Заледве встигли продати

Фонд державного майна позбувся 25% акцій «Київ­енерго». Минулої п’ятниці пакет продали компанії ДТЕК Ріната Ахметова за 450,5 млн. гривень. Не виключено, що це був останній вдалий для держави продаж енергетичного підприємства. Завищені ціни, боргові і соціальні зобов’язання відлякують інвесторів. І вони навряд чи захочуть переплачувати при продажах обленерго, які почнуться наступного року. Тож не виключено, що надалі прибутків від приватизації у ФДМ буде набагато менше.

Помножити на сорок

Аукціонові із продажу «Київенерго» передувала ціла низка подій. Сам Фонд держмайна активно готувався до конкурсу. «Круглі столи» і конференції для інвесторів, у тому числі презентації енергокомпаній в Брюсселі та телеміст «Київ—Франкфурт—Нью–Йорк», стали безпрецедентним проявом прозорості продажу компаній з боку держави. Ціну на підприємство було суттєво завищено. Фондовий ринок оцінив 25% акцій столичної компанії із генерації енергії і тепла на 162,5 млн. грн. Тоді як Фонд держмайна одразу запропонував продати «Київ­енерго» за чи не втричі більшу суму — 432,3 млн. грн. Це пояснили небажанням слухати докори про «задешевий продаж стратегічних підприємств» і відсікти спекулянтів.

Перед самим конкурсом під загрозу було поставлено конкурентні засади його проведення. Умови купівлі компанії були достатньо лояльними: стандартні соціальні програми та інвестиційні зобов’язання. На них могли пристати будь–які українські обленерго. Таким правом скористалась лише «Полтаваобл­енерго». Представники компанії не одразу подали всі необхідні документи про власників, тому конкурс перенесли з 25 листопада на 9 грудня. Питання про те, чи буде полтавська компанія брати участь у приватизації — до останнього залишалось відкритим.

Незважаючи на певні перепони, конкурс із прямою трансляцією в мережі інтернет усе ж відбувся за участі двох претендентів. У ході торгів пакет у 25% акцій подорожчав на 18,2 млн. грн. ДТЕК при­дбала чверть столичного енергогіганта за 450,5 млн. грн.

На момент проведення конкурсу донецька компанія вже давно активно співпрацювала з підприємством, сконцентрувавши у себе 46,8% акцій. Подальше нарощення пакета дозволить інвестувати у розвиток більш ефективно. Втім компанії ще доведеться витратити гроші на 3,2 млрд. грн. боргів перед постачальниками і бюджетом, які слід погасити найближчим часом. Що ж до інвестицій, то, за словами генерального директора ДТЕК Максима Тимченка, вони становитимуть від 12 до 15 млрд. грн. на найближчі кілька років — із розрахунку не менше 1 млрд. грн. на рік. Тобто фактичні витрати на тепло і світло для киян із кишені донецької компанії становитимуть до 18 млрд. грн. Це в 40 разів більше, ніж фактично заплачено за пакет акцій.

Більша частина вкладень піде на доведення до ладу місцевого обладнання та труб. Адже зношені на 60% основні фонди та мережі є чи не головною відповіддю на питання, чому в місті регулярно стаються відключення світла, а опалювальний сезон рідко коли починався вчасно. За словами колишнього голови правління компанії та екс–міністра палива й енергетики Івана Плачкова, тільки в оновлення електро– і теплових мереж необхідно буде вкласти до 7 млрд. грн. Решта грошей необхідні для оновлення потужностей генерації, сміттєспалювального заводу, системи газопостачання ТЕЦ тощо.

Кінець великого розпродажу

Іван Плачков згадує, що в 90–ті роки французька Electricite de France готова була придбати весь комплекс підприємства за один–півтора мільярда доларів. Тобто, якби тоді продавався лише 25%–й пакет, то він мав коштувати близько $375 млн. або до 3 млрд. грн. А тепер, навіть за розрахунками Фонду держмайна, ціна стала в 7 разів менша. Якщо ж брати до уваги ринкову оцінку — то ціна підприємства знизилась щонайменше у 20 разів. Тобто якби компанію продавали ще через півроку, а не сьогодні, цілком імовірно, що інвесторові довелося б іще доплатити з державного бюджету.

Не кожен бізнес згодиться на те, щоб переплачувати за компанію настільки сильно, незважаючи на всю привабливість роботи у столиці. Адже кожна гривня, «зайво» переказана за підприємство — це ресурс, який можна було б спрямувати на модернізацію. «Хронічне недофінансування «Київенерго» призвело до того, що Київ значно відстає від європейських столиць за якістю надаваних послуг із електро– та теплопостачання, рівнем технологій, станом кабельних та теплових мереж. Ми ставимо за мету ліквідувати це відставання», — пояснює Тимченко наполегливість ДТЕК у бажанні збільшити свою частку в компанії. Компанії доведеться докласти чимало зусиль ще й для того, аби зробити послуги «Київенерго» орієнтованими на киян. ДТЕК уже має досвід у відновленні роботи напівживих колишніх державних енергокомпаній. Наприклад, на «Східенерго» — єдиній повністю приватній генерації в Україні, що входить у структуру ДТЕК — інвестиції за 5 років становлять 3,5 млрд. грн. Це дозволило підприємству стати лідером у своїй галузі.

У Фонді розуміють, що історія із «Київенерго» і «Західенерго» вже навряд чи повториться. Досвід цих двох великих енергокомпаній показує — інвесторів відлякують високі соціальні зобов’язання, завищені ціни підприємств, інвестиційне та боргове навантаження, каже член комітету Верховної Ради з питань паливно–енергетичного комплексу Віктор Турманов. Саме через це, на його думку, до фінальної стадії участі у конкурсах дійшли лише дві компанії ДТЕК («Західенерго» і «Київенерго») і «Полтаваобленерго» («Київенерго»). Хоча ще на етапі підготовки можливістю придбання державних часток підприємств цікавились щонайменше п’ять компаній, у тому числі великі міжнародні гравці.

До кінця поточного року тут мають оголосити умови продажу іще одинадцяти пакетів обласних енергорозподільчих компаній та генерацій. Конкурси відбудуться 11 січня у приміщенні Фонду. Проте вже зараз зрозуміло — аж надто багато грошей держава на цьому не заробить. Тому чекати, що за частки у обленерго буде встановлено завищені ціни, а в умови продажу вдасться прописати значні інвестиції і соціальні зобов’язання, зараз не доводиться. Згідно з програмою приватизації на 2010—2014 роки, на малопривабливі об’єкти Фонд знижуватиме ціну до рівня, який запропонує ринок. При цьому мінімальна ціна не буде встановлюватися. Цілком імовірно, що в умовах світової фінансової кризи, коли у багатьох інвесторів немає можливості підтримувати навіть уже наявні активи, такий підхід буде правильним. І дозволить залучити в Україну хоч якісь додаткові інвест­ресурси.

Сергій ФЕДОРЧЕНКО