зброя Індії XVII—XIX століть» підготував і мільйонер, народний депутат Олександр Фельдман. Власник понад 400 зразків холодної (переважно клинкової) зброї Сходу представив сорок кращих індійських кинджалів і ножів. Зокрема, можна побачити старовинні катари, ханджари, чілануми, карди та інші типи короткої клинкової зброї, звичні для Індії та екзотичні для Заходу.

Окремі клинки мають руків’я з цілісного кришталю, окремі прикрашені зображенням слонів та інших тварин, знайомих індусам з дитинства. Адже чимало зразків кинджалів належали до категорії прикрашеної, як правило, парадної зброї.

Є, звісно, й доволі підступна «хижа» зброя. Наприклад, грізний катар, виконаний у формі людської кисті з довгими і гострими кігтями. Таку зброю одягали на ліву руку. Як правило, воїн тримав клинок у правій руці, бився ним, а катар на лівій руці приховував за спиною й використовував лише тоді, коли треба було завдати вирішального удару...

Доярки та богині Віктора Зарецького

Утiм не зброєю може бути й пензель в руках талановитого живописця. Таким безперечно був художник–дисидент Віктор Зарецький. Визнаний митець соцреалістичного мистецтва на початку свого творчого шляху, він згодом запитав себе, як Врубель: «Що ти малюєш?» і відійшов від ідеологічного принципу. Ще й розвинув власний індивідуальний стиль, став художником нонконформізму. Цей універсальний митець та естет творив у власному стилі «метафоричних видінь», який поєднував європейську сецесію з українською традицією.

За такого вибору Віктору Зарецькому вже не «світило» визнання влади, соціальна підтримка, але це йому вже було не потрібно. Адже його творчість підтримували друзі — письменники, журналісти, вчені, дипломати. Для портретів і сюжетних композицій позували не професійні натурниці, а поетеси, художниці, актриси... З них він робив «королев» та «богинь».

Щоб представити в рамках одного проекту твори знакового художника своєї доби Віктора Зарецького, чотирнадцять музеїв України та майже двадцять приватних колекціонерів об’єднали свої зусилля й зібрали під дахом «Мистецького арсеналу» його полотна. На виставці є все — від добротних соцреалістичних доярок, механізаторів до жіночих портретів у стилі «метафоричних видінь» і пізніх жанрових речей вельми фривольного, інтимного змісту.

Зауважимо, що вартість робіт оптиміста Зарецького, який помер від раку в 1990 році, останнім часом стабільно зростає (а з ними — і кількість підробок). Відвідувачі не без почуття гумору бачать в окремих роботах геніального українця й сучасні реалії. «З чиєї ж приватної колекції це полотно?», — запитав один iз чоловіків, оглядаючи картину «Вурдалаки». «Хіба ж не зрозуміло? Це ж з приватної колекції Януковича, з Межигір’я привезли!» — жартівливо відповів його товариш.