Дитина з вадами, яка потрапляє на операційний стіл одразу після народження, має більше шансів на життя. (Фото з сайту tehrantimes.com.)
Доктор медичних наук, професор Ірина Гордієнко очолює перше в країні відділення медицини плода Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України від дня його заснування. Для багатьох жінок вона є «останньою надією». До неї з усієї України їдуть вагітні, майбутні діти яких мають вроджені аномалії. Фахівці відділення встановлюють ще ненародженому малюку точний діагноз, і за потреби одразу після пологів дитина потрапляє до рук хірургів, урологів, кардіологів чи інших спеціалістів, які можуть врятувати її життя у перші ж хвилини. Невипадково за 27 років роботи відділення здобуло славу найкращого в Україні, саме сюди скеровують найскладніші випадки.
«Перинатологія — це комплекс заходів щодо збереження життя і здоров’я матері та дитини, — проводить початковий «лікнеп» Ірина Юріївна. — Вона включає в себе три періоди. Перший — пренатальний — до пологів; це те, чим займається наше відділення. Інтранатальний період — допомога під час пологів, і останній — постнатальний, тобто втручання після пологів. До речі, Інститут педіатрії, акушерства і гінекології — єдина установа в Україні, в умовах якої забезпечується повний замкнутий перинатальний цикл».
— Ми почали займатися пренатальною діагностикою ще на початку 80–х, — розповідає Ірина Юріївна. — Саме у нас були зроблені перші в Україні інвазивні (тобто пов’язані з втручанням в організм) процедури — біопсія хоріону та плаценти з подальшим цитогенетичним дослідженням. Напрацюваннями наших фахівців сьогодні користуються лікарі по всій Україні. Наприклад, ми розробили ультразвукові схеми нормального розвитку плода в різні терміни вагітності (так звані біометричні нормограми плода) — адже порівняння з нормою допомагає діагностувати патологію. Крім того, ми модифікували техніку інвазивних методів, аби звести ризики ускладнень до мінімуму. Наприклад, якщо у світі при процедурах амніоцентезу, біопсії хоріону та плаценти ризик становить до 2 вiдсоткiв, то у нас у відділенні — до 0,5 вiдсотка; при кордоцентезі — до 5 вiдсоткiв у світі, у нас приблизно 2–3 вiдсотки. Зараз ми обстежуємо близько 2,5 тисячi жінок на рік і виявляємо близько 400 плодів iз вро–дженою та спадковою патологією.
— У чому полягає важливість пренатальної діагностики?
— Пренатальна діагностика — це один із резервів зниження захворюваності, смертності та дитячої інвалідності. Основними причинами смертності новонароджених у всьому світі є вроджена і спадкова патологія. Деякі вади сучасна медицина ще не навчилася коригувати, — дитина народжується й одразу помирає. А є вади, які коригуються, і наше завдання — вчасно виявляти їх і рятувати кожне життя. Причому не тільки рятувати дитину, а й надавати їй можливість жити якісно.
Ефективність нашої роботи певною мірою залежить від терміну вагітності, в який жінка з проблемами плода потрапляє до нас на обстеження. Ідеальною є ситуація, коли ми проводимо комплексну пренатальну діагностику (УЗД в динаміці, інвазивні процедури тощо), ведемо вагітність, тут же приймаємо пологи та спостерігаємо за малям у постнатальному періоді. Періодично збираємо консиліуми у складі пренатологів, дитячих хірургів, акушерів–гінекологів та неонатологів. Кожний фахівець знає, що має робити і до чого готуватись. Ми тісно співпрацюємо в цьому напрямi з відділенням хірургічної корекції вро–джених вад у дітей, яке очолює видатний хірург, професор Олексій Слєпов. Це дозволяє не гаяти час на обстеження дитини в перші години, а одразу провести потрібне втручання і врятувати їй життя.
Наприклад, у дитини діагностована діафрагмальна кила, вона не може дихати, тому що в неї не розвиваються легені. Пренатально ми вимірюємо розмір легенів, спеціальні індекси, за якими можемо прогнозувати, чи буде ефект від операції. Без якісного динамічного ультразвукового обстеження за допомогою сучасного обладнання це вирішувати надзвичайно важко, треба зважати на похибки, бо йдеться ж про людське життя. Або інші тяжкі аномалії з дефектом передньої черевної стінки — гастрошизис (це коли кишечник «випадає» з животика дитини назовні) чи омфалоцеле. Коли в Інституті народжується така дитина, при пологах присутні хірурги, і через 10–15 хвилин після народження плід вже в операційній. Ця схема допомогла знизити післяопераційну летальність у кілька разів.
— Якими методами проводите діагностику?
— Основний метод — ультразвуковий, з його допомогою діагностуємо більшість вроджених вад. Але для того, щоб встановити діагноз хромосомної патології, потрібні інвазивні дослідження. У першій половині вагітності ми беремо ворсини хоріону та плаценти під контролем ультразвуку на цитогенетичне дослідження для визначення каріотипу плода. До речі, як техніка самої процедури, так і методи цитогенетичного дослідження були модифіковані і вперше впроваджені у нашому відділенні. У другій половині вагітності проводимо кордоцентези — беремо пуповинну кров плода на дослідження. Ця процедура обов’язкова перед плануванням обсягу спеціалізованої хірургічної допомоги новонародженому. В інших установах це не проводиться.
