У Києві розбирають на друзки оселю німецького ткача та садівника Вільгельма Крістера, якому краєзнавці завдячують тим, що свого часу Київ стали називати містом–садом. Двоповерховий будинок цього діяча, який у ХІХ столітті займався, у тому числі, і вирощенням винограду, уже наполовину зруйнований. Дерев’яні балки, частини стін, даху й вікон складають на купу працівники, які відмовляються говорити, яку організацію представляють. У пресі вже з’явилася інформація, що очищену земельну ділянку (а це територія Інституту харчової біотехнології та геноміки, що на вулиці Осиповського 2–А) готують під забудову. І це попри те, що 130–річний будинок десять років тому визнали пам’яткою культурної спадщини.

Дії Окружного адміністративного суду Києва, який розглядає законність будівництва у буферній зоні Софії Київської комплексу Fresco Sofia, нагадують рух маятника. Не минуло і двох тижнів, коли активісти–захисники старого Києва отримали хоча б примарну надію, що будівництво припинять бодай на час розгляду справи, як суд знову передумав. Першого грудня він скасував своє попереднє рішення про зупинення будівельних робіт у буферній зоні Софії Київської, тепер же виніс остаточне рішення на користь забудовника: його дії, мов­ляв, ніяк не порушують права громадських організацій, що звернулися до Феміди із позовом.