Окрім акушерів–гінекологів, у відділенні працюють цитогенетики — я вважаю, кращі в Україні. Вони вивчали і розробляли пренатальні методики iз самого початку. Інколи я, акушер–гінеколог, привозила з–за кордону передові цитогенетичні технології і разом зi співробітниками включалась в процес поліпшення ефективності лабораторної роботи. Навантаження на наших цитогенетиків дуже велике. Але сьогодні мікроскопа для цитогенетичного аналізу вже недостатньо — потрібне сучасне програмне забезпечення. Зараз у всьому світі аналіз роблять через комп’ютер, за допомогою спеціальних програм працюють з хромосомами щодо встановлення коректного діагнозу. А у нас такі програми бувають тільки для апробації. Якщо iнститут не сплачує за них, програми і техніку забирають.
— Вирішення яких проблем потребує ваше відділення сьогодні в першу чергу?
— У нас вийшов з ладу основний апарат для проведення ультразвукових дослі–джень. П’ять разів його ремонтували, величезні кошти витрачали, і зараз він ремонту не підлягає. Лишився тільки старий апарат. Люди бачать у нас останню надію, а ми не можемо на старому апараті проводити діагностику тонких досліджень. Ми змушені ходити з пацієнтками до інших відділень, які теж завантажені своїми пацієнтами, і навіть відмовляти людям. Безумовно, кількість складних обстежень, що вимагає висококласної апаратури і часу на розрахунки, зменшилась.
Без ультразвукового апарата експертного класу нам просто неможливо працювати. Два сучаснi ультразвуковi апарати для обстеження — мінімум, якого потребує наше відділення. Крім того, в операційній для інвазивних досліджень та для фетальної хірургії теж має бути сучасний мобільний ультразвуковий апарат.
Якщо у нас буде така апаратура, ми також зможемо поновити курси підвищення кваліфікації лікарів iз пренатальної діагностики вродженої та спадкової патології. Вони були згорнуті, коли зламався ультразвуковий апарат, і ми вимушені були відмовляти лікарям, незважаючи на щоденні прохання.
Дуже потрібне впровадження нових методів і програм для цитогенетичних дослі–джень. Треба модернізувати робочий процес, бо за старими методами вже неможливо працювати. У першу чергу потрібне сучасне програмне забезпечення. Просто соромно — деякі приватні клініки мають ці програми, а такий потужний державний інститут, як наш, де працюють висококласні фахівці, їх не має.
Кілька тижнів тому благодійний фонд «Дитяча лікарня майбутнього» вирішив закупити сучасне обладнання і встановити його у провідних клініках України. Серед установ, які вже незабаром працюватимуть iз новітньою апаратурою, — і відділення медицини плода ІПАГу. Устаткування, яке буде передане в тимчасове користування Ірині Гордієнко та її колегам, повністю закриє нагальні потреби відділення. Відкритий конкурс на його закупівлю вже відбувся, тож устаткування медики матимуть уже в найближчі тижні. А отже, ще більше маленьких пацієнтів отримають свій шанс на життя, а їхні батьки — надію.
Сьогодні відділення медицини плода разом із відділенням хірургічної корекції вроджених вад розвитку готується розпочати роботу з внутрішньоутробного лікування плода. Про це тут давно мріяли. Фахівці орієнтуються на високі стандарти, розроблені іноземними колегами в проекті Eurofetus, координатором якого з 1998 року є всесвітньо відомий професор Депрест. Ці методи виникли більш як 20 років тому, і їх уже понад 10 років успішно використовують у всьому світі. Вони дозволяють знизити перинатальну смертність, зменшити інвалідність. Але це неможливо розпочати за відсутності матеріально–технічної бази. В Україні таких умов і технологій поки що немає в жодній державній або приватній медичній установі.
— Ми дуже сподіваємось, що у нас у відділенні з’явиться таке обладнання, — Ірина Юріївна показує звіт проекту Eurofetus, де описано розроблені провідними європейськими фахівцями методики внутрішньоутробних маніпуляцій. — Важко починати щось нове. Всі знають, що для виконання складних операцій необхідний фетоскоп, але до нього потрібні ще й додатки, вартість яких значно більша.
Зараз ми поглиблено вивчаємо вроджену діафрагмальну килу у плодів. На основі існуючих, а також розроблених нами індексів щодо стану легенів плода визначаємо прогноз на виживання новонароджених після операції: гарний, сумнівний і поганий. Фетальна хірургія може допомогти вижити дітям iз сумнівним і деяким iз поганим прогнозом. Фетоскопом через ротик плода в трахею вводиться балончик, який перекриває всю трахею. Коли легені розвиваються, вони дають секрецію, яка через те, що трахея закупорена, лишається в легенях, і вони розтягуються. А через місяць цей балончик за допомогою фетоскопа витягується — це все робиться під час вагітності! І набагато більше шансів, що дитина виживе. Крім того, можна допомогти малюкам iз монохоріальної двійні, у яких на двох одна плацента і завдяки анастомозам кров іде від плода донора до плода реципієнта. Це нерідко закінчується загибеллю одного, а то і обох плодів. Завдяки використанню фетоскопа з лазером у малих термінах вагітності, а коагулятора — у більш пізніх, можна розділити плаценту й уникнути тяжких ускладнень.
Для таких втручань необхідне дороге обладнання, але воно себе виправдовує. Маленька установа не може собі цього дозволити. Там немає навченого персоналу, належної апаратури, а головне, — туди не звертається по допомогу така велика кількість вагітних iз патологією плода, як до нас в iнститут. Нам як провідній установі з пренатальної діагностики прикро, що багато років ми тільки мріяли про таке обладнання...
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